Постанова

від 24.01.2014 по справі 908/2469/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014 р. справа №908/2469/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А. від позивача:ОСОБА_4 - за дов. №698 від 22.04.2013р., ОСОБА_5 - за дов. №699 від 22.04.2013р. від відповідача:не з"явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2013 року у справі№908/2469/13 (суддя Науменко А.О.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 до відповідачаРадивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка Запорізької області про стягнення 191 548,00 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка Запорізької області грошових коштів в сумі 191 548,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.13р. задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 до Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка Запорізької області. Стягнуто з Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 191 548,00 грн. та судовий збір.

Відповідач, Радивонівська сільська рада Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення до апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу без участі свого представника. Суд розглянув клопотання та задовольнив.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у судовому засіданні зазначив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи представників позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2011 року на підставі Рішень № 8 та № 9 між ФОП ОСОБА_6 (Покупець) та Радивонівською сільскою радою (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (далі - Договір купівлі-продажу). Договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим №1768 в Державному реєстрі правочинів.

28.04.2012 року на підставі Рішення №4 між ФОП ОСОБА_6 (Покупець) та Радивонівською сільрадою (Продавець) був укладений Додатковий договір до Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення (далі - Додатковий договір), який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований за реєстровим №376 в Державному реєстрі правочинів.

Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу (з урахуванням Додаткового договору), Продавець зобов"язується передати у власність Покупця частку нежитлового приміщення (Об'єкт приватизації), розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,8047 га, що знаходиться в комунальній власності, яке складається з нежитлового приміщення А-2, загальною площею 1412,3 кв.м., павільйону Б1 - 1 цегляного, загальною площею 90,1 кв.м., павільйону Б2 - 1 цегляного, загальною площею 85,4 кв.м., павільйону Б-1 цегляного, загальною площею 85,4 кв.м., павільйону Б3 - 1 цегляного, загальною площею 90,1 кв.м., огорожі № 1, вбиральні № 2.

За заявою власника відчужується 89/100 часток нежитлового приміщення вартістю 191548 грн., які складаються з: А-2: 1 поверх - східцеві клітка, з № 1 по 14; коридор І; 2 поверх - східцева клітка, з № 15 по 27; А2 - 1 + А3 - 1 + А4 - 1: 1 поверх з № 28 по 33; з №38 по 52, 54; коридор IV; А1 - 2: 1 поверх - східцева клітка, коридор V, з № 55 по 68; 2 поверх - східцева клітка, з № 69 по 81; павільйони Б1 - 1, Б2 - 1, Б - 1, Б3 - 1; огорожа - № 1. Цей Договір підлягає реєстрації у відповідному органі місцевої ради.

Згідно п. 1.2 Договору купівлі-продажу, право власності на об'єкт приватизації переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього Договору в порядку, передбаченому законодавством.

Розділом 2 Договору передбачено порядок розрахунків за придбаний об"єкт приватизаці, а саме: Покупець, за домовленістю сторін і на підставі рішення Дев'ятої /позачергової/ сесії Шостого скликання від 10 листопада 2011 року за №1 сплачує 191548 гривень, без ПДВ, за придбаний об'єкт приватизації.

Згідно п. 5.2 Договору купівлі-продажу, Покупець зобов'язаний здійснити реєстрацію майна, яке входить до об'єкта приватизації в Бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. п. 12.1-12.2 Договору купівлі-продажу зміни умов цього Договору здійснюються за погодженням сторін згідно з законодавством України. У разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням господарського суду, а Об'єкт приватизації повернутий до комунальної власності.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 191548,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59 від 09.12.2011р. суму в розмірі 114928,80 грн. та платіжним дорученням №1 від 06.01.2012 р. - 76619,20 грн.

В травні 2012 року позивач звернувся до КП "Якимівське бюро технічної інвентаризації" Запорізької області, з метою проведення реєстрації права власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням КП "Якимівське БТІ" № 80 від 18.05.2012 р., в реєстрації права власності позивачу було відмовлено в зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

В листопаді 2012 року позивач повторно звернувся до КП "Якимівське БТІ" щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

23.11.2012р. рішенням КП "Якимівське БТІ" за № 1479, в здійсненні реєстрації права власності позивачу було знову відмовлено.

Позивач, на виконання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV зі змінами, як набули чинності 01.01.2013р., ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" від 22 червня 2011 р. №703, в січні 2013 року звернувся до Державної реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, з метою проведення реєстрації права власності на придбане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Державної реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області від 05.02.2013 року № 236047, ФОП ОСОБА_6 також було відмовлено в реєстрації права власності у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 191 548,00 грн., посилаючись на те, що за незалежних від нього підстав неможливо здійснити реєстрацію права власності у відповідному Державному реєстрі на придбану частину нерухомого майна, відтак грошові кошті утримуються відповідачем безпідставно, оскільки договір купівлі-продажу є неукладеним.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Господарським судом вірно встановлено, що законодавством, яке діяло на момент вчинення ФОП ОСОБА_6 та Радивонівської сільрадою Договору купівлі-продажу та Додаткового договору, було передбачено обов'язкове здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме згідно ст. 657 ЦК України ( у редакції від 18.10.2012р.) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, сторони узгодили здійснення державної реєстрації у Договорі купівлі-продажу (п. 1.1, п. 5.2 Договору.

Як свідчать матеріали справи, державна реєстрація Договору купівлі-продажу здійснена не була, що підтверджується також інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №7664534 від 07.08.2013 р.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки не здійснено державну реєстрацію Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.11.2011 р. та Додаткового договору від 28.04.2012р., що є необхідною умовою для їх вчинення, вони не вважаються укладеними.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 191548,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №59 від 09.12.2011р. суму в розмірі 114928,80 грн. та платіжним дорученням №1 від 06.01.2012 р. - 76619,20 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки Договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.11.2011 р. та Додатковий договір до Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 28.04.2012 р. є не укладеними, відтак грошові кошти в сумі 191548 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача безпідставно, тому заявлені позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 до Радивонівської сільради про стягнення з останньої грошових коштів в сумі 191548 грн. як безпідставно отриманих за не укладеним Договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 11.11.2011 р. та Додатковим договором до Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 28.04.2012 р., підлягають задоволенню.

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що нежитловим приміщенням він не користується та акт передачі не складався.

Також матеріалами справи підтверджено, що самочинне будівництво здійснено відповідачем і належним чином не введено ним в експлуатацію, відтак у подальшому зареєструвати нежитлове приміщення позивач не має можливості.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Колегія суддів вважає, що позивач довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України свої вимоги за даним позовом, тому господарським судом правомірно задоволено позов та стягнуто з Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 191 548,00 грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2013 року у справі №908/2469/13, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Радивонівської сільської ради Якимівського району Запорізької області, с.Радивонівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2013 року у справі №908/2469/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2013 року у справі №908/2469/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;5- ГСЗО.