Рішення

від 14.05.2009 по справі 6/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2009 р.Справа № 6/341

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий Дім"Любас" м. Київ   

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Молочні продукти Поділля" с. Куча Новоушицького району Хмельницької області

про стягнення 164489,73 грн.

                                                                               Суддя   Танасюк О.Є.

Представники сторін:

позивача -  Панюшкіна Л.М. –за довіреністю №1811-08 від 18.11.2008р.

відповідача –не з'явився

          Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму 164489,73 грн., що складається із 148305,62 грн. основного боргу з врахування індексу інфляції, 12046,12 грн. пені, 3% річних в сумі 4137,99 грн.

          Позивачем 11.03.2009р. подано уточнення до позовної заяви, згідно якого зазначено, що в тексті позову помилково зазначена сума накладної №00000607 від 16.11.2007р. 157689,34 грн., а правильною є сума 189227,34 грн., що підтверджується поданою в матеріали справи копією вказаної накладної. Крім того, позивачем в абз.3 стор. 1 позовної заяви помилково вказана сума 118 739,34 грн., натомість правильною є сума  118739,49 грн. Подані уточнення прийняті судом.

          Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову із викладених в позовній заяві підстав.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім Любас” як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа значиться в єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України згідно виписки із Єдиного держареєстру №244391 серія ААБ.

12.11.2007р. між ТОВ „Торговий Дім „Любас” м. Київ (позивач) та ТОВ „Молочні продукти Поділля” (відповідач) укладено договір дистриб'юції №Д-41 та Додаткову угоду від 12.11.2007р., відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що позивач зобов'язувався виготовити (в разі необхідності придбати) та поставити продути харчування, а відповідач прийняти та оплати  їх вартість в асортименті.

16.11.2007р. товар (продукти харчування) були відвантажені відповідачу, що підтверджується видатковою накладеною №К-00000607 від 16.11.2007р. на суму 189227,34 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно п. 2.5 Договору №Д-41 від 12.11.2007р. та п. 2.3 Додаткової угоди від 12.11.2007р. сторони передбачили порядок розрахунків за поставлений товар, а саме: покупець повинен розрахуватись за отриману продукцію на протязі 21 календарної доби з моменту підписання (оформлення) товарно-транспортних накладених. Фактом оплати за отриману продукцію є надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 7.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати товару, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБ України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати за товар відповідно до Закону України  „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” .   

Відповідач частково провів розрахунок за товар в сумі 25 000 грн., що підтверджено наданими в матеріали справи банківськими довідками. Станом на 02.02.2009р. за відповідачем рахується заборгованість за несплачений товар в сумі 118739,49  грн., що підтверджено поданим розрахунком.

01.07.2008р. для врегулювання спірних відносин по оплаті товару сторони підписали спільну угоду –Акт припинення зобов'язань зарахування зустрічних вимог, в якому сторони зафіксували, що на дату складання акта заборгованість відповідача перед позивачем становить 143739,49 грн. (п. 1 Акту).

Згідно п. 1,2 вказаного акту сторони передбачили, що в результаті припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на 25000 грн. та становить 118739,49 грн.   

31.07.2008р. сторони підписали Акт взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.07.2008р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 118739,49 грн.   

Оскільки заборгованість станом на 02.02.2009р. в розмірі 118739,49 грн. відповідачем не погашена, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 118739,49 грн., а також 12046,12 грн. пені за період прострочення з 07.12.2007р. по 06.06.2008р., 4137,99 грн. 3% річних та 29566,13 грн. інфляційних, всього в сумі 164489,73 грн.  

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а  кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було укладено договір дистриб'юції з елементами договору поставки та надання послуг із реалізації товару.

Так, згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язань по договору №Д-41 від 12.11.2007р., додаткової угоди щодо своєчасної сплати вартості поставленої продукції, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 118739,49 грн., що підтверджено видатковою накладною №00000607 від 16.11.2007р., актом зарахування зустрічних вимог від 01.07.2008р., актом звірки розрахунків станом на 31.07.2008р. При цьому, доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Крім того, пунктами 7.1 договору, сторони передбачили, що в разі порушення термінів оплати вартості товару, боржник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБ України, діючої на день виникнення такої заборгованості. При цьому, позивачем нараховано відповідачу за період з 07.12.2007р. по 06.06.2008р. 12046,12 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, про що подано відповідний розрахунок.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.1 договору сторони обумовили, що у випадку порушення термінів оплати товару, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБ України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати за товар відповідно до Закону України  „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” .   

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 07.12.2007р. по 06.06.2008р., тобто у відповідності вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України для  стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік .

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 13.02.2009р., про що свідчить відтиск поштового штемпеля на поштовому конверті про дату відправки кореспонденції, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України в межах строків позовної давності для стягненні пені позивачем правомірно заявлена пеня за період з  13.02.2008р. по 06.06.2009р.

Тому, судом здійснено перерахунок суми пені із врахуванням річного строку давності з 13.02.2008р. по 06.06.2008 щодо  стягнення неустойки (штрафу, пені) , а саме: (77 днів прострочення за період з 13.02.2008р. по 29.04.2008р. та 38 днів за період з 30.04.2008р. по 06.06.2008р. за наступним розрахунком 10 х 2:365днів х 77 днів х 118739,49грн.:100 = 5009,83 грн.; 12 х 2:365 днів х 38 днів х 118739,49 грн.:100 = 2966,86 грн.; 5009,83 грн.+2966,86грн.= 7976,69 грн.

За таких обставин, стягненню підлягає пеня в сумі 7976,69 грн., а вимогу щодо стягнення пені  в сумі 4069,43 грн. суд вважає безпідставною, оскільки заявлена за межами строку давності.

 Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 118739,49 грн. основної заборгованості, 7976,69 грн. пені., 4137,99 грн. 3% річних та 29566,13 грн. інфляційних, всього в сумі 160420,30 грн., в решті позову щодо стягненні пені в сумі 4069,43 грн. необхідне відмовити.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Любас” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочні продукти „Поділля” с. Куча Новоушицького району Хмельницької області про  стягнення 164489,73 грн.,  задоволити частково.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочні продукти „Поділля” с. Куча Новоушицького району (код ЄДРПОУ 35029107, р/рах. 2600979824 в „Раффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Любас” м. Київ, вул. Грушевського,28/2, н.п. №43  (п/рах. 26001058505500 в АКІБ „УкрСибБанк” м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34349154) заборгованість в розмірі 118 739,49 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять дев'ять гривень 49 коп.), пеню в розмірі 7976,69 грн. (сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 69 коп.), 3% річних в сумі 4137,99 грн. (чотири тисячі сто тридцять сім гривень 99 коп.), інфляційних в розмірі 29566,13 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень 13 коп.), 1604,20 грн. (одна тисяча шістсот чотири гривні 20 коп.) державного мита та 115,08 грн. (сто п'ятнадцять гривень 08 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

          Суддя                                                                                                    О.Є. Танасюк