Постанова

від 31.03.2009 по справі 41/399

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/399

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.03.2009                                                                                           № 41/399

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - Даштоян К.А.- представник, дов.№ 68 від 03.03.2009, Єлісєєв А.В.- представник, дов.№ 67 від 03.03.2009;

 від відповідача - Голопапа Д.В.- представник, дов.№ 115Д від 01.12.2008,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Грикар - А.П.С."

 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2009

 у справі № 41/399 (суддя Спичак О.М.)

 за позовом                               Дочірнього підприємства "Грикар - А.П.С."

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Місцеві види палива"

 про                                                   розірвання договору № 14/02-08 від 18.02.2008 року та стягнення 147000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі № 41/399 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивач зобов'язання щодо передачі електростанції, в передбачений договором № 14/02-08 від 18.02.2008 строк не виконав, що унеможливило виконання відповідачем зустрічних договірних зобов'язань; враховуючи той факт, що відповідач не допустив прострочення зі свого боку, підстави для стягнення попередньої оплати та застосування такої міри відповідальності, як штраф, у позивача відсутні; оскільки відповідач умов договору не порушив і договір припинив свою дію 31.12.2008 підстав для його розірвання не вбачається; норми ч.ч.2 та 3 ст.571 ЦК України, в силу втановлених судом фактів, позбавляють позивача права вимагати повернення авансу.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі № 41/399 скасувати повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування та порушення норм матеріального права, порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що з технічної точки зору невиконання позивачем зобов'язання по наданню відповідачу електростанції не є порушенням зобов'язання з тієї причини, що електростанція потрібна була лише для перевірки газогенератора, який відповідач не виготовив згідно із п.2 календарного плану до договору; з директором відповідача було вирішено питання про недоцільність продовження виконання сторонами своїх зобов'язань з тієї причини, що строк дії договору закінчувався; 07.10.2008 директором відповідача підписано та надіслано позивачу угоду про розірвання договору і повернення авансу.

На думку заявника, судом неправильно не застосовано ст.ст. 546, 570 ЦК України та порушено ст.3 ЦК України.

Заявник стверджує про позбавлення його права власності на грошові кошти в сумі 105 000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на неврахування позивачем умов п.2.4 договору № 14/02-08 та норми ч.2 ст.528 ЦК України; те, що зазначені позивачем висновки щодо обставин невиконання ним зобов'язання  не закріплені ані в законодавстві ані в договорі; не зважаючи на порушення позивача, відповідач продовжував виконувати п.2 календарного плану, несучи збитки; у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань п.1.2 договору № 14/02-08 та згідно із ч.3 ст.538 ЦК України відповідач був змушений зупинити виконання зобов'язання у частині виконання п.2 календарного плану.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов про розірвання договору на створення науково-технічної продукції № 14/02-08 від 18.02.2008 згідно із п.1 ч.1 ст.611 ЦК України; стягнення з відповідача на користь позивача згідно із ч.2 ст.693 ЦК України суми попередньої оплати у розмірі 105 000,00 грн.; стягнення штрафу в розмірі 42 000,00 грн. згідно із п.5.4 договору № 14/02-08 від 18.02.2008 та судових витрат.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивачем надавались письмові пояснення 19.01.2009, 30.01.2009.

18.02.2008 сторонами укладено договір № 14/02-08  на створення науково-технічної продукції, за яким відповідно до п.1.1 договору позивач, за договором замовник, доручає, а відповідач, за договором виконавець, бере на себе розробку і виготовлення автономного газогенераторного комплексу потужністю 500 кВт, надалі УГК А.М. 1500, а також здійснює монтаж за адресою знаходження позивача.

Пунктом 1.2 договору № 14/02-08 передбачено, що для виконання договору позивач надає відповідачу електростанцію ЕСДП-500-Т/400ЗП не пізніше 15.03.2008.

Згідно із п.п. 1.3, 1.4 договору № 14/02-08 технічні вимоги до УГК А.М. 1500 є предметом договору і відображені у технічному завданні (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору; зміст і терміни виконання основних етапів визначаються календарним планом (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору № 14/02-08 оплата здійснюється за етапами; перший етап – аванс 25% від суми договору у розмірі 105 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ згідно з домовленістю сторін протягом 3-х днів після підписання договору і узгодження календарного плану.

Термін дії договору сторони погодили з 15.02.2008 по 31.12.2008 (п.7.1 договору).

Як вбачається із календарного плану до договору № 14/02-08, сторонами погоджено виконання робіт у 5 основних етапів, терміни виконання яких встановлено відповідно: 15.02.08-01.05.08 та 60 робочих днів після надання дізель електростанції позивачем, 15.04.08-15.06.08, 15.06.08-15.07.08, 15.07.08-15.09.08, 15.09.08 – 15.10.08.

За платіжним дорученням № 562 від 19.02.2008 позивачем перераховано відповідачу суму 105 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "Попередплата за розробку та виготовлення автономного газогенераторного комплексу потужністю 500 кВт згідно з договором № 14/02-08 від 18.02.2008 ПДВ 17 500,00 грн."

Як стверджують сторони, відповідачем не виконано всі роботи, передбачені календарним планом до договору № 14/02-08, а позивачем не виконано зобов'язання, передбачене п.1.2 договору № 14/02-08 та п.1 календарного плану щодо надання відповідачу електростанції.

Згідно із ч.ч.1, 7 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Статтями 628, 629, 631 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами; строк договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже усі умови договору № 14/02-08 є обов'язковими для виконання сторонами та сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки за договором № 14/02-08 протягом періоду з 15.02.2008 по 31.12.2008, як погоджено сторонами в п.7.1 договору.

Позов пред'явлено позивачем відповідно до дати поштового штемпелю на конверті - 14.11.2008, тобто до спливу строку договору.

Як вже було зазначено, умовами п.1.2 договору № 14/02-08, для виконання цього договору, сторони передбачили обов'язок позивача надати відповідачу до 15.03.2008 електростанцію ЕСДП-500-Т/400ЗП.

Так само у календарному плані сторони встановили обов'язок позивача надати відповідачу дізель електростанцію та передбачили залежність між виконанням позивачем цього обов'язку та терміном виконання першого етапу робіт за договором № 14/02-08.

Відповідач стверджує, що невиконання зобов'язань позивачем щодо поставки електростанції зробило неможливим виконання договору № 14/02-08 та зобов'язань відповідача в цілому.

При цьому відповідач виконував умови договору № 14/02-08, на підтвердження чого надав суду першої інстанції докази: копії договорів №№ 04/04, 04/05, 1/06-08, платіжних доручень №№ 112, 157, 93, 96, 126, інші матеріали (а.с.73-91).

Із матеріалів справи вбачається вжиття заходів щодо погодження угоди про розірвання договору № 14/02-08. Зокрема, відповідачем було надіслано позивачу проект угоди  від 07.10.2008 про розірвання договору № 14/02-08 від 18.02.2008. Однак сторони не дійшли згоди щодо умов угоди про добровільне розірвання договору № 14/02-08.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, а ч.2 ст.613 ЦК України передбачено, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Пунктом 6.2 договору № 14/02-08 сторони передбачили умову про те, що у разі затримки виконання п.1.2 термін передачі позивачу комплексу переноситься на строк затримки.

Враховуючи викладене, немає підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення термінів виготовлення УГК А.М.1500 згідно із договором № 14/02-08, у зв'язку з чим відсутні обставини, зазначені у п.1 ч.1 ст.611 ЦК України підставами розірвання договору.

Оскільки прострочення відповідача не настало, то відсутні підстави і для стягнення грошових коштів, які були сплачені позивачем як попередня оплата у розмірі 105 000,00 грн.

Крім того, слід зазначити про те, що договір № 14/02-08 є змішаним договором, зокрема, з елементами договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт,  договору поставки.

Згідно із ч.2 ст.628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки в п.п.2.1, 2.2 договору № 14/02-08 сторони погодили умови про те, що позивач сплачує ціну обсягу робіт по створенню УГК А.М. 1500, із якої аванс 25% від суми договору у розмірі 105 000,00 грн. є етапом оплати, також така ж сама підстава платежу зазначена позивачем у розділі: "Призначення платежу" платіжного доручення № 562 від 19.02.2008, то у позивача немає підстав вимогу про стягнення суми 105 000,00 грн. обгрунтовувати нормою ч.2 ст.693 ЦК України, якою передбачене право покупця повернути суму попередньої оплати товару у разі непередання продавцем товару у встановлений строк.

Договором № 14/02-08 не передбачено випадки повернення здійсненої позивачем часткової оплати робіт по створенню УГК А.М. 1500. Також не передбачені такі випадки і главою 62 ЦК України

Згідно із п.5.4 договору № 14/02-08 у разі порушення термінів виготовлення  УГК А.М.1500 відповідач сплачує разовий штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом іншими законами і договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Однак, як вже було зазначено, відповідно до норми ч.4 ст.612 ЦК України матеріалами справи підтверджено, що прострочення відповідача щодо термінів виготовлення УГКА.М.1500 не настало, оскільки зобов'язання відповідача не могло бути виконане внаслідок прострочення позивача, тому підстави для застосування до відповідача зазначеної санкції відсутні.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Законодавством не передбачено право сторони за договором на власний розсуд визначати ступінь обов'язковості своїх договірних зобов'язань, у тому числі із врахуванням технічної точки зору цієї сторони. Зміст умов договору № 14/02-08 надає підстави для висновку про те, що встановлений цим договором обов'язок позивача передати відповідачу вищезгадану електростанцію  є конкретним, однозначним, безумовним.

Також не  звільняє позивача від обов'язку поставити електростанцію відповідачеві і зазначена у позовній заяві та причина, що ТОВ "ПМТОР Спец-Сервіс" не виконало свої зобов'язання по постачанню електростанції перед позивачем. Зокрема, така позиція закріплена в ст.617 ЦК України.

Як п.1.2 договору № 14/02-08 так і календарним планом передбачено обов'язок позивача передати відповідачу електростанцію, отже обом сторонам було відомо про неможливість виконання договору без постачання електростанції, тому ця обставина не є такою, що виявлена лише відповідачем, у зв'язку з чим посилання позивача на норму ч.6 ст.897 ЦК України є безпідставним.

Та обставина, що відповідачем надіслано позивачу проект угоди про розірвання договору № 14/02-08, не впливає на стан виконання договірного зобов'язання позивача.

Позивач, здійснюючи своє право власності, як це передбачено ст.316 ЦК України, за своєю волею перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 105 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Як вже зазначалось, ані договором № 14/02-08  ані законодавством не передбачено право повернення попередньої оплати за розробку та виготовлення  автономного газогенераторного комплексу та таке право не підтверджене матеріалами справи. Отже твердження про позбавлення  заявника скарги його права власності на 105 000,00 грн. є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі № 41/399 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.Справу № 41/399 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Поляк О.І.

 03.04.09 (відправлено)