Рішення

від 22.01.2014 по справі 904/2608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.14р. Справа № 904/2608/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс", м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач - Ділер", м.Кривий Ріг

про стягнення 44 886,90 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач - Ділер", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс", м. Запоріжжя

про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 443 764,00 грн.

Головуючий колегії Петренко Н.Е.

Суддя Ліпинський О.В.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Соломаха О.О.,

представник за довіреністю №100/71 від 20.01.14р.; Чудновський О.М., директор

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач - Ділер" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 44 886,90 грн.

Сума позову складається з суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 43 200 грн., 3% річних від суми боргу у розмірі 1 643,96 грн., інфляційних витрат у розмірі 42,94 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 15/49-487/11 від 04.08.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду від 03.04.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду в судовому засіданні на 16.05.13р.

Ухвалою господарського суду від 16.05.13р. відкладено розгляд справи на 30.05.13р.

29.05.13р. до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач - Ділер" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс" (далі - позивач за зустрічним позовом) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 443 764,00 грн.

Ухвалами господарського суду від 30.05.13р. прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розряду з первісним позовом та продовжено строк вирішення спору по суті до 18.06.13р.

30.05.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.13р.

11.06.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.13р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.13р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи № 904/2608/13 передано для визначення складу колегії голові господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.13р. призначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Ліпинський О.В., Красота О.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.13р. прийнято справу № 904/2608/13 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя Петренко Н.Е., судді - Ліпинський О.В., Красота О.І.; призначено розгляд справи на 06.08.13р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.13р. продовжено строк вирішення спору по суті до 27.08.13р. включно та відкладено розгляд справи на 19.08.13р.

19.08.13р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.13р., 22.08.13р. оголошено перерву до 23.08.13р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.13р. колегією суддів призначено у справі № 904/2608/2013 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено провадження у справі № 904/2608/2013 до вирішення експертом поставлених питань.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.13р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.13р. у справі №904/2608/2013 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.13р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.13р. у справі №904/2608/2013 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.14р. призначено справу до розгляду на 22.01.14р.

22.01.14р. у судовому засіданні повноважні представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, а за зустрічним позовом відмовити у задоволенні. Крім того, повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав для долучення до матеріалів справи пояснення-заперечення на зустрічну позовну заяву та докази повідомлення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про день, час та місце розгляду справи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. З урахуванням доказів наданих іншою стороною колегія суддів вважає, що відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.01.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом

04.08.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15/49-487/11 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується з власних матеріалів виконати роботи по капітальному ремонту тиристорних перетворювачів ПТПУ -1600/660 головних приводів колесопрокатного стану КПЦ на ВАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" згідно затвердженого ВАТ "ІНТЕРПАЙП НТЗ" Технічного завдання та у відповідальності до календарного плану - Додаток № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість договору складає 86 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 14 400,00 грн.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, відповідач виконує попередню оплату кожного етапу робіт у розмірі 50 %.

Остаточний розрахунок за кожний етап проводиться відповідачем на протязі 75 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі - приймання робіт по даному етапу (п.2.2.2 Договору).

В п. 2.4. Договору зазначено про те, що датою оплати вважається дата перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Якість виконаних робіт повинно забезпечити відповідність виробів по п. 1.1 комплекту конструкторської документації (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору, по закінченню робіт сторони підписують акт виконаних робіт.

Відповідач повинен направити позивачу затверджений акт виконаних робіт та провести остаточний розрахунок відповідно п. 2.2.2. Договору (п. 4.3. Договору).

В разі мотивованої відмови відповідача від приймання робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, в разі порушення строків оплати робот, передбачених п. 2.2.2. Договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день оплати.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2011р. (п. 10.4. Договору).

Позивач зазначає про те, що на виконання умов вищезазначеного Договору ним було надано відповідачу рахунок № 80 від 08.08.11р. на суму 86 400,00 грн.

Відповідач, відповідно до п. 2.2.1. Договору, оплатив платіжним дорученням № 105 від 08.08.11р. попередню оплату в розмірі 43 200 грн.

30.09.11р. між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №487/11-1 по Договору, в якому зазначено, що відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (виконання послуг) не має.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 2.2.2. Договору, останнім днем оплати є 14.12.11р., але відповідачем остаточної оплата за виконані роботи у встановлений Договором строк здійснено не було.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №100/199 від 13.02.13р. з проханням оплатити існуючу по Договору заборгованість.

Вищевказана претензія була отримана відповідачем 21.02.13р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом за № 66 від 07.03.13р. відповідач надав відповідь на претензію №100/199 від 13.02.13р., відповідно якого, як вважає позивач, відповідач нічого не зазначив з приводу боргу за Договором.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані для сплати відповідачу 3% річних у розмірі 1 643,96 грн. та інфляційні витрати у розмірі 42,94 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи у розмірі 43 200, 00 грн., 3% річних у розмірі 1 643,96 грн., інфляційні витрати у розмірі 42,94 грн., всього 44 886,90 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає про те, що він відповідно до умов Договору оплатив попередню оплату (50%) у розмірі 43 200,00 грн., про що також зазначає позивач.

Але, під час проведення ревізії фінансового-господарської діяльності відповідача у 2012 році за 2011 рік було виявлено, що позивач не виконував такі роботи, як модернізація засобів керування тиристорних приводів повороту конвертера № 2 згідно з техзавданням, та такі роботи не передбачені у жодній специфікації у тому числі й специфікації № 5, яка була підписана лише на 252 грн. та передбачала мікросборку ДК-ім та була оплачена 28.02.11р. Директором ТОВ "ТД "Перетворювач-Ділер" підтверджується той факт, що роботи дійсно не виконувалися, а акт № 385-1 від 06.06.2012 року був підписаний лише через те, що позивач посилався на домовленість з засновником підприємства, який на момент його підписання знаходився за межами території України. Відповідачем було зроблено передоплату у розмірі 73 800,00 грн. за роботи, що не були виконані. Таким чином, позивач безпідставно заволодів коштами за роботи, які не виконувалися.

Крім того, як зазначає відповідач, після отримання претензії у лютому 2013 року повторно у відповіді на претензію було запропоновано зарахувати суму раніше сплачену у розмірі 73 800,00 грн. в рахунок погашення боргу який складає 44 886,90 грн. з яких: основний борг - 43 200,00 грн., 3% річних від суми боргу - 1 643,96 грн., втрати від інфляції - 42,94 грн., після чого сума заборгованості буде відсутня.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Колегія суддів бере до уваги те, що за приписами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання акта виконаних робіт.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача, тобто замовника.

В матеріалах справи знаходиться Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №487/11-1 від 30.09.11р. на суму 72 000 грн., який підтверджує виконані позивачем роботи. Вищезазначений акт підписаний сторонами та скріплені печатками підприємств, а отже дана обставина свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі і відповідач прийняв виконані роботи без будь-яких зауважень. Крім того, в акті зазначено, що відповідач претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (виконання послуг) не має.

Доказів належного виконання зобов`язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи у розмірі 43 200 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву до увагу судом не беруться, оскільки обставини на які посилається відповідач жодним чином не підтверджені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 1 643,96 грн. та інфляційні витрати у розмірі 42,94 грн., розрахунки яких судом перевірений та визнаний такими, що зроблений вірно.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

За зустрічним позовом.

10.08.09р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01 про спільну діяльність та надання дилерських послуг (далі-Договір про спільну діяльність), відповідно до п. 1.1. якого предметом цього договору є угода про спільну діяльність сторін та надання дилерських послуг.

Згідно з п. 2.1. Договору про спільну діяльність, сторони домовилися, що взаємні партнерські відносини будуються на взаєморозумінні предмету договору, добросовісності виконання обов'язків за цим договором, дотримання комерційної таємниці, отримання взаємовигідних результатів фінансово-господарської діяльності, у результаті здійснення дій будь якої зі сторін, а також нижче викладених умов договору. Під комерційною таємницею слід розуміти загальноприйняті норми чинного законодавства України, а також умови ціноутворення, продажу, проектних рішень та інших умов цього договору.

Як зазначено у п. 2.2.2. Договору про спільну діяльність, сторони зобов'язались:

- не надавати техніко-комерційних пропозицій від свого імені замовникам, які є партнерами позивача, та не вести самостійно переговори з ним після того, як позивач повідомив про роботу по цьому об'єкту з цим замовником.

Пунктом 3.1. Договору про спільну діяльність передбачено, що кожна зі сторін несе відповідальність за порушення умов цього договору у відповідності з діючими нормами законодавства.

Відповідно до п. 5.2. Договору про спільну діяльність, усі доповнення, зміни, укладені у майбутньому договори на поставку (купівлю-продажу), угоди і інші документи, підписанні, видані той або іншою стороною є невід'ємною частиною цього договору і обов'язкові до виконання обома сторонами за цим договором.

В п. 5.3 Договору про спільну діяльність зазначено про те, що договір буде вважатися закінченим після виконання взаємних зобов'язань і урегулювання всіх питань з розрахунків і іншим виниклим питанням в процесі спільної і дилерської діяльності між сторонами за цим договором.

Як вважає позивач, виходячи з умов п. 5.2. Договору про спільну діяльність, позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються з посиланням на договір № 15/49-487/11 від 04.08.11р. та повинні розглядатися невід'ємно від зазначеного Договору про спільну діяльність, тому що є невід'ємною його частиною і обов'язкові до виконання обома сторонами за цим договором.

Позивач звертає увагу на те, що сторонами Договору про спільну діяльність був також складений Додаток № 01 до цього договору (невід'ємна частина договору № 01), яким було передбачено перелік об'єктів, які являються партнерами або потенційними замовниками позивача відносно впровадження продукції відповідача. Одним з таких партнерів, крім інших перелічених, являвся ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" м. Дніпродзержинськ.

10.08.09р. директором ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" Чудновським О.М. було видано доручення на ім'я Драшко Є.М., яке надавало право від імені ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" представляти, надавати документи, підписувати, отримувати усі документи від організацій, підприємств, а також вести переговори з замовниками.

Позивач зазначає про те, що 16.11.09р. останній уклав договір з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" за № 29-1683-02, та у подальшому сторони за цим договором неодноразово продовжували строк дії договору додатковими угодами та переукладали з метою продовження партнерських відносин. Останній раз строк дії договору було подовжено по кінець 2012 року.

21.10.11р. позивач уклав договір з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" за № 11-1840-02 строком дії до 31.12.12р. Як зазначає позивач, він здійснював технічні дослідження, розробляв технічну документацію сумісно з відповідачем для впровадження продукції відповідача на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського", дотримуючись вимог діючого Договору про спільну діяльність.

Протягом періоду з листопада 2009 року по серпень 2012 року, як зазначає позивач, він впровадив продукції відповідача, згідно його відпускної ціни, на ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

Крім того, позивач звертає увагу, що протягом 2011 - 2012 років у результаті проведеної роботи та проведених досліджень позивач з впровадження продукції в цехах комбінату, та виконаних комбінатом проектних робіт було заплановано впровадження на комбінат додатково продукції відповідача, що частково найшло відображення як у проектної документації замовника, так і цехових заявах. У 2011- 2012 роках ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" звертався до позивача відносно надання пропозиції передбаченої вартості продукції, яка буде впроваджуватися та підлягати поставці у 2012 - 2013 роках. В свою чергу, до подання техніко-комерційної пропозиції від свого імені на ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" позивач для визначення відпускної ціни на продукцію, на яку були відсутні ціни у позивача, звернувся до відповідача, та отримав від нього дані по відпускним цінам на продукцію, після чого надав пропозицію до замовника. Крім того, під час зустрічі у м. Запоріжжя з директором Чудновським О.М., були озвучені усі можливі програми по впровадженню продукції відповідача у найближчі кілька років.

Як вважає позивач, відповідач скориставшись довірчими партнерськими відносинами до позивача, отримавши у останнього необхідну інформацію відносно впровадження його продукції, звернулось до відділу закупок обладнання Корпорації "Індустріальні системи України", м. Донецьк, у склад якого входить ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", та запропонував наступне:

Відповідач розголошує їм комерційну таємницю, тобто відпускні ціні на їх відпускну продукцію для позивача з наданням усіх документів, якими вони супроводжували відпуск продукції, а відділ закупок обладнання Корпорації "Індустріальні системи України" забезпечує їм безпосередню участь у тендерах ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" та перемогу на тендерах, укладання договорів та передоплату за договорами, зупинивши договір з позивачем.

Позивач стверджує, що під час зустрічі безпосередньо 16.10.12р. у м. Запоріжжя, за фактичним місцем знаходження відповідача, тобто вул. Новобудов, 5 представників відділу закупок Корпорації "Індустріальні системи України", керівництво ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс", порушуючи умови Договору про спільну діяльність розкрило комерційну таємницю, та їх відпускні ціні на продукцію для позивача. Отримавши цю інформацію, Корпорація "Індустріальні системи України" здійснила звільнення деяких робітників відділу обладнання ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського", надало письмову вказівку щодо виключення позивача з числа учасників тендеру на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" та сприяло укладенню договорів, сплати за ними відповідачу. Крім того, запропонувало керівництву ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" розірвати з позивачем договір на поставку продукції за специфікацією за № 3 від 26.07.12р. та припинити дію діючого договору з позивачем, хоча на той час розглядалося питання про подовження дії договору на 2013-2014 роки.

На даний час, як зазначає позивач, Корпорація "Індустріальні системи України", на виконання зобов'язань перед відповідачем у обмін за отриману комерційну таємницю, зобов'язала керівництво ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" укласти договір з відповідачем на відпрацьовану позивачем та запроектовану комбінатом продукцію на об'єкти: конвертерний цех технологічний кран № 25 кран, та конвертерний цех сталевоз УПК-2.

Позивач звертає увагу, що причинний зв'язок підтверджується також відповідними доказами: листом ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" від 23.10.12 р. № 4237 (про зупинення договору), листом від 23.10.12 р. № 4237 (про зустріч), безпосередньою розмовою з керівництвом комбінату, аудіо-записом розмови вище вказаних відповідальних осіб Корпорації "Індустріальні системи України" з керівництвом ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс".

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у результаті протиправних навмисних дій відповідача, спрямованих на умисне завдання матеріальних збитків позивачу та з метою збільшення прибутків свого підприємства у результаті порушення умов Договору про спільну діяльність за рахунок напрацьованих та перспективних програм позивача по впровадженню їх продукції, останнім були заподіяні збитки позивачу у розмірі, який визначено на час подання позову до господарського суду, 2 443 764,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача завдані збитки у розмірі 2443764,00 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає про те, що Договору про спільну діяльність діяв з 10.09.09р. по 10.08.12р., отже строк дії зазначеного договору закінчився саме 10.08.12р.

Як зазначає відповідач, відповідно в Свідоцтві офіційного дилера від 10.08.09р. від імені ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" на ім'я ТОВ "ТД "Перетворювач-Ділер" зазначено, що строк дії свідоцтва до 10.08.12р. та в Довіреності №1 від 10.08.09р. на ім'я Драпіко Є.М. виданої від імені ТОВ "НВП "Преобразователь - комплекс" зазначено, що довіреність дійсна до 10.0812р., тобто до закінчення строку дії договору - до 10.08.12р.

Нові дилерське свідоцтво та довіреність не видавались у зв'язку з закінченням строку Договору про спільну діяльність 10.08.12р.

Отже, як вважає відповідач, починаючи з 11.08.12р. у відповідача як і у позивача відсутні зобов'язання виконувати умови п. 2 Договору про спільну діяльність.

Відповідач звертає увагу, що дію Договору про спільну діяльність сторонами не подовжено, свідоцтво та довіреність від імені відповідача позивачу не надавались.

Як зазначає відповідач, розповідь позивача про розголошення відповідачем комерційної таємниці Корпорації "Індустріальні системи України", а також розповідь про пропозицію ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Є. Дзержинського" розірвати з позивачем договір на поставку продукції та припинити дію діючого договору - є вигадкою не підтвердженою допустимими та належними доказами, взагалі нічим не підтверджені.

Відповідач стверджує, що договір з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" укладено відповідачем через майже чотири місяці після закінчення строку дії Договору про спільну діяльність, а саме 03.12.12р.

Крім того, як вважає відповідач, Договір про спільну діяльність не містить жодної умови щодо довічного утримання відповідача від співпраці з юридичними особами зазначеними у переліку наведеному у Додатку №1 до Договору про спільну діяльність. Тим більше подібну заборону не встановлено жодною нормою законодавства.

Твердження позивача про розголошення відповідачем Корпорації "Індустріальні системи України", комерційну таємницю, тобто відпускні ціні на відпускну продукцію для позивача та надання усіх документів, якими вони супроводжувалися, як зазначає відповідач, є безпідставні та не доведені належними, допустимими доказами.

Як вважає відповідач, розрахунок збитків доданий позивачем до позову є також безпідставним та не доведеним належними, допустимими доказами, оскільки спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті можливого погодження контрагентом купити товар за заявленими позивачем цінами. За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Надані позивачем і зібрані по справі докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ані щодо протиправної поведінки відповідача, ані щодо причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і заподіянням шкоди позивачу у спірній сумі.

Отже, позивачем не доведено понесення ним збитків у зв'язку з діями відповідача, розмір удаваних збитків заявлений безпідставно, не доведено протиправність дій відповідача та не доведено наявність причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими на думку позивача наслідками.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи, колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди та її розміру;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди (збитків) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, при обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого. Тобто, ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно могли б бути отримані у випадку належного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Викладене є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача

Керуючись ст.ст. 22, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 623, 629, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Перетворювач - Ділер" (50002, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 223, кв. 111. код ЄДОРПОУ 34811575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь - комплекс" (69093, м. Запоріжжя, а/с 6130, вул.Академіка Александрова, буд. 9 кв. 95, код ЄДРПОУ 13626132) заборгованість за виконані роботи у розмірі 43 200, 00 грн. (сорок три тисячі двісті грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 1643,96 грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 96 коп.), інфляційні витрати у розмірі 42,94грн. (сорок дві грн. 94 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом.

В задоволенні позову - відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко О.В. Ліпинський О.І. Красота Повне рішення складено 25.01.14р.