Ухвала

від 25.01.2014 по справі 3/119-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2014 Справа № 3/119-10

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченко П.І., розглянувши матеріали скарги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 22.01.2014р. № Хр31-6 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області та клопотання про поновлення процесуального строку для подання скарги від 22.01.2014р. № Хр31-5 у справі № 3/119-10

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк», м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

про стягнення 570211,39 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.10.2010 року у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 548482,35 дол. США, заборгованість по пені в сумі 10864,02 дол. США, витрат по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Вищезгадане судове рішення набрало законної сили 20.12.2010 року, а тому на його виконання був виданий господарським судом наказ від 14.02.2011 року № 3/119-10.

24.01.2014 року до Господарського суду Сумської області подана скарга позивача (стягувача) № Хр31-6 від 22.01.2014 року на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо виконання рішення суду у даній справі за наказом Господарського суду Сумської області від 14.02.2011 року № 3/119-10, а також клопотання № Хр31-5 від 22.01.2014 року про поновлення процесуального строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби.

У своєму клопотанні про поновлення процесуального строку стягувач зазначає, що його представник 04.12.2013 року ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 25641232 з виконання наказу Господарського суду Сумської області від 14.02.2011 року № 3/119-10.

11.12.2013 року стягувач подав до Господарського суду Сумської області скаргу на дії (бездіяльність) Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області.

11.12.2013 року Господарським судом Сумської області було винесено ухвалу про повернення скарги як такої, що не відповідає вимогам п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України та п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9.

Стягувач у своєму клопотанні № Хр31-5 від 22.01.2014 року визнає, що внаслідок зазначеного вище, ним на даний час пропущений строк, передбачений статтею 121-2 ГПК України, для подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби.

Поряд з цим стягувач звертає увагу суду на частину третю пункту 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9, в якій зазначено, що якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити повну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

При цьому стягувач не звертає уваги на частину другу пункту 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9, яка у даному випадку має бути врахована господарським судом при вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження.

У такому випадку господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

На виконання ухвали Господарського суду Сумської області від 25.10.2012 року № 3/119-10 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області Юськовою В. В. 04.03.2013 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 25641232 з виконання наказу Господарського суду Сумської області № 3/119-10 від 14.02.2011 року. Зі змісту скарги стягувача від 22.01.2014р. № Хр31-6 та з матеріалів справи № 3/119-10 вбачається, що про це стягувачеві було відомо.

Частиною другою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Тобто у даному випадку законом визначено строк здійснення виконавчого провадження і, навіть якщо рахувати строк від дати відновлення виконавчого провадження, то строк здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі на підставі наказу № 3/119-10 від 14.02.2011 року закінчився 03.09.2013 року, про що мав знати, знав і знає стягувач, а відтак він вважається обізнаним принаймні з 04.09.2013 року про порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, посилання стягувача на те, що про бездіяльність державного виконавця йому стало відомо 04.12.2013 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 25641232 є недоречним.

При цьому слід зазначити, що навіть, якщо погодитися з безпідставним твердженням стягувача про те, що про бездіяльність державного виконавця йому стало відомо лише 04.12.2013 року, то з належним чином оформленою скаргою в порядку, визначеному законом, стягувач звернувся до господарського суду не протягом десяти днів, а через п'ятдесят днів після 04.12.2013 року.

У своєму клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку стягувач взагалі не зазначає жодної поважної причини пропуску встановленого законом процесуального строку, а відтак господарський суд позбавлений можливості визнати причину пропуску стяувачем встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк ( ст. 53 ГПК України).

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Недодержання вимог чинного процесуального законодавства не можна вважати поважною причиною для поновлення процесуального строку.

За вищевикладених обставин клопотання стягувача про відновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає.

Згідно частини першої пункту 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9, скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Тому, керуючись ст. ст. 53 і 121-2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ :

1. У відновленні пропущеного стягувачем процесуального строку для подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби відмовити.

2. Скаргу стягувача від 22.01.2014р. № Хр31-6 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області щодо виконання наказу Господарського суду Сумської області № 3/119-10, виданого 14.02.2011 року, залишити без розгляду.

3. Копію ухвали направити стягувачу, боржнику та Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Сумській області.

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО