Рішення

від 15.01.2014 по справі 310/14016/13-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/14016/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 рокум. Бердянськ Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, вказуючи, що вона проживала з ОСОБА_2 однією сімєю з 1996 року без реєстрації шлюбу. 18 лютого 2005 року вони узаконили відношення та зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син, який проживає разом з нею. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 листопада 2012 року шлюб між ними розірвано. З цього часу вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. У період проживання з відповідачем однією сім'єю та за час шлюбу і до моменту фактичного припинення шлюбних відносин нею та ОСОБА_2 за їх кошти набуто наступне майно: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 5891986, придбана 08.08.2004 р. вартістю 60000 грн.; житловий будинок АДРЕСА_4, реєстраційний номер в РПВН 2195087, придбаний 18.09.2008 р. вартістю 3664310 грн.; земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_5, площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000 : 08: 003 : 0372, придбана 18.09.2008 р. вартістю 700690 грн. Зазначене майно є їх спільною сумісною власністю.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин.

Представник відповідача позов визнав.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26.11.2013 року встановлено, що позивач та відповідач проживали однією сімєю з 1996 року, 18.02.2005 року вони зареєстрували шлюб, а з кінця травня 2007 року подружжя фактично припинили шлюбні відносини та проживали окремо, але з кінця серпня 2008 року вони примирились У 2011 році їх шлюбні відносини знов погіршились і в 2011 році вони остаточно вирішили припинити спільне проживання. Зазначеним рішенням шлюб між подружжям розірвано (а.с.4).

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 74 СК України передбачає, що якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.

Судом встановлено, що подружжя у період проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та у період шлюбу придбали наступне майно:

за договором купівлі-продажу від 08.09.2004 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 5891986, вартістю 60000 грн. (а.с.10-12);

за договором купівлі-продажу від 18.09.2008 року житловий будинок АДРЕСА_4, реєстраційний номер в РПВН 2195087, вартістю 3664310 грн. (а.с.5-7);

за договором купівлі-продажу від 18.09.2008 року земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_5, площею 0,1000 га, кадастровий номер 2310400000 : 08: 003 : 0372, вартістю 700690 грн. (а.с.8-9).

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки подружжя за взаємною згодою не може поділити майно, що придбано ними в шлюбі, тому воно підлягає поділу між ними в рівних частках, так як у судовому засіданні встановлено, що шлюбного договору або контракту, який би передбачав майнові права та обов'язки подружжя не укладалось, їх частки є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток, які передбачені ст. 70 СК України відсутні.

Визначаючи спосіб поділу майна між подружжям суд бере до уваги наступне.

Звертаючись з позовом до суду позивач просив здійснити поділ майна шляхом виділу в його власність 1/2 частки спірного майна та виділу у власність відповідача іншої його частини. Тобто, позивачем фактично заявлено вимоги про поділ майна в натурі, шляхом виділення часток співвласникам. Разом з тим, позивач не зазначив яка конкретно частина в натурі з житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_5, квартири АДРЕСА_1 складає його 1/2 частку та 1/2 частку відповідача і може бути виділена в натурі кожному співвласнику. Крім того, позивач не надав суду докази технічної можливості такого поділу.

Суд вважає, що за таких обставин майно подружжя підлягає поділу не у спосіб, який заявлено позивачем, а шляхом визнання права власності позивача на його ідеальну 1/2 частку в спірному майні подружжя і залишення у власності відповідача належної йому ідеальної 1/2 частки майна подружжя.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. ст.79-88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 60, 69, 70 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок АДРЕСА_4; земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1;

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4;

1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_5.

Залишити у власності ОСОБА_2:

1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1;

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4;

1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3441,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя