Рішення

від 21.01.2014 по справі 910/21246/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21246/13 21.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін»

до Науково-виробничої компанії «Укрпромдизайн» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 14 547, 51 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Сачук О.В. за довіреністю б/н від 13.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Науково-виробничої компанії «Укрпромдизайн» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення 14 547, 51 грн., в тому числі 13 968, 04 грн. основного боргу та 579, 47 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 720, 50 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21246/13, розгляд справи призначено на 26.11.2013 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду у відповідності до приписів ст. 65 ГПК України зобов'язано позивача надати суду розрахунок 3 % річних із значенням періоду нарахування; докази здійснення часткової оплати вартості поставленого товару у розмірі 73 867,88 грн., зокрема банківську виписку по особовому рахунку позивача; пояснення щодо підстав зазначення в більшості спірних видаткових накладних Договору № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.; належним чином завірені копії податкових накладних, складених на виконання зобов'язань за спірним договором; довідку за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» про стан розрахунків за Договором № 28 від 11.08.2011 р. із зазначенням розміру заборгованості за ним; належним чином завірену копію Договору № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р., для долучення до матеріалів справи; оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні. Відповідача зобов'язано, зокрема, надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень; контррозрахунок суми заявленої до стягнення, докази погашення зазначеної суми.

26.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, було відкладено на 17.12.2013 р.

У судовому засіданні 17.12.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, відповідно до яких він вказує, що: 3 % річних нараховані за період з 25.04.2012 р. по 11.09.2013 р.; Договір № 28 від 11.08.2011 р. загалом вказує на наявність договірних відносин між сторонами, проте як кожна з наданих позивачем накладних може розглядатись як окремий факт укладення договору у простій письмовій формі, у зв'язку з чим, на його думку, зазначення невірних реквізитів договору у видаткових накладних не впливає на наявність права вимоги у позивача щодо оплати поставленого товару; загальна сума грошових коштів, яка надійшла від відповідача позивачу за період з 01.08.2011 р по 27.11.2013 р. становить 73 867, 88 грн.

Також, від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. на підставі клопотання представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21.01.2014 р.

17.01.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії податкових накладних за спірними господарськими операціями з поставки товарів, які складались на ім'я відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 21.01.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2011 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір № 28, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця за його письмовими заявками (по факсу, електронною поштою і т.п.) сировину, матеріали та іншу наявну продукцію, а покупець прийняв на себе зобов'язання її оплатити на умовах даного Договору. Кількість і вартість продукції, що поставляється по кожній заявці, відображається у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.2. Договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату продукції шляхом 100 % попередньої оплати, а у випадку поставки на умовах відстрочки платежу - протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції відповідно до видаткових накладних.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 5.2. Договору сторони погодили, що його строк може бути продовжений за домовленістю сторін на строк, встановлений додатковою угодою до нього.

Під час провадження у даній справі жодною зі сторін не було представлено суду доказів укладення між ними додаткової угоди про пролонгацію вказаного Договору № 28 на 2012-й рік, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що такий Договір припинив свою дію з 31.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 11.08.2011 р. по 25.04.2012 р. було поставлено відповідачу товар на суму 87 835, 92 грн. за наступними накладними:

- № РН-РЛ00482 від 11.08.2011 р. на суму 18533, 88 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00509 від 23.08.2011 р. на суму 1864, 40 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00554 від 14.09.2011 р. на суму 11313, 04 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00756 від 21.11.2011 р. на суму 1627, 61 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00774 від 25.11.2011 р. на суму 1 865, 10 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00798 від 03.12.2011 р. на суму 3 697, 26 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00807 від 06.12.2011 р. на суму 2482, 87 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00834 від 13.12.2011 р. на суму 3 690, 67 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00855 від 17.12.2011 р. на суму 2 083, 20 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00879 від 22.12.2011 р. на суму 2 867, 38 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № РН-РЛ00896 від 26.12.2011 р. на суму 2 982, 42 грн. (містить посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р.);

- № Х034 від 13.01.2012 р. на суму 3657, 37 грн. (містить посилання на Договір без дати та номеру);

- № Х055 від 19.01.2012 р. на суму 3 158, 52 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х090 від 27.01.2012 р. на суму 2942, 52 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000165 від 03.02.2012 р. на суму 2507, 52 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000216 від 10.02.2012 р. на суму 1351, 32 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000261 від 20.02.2012 р. на суму 1201, 32 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000305 від 24.02.2012 р. на суму 1493, 76 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000395 від 12.03.2012 р. на суму 4641, 96 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000430 від 15.03.2012 р. на суму 3737, 64 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000567 від 30.03.2012 р. на суму 2619, 36 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000617 від 04.04.2012 р. на суму 4338, 00 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000748 від 19.04.2012 р. на суму 1590, 36 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.);

- № Х00000767 від 25.04.2012 р. на суму 1588, 44 грн. (містить посилання на Договір № 28 від 11.08.2011 р.).

Вказаний товар було отримано відповідачем в особі його директора Мовчан Олени Олександрівни на підставі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей № 22 від 11.08.2011 р., від № 35 від 23.08.2011 р., № 38 від 14.09.2011 р., № 42 від 21.11.2011 р., № 44 від 25.11.2011 р., № 45 від 03.12.2011 р., № 48 від 06.12.2011 р., № 448 від 13.12.2011 р., № 51 від 17.12.2011 р., № 54 від 22.12.2011 р., від 26.12.2011 р., № 1 від 13.01.2012 р., № 3 від 19.01.2012 р., № 4 від 27.01.2012 р., № 8 від 03.02.2012 р., № 9 від 10.02.2012 р., № 10 від 20.02.2012 р., № 13 від 24.02.2012 р., № 14 від 12.03.2012 р., № 16 від 30.03.2012 р., № 18 від 04.04.2012 р., № 21 від 19.04.2012 р., № 22 від 25.04.2012 р.

Згідно з поясненнями позивача, не спростованими відповідачем, зазначення в частині вказаних накладних Договору № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р. є помилковим.

Під час встановлення підстави відповідних господарських операцій судом враховано, що за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна.

Необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

У спірних накладних відносно поставок з 11.08.2011 р. по 26.12.2011 р., міститься посилання на Договір № ДГ-0000306 від 11.08.2011 р., доказів існування якого жодною зі сторін суду не представлено.

Водночас, надані позивачем до матеріалів справи копії податкових накладних, які складались відносно спірних операцій мають посилання як на підставу здійснення операцій саме на Договір № 28 від 11.08.2011 р.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами в період здійснення спірних поставок з 11.08.2011 р. по 26.12.2011 р. включно існував інший договір поставки, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи (№ 28 від 11.08.2011 р.). Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання відповідного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, у суду немає підстав для висновку про те, що спірні поставки за накладними з 11.08.2011 р. по 26.12.2011 р. включно, відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

Відповідний правовий підхід до питання визначення підстави поставки, викладений у постановах Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р. у справі № 54/173 та від 21.01.2010 р. у справі № 39/71.

Водночас, враховуючи те, що Договір № 28 від 11.08.2011 р. укладався на строк до 31.12.2011 р., інші накладні, які містять в тому числі посилання на такий Договір, складені відносно поставок у 2012-му році, суд оцінює як такі, що свідчать про поставку у спрощений спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу в період з 12.08.2011 р. по 27.11.2013 р. 73 867, 88 грн., що підтверджується Довідкою про надходження коштів на рахунок № 13.06-29181/13 від 11.12.2013 р., виданою ХФ ЦВ ПАТ «Кредобанк».

Таким чином, у відповідача утворився борг перед позивачем в сумі 13 968, 04 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки надані до матеріалів справи видаткові накладні та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей за 2012 рік містять найменування товару, його кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

В частині поставок, що відбулись в період з 11.08.2011 р. по 26.12.2011 р. включно, відносини сторін врегульовано письмовим договором, оформленим у вигляді єдиного документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В частині поставок, врегульованих Договором № 28 від 11.08.2011 р., слід виходити з того, що згідно з п. 3.2. Договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату продукції шляхом 100 % попередньої оплати, а у випадку поставки на умовах відстрочки платежу - протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 579, 47 грн. 3 % річних на суму боргу 13 968, 04 грн., розрахунок яких є вірним. При цьому, суд враховує, що позивачем фактично визначено під час обрахунку період в 504 дні, а не 505, як він зазначає про це в розрахунку, що відповідає періоду нарахування з 26.04.2012 р. по 11.09.2013 р. включно.

Так, як зазначалось вище, відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Позивачем за основу для нарахування 3 % річних обрано всю суму боргу, а не щодо кожної накладної окремо, а отже, зважаючи на те, що остання поставка відбулась 25.04.2012 р., початок нарахування має здійснюватись за таким методом саме з 26.04.2012 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Науково-виробничої компанії «Укрпромдизайн» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Глибочицька, будинок 45; код ЄДРПОУ 31559619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресін» (61058, Харківська область, місто Харків, Дзержинський район, вулиця Сумська, будинок 53; код ЄДРПОУ 36988495) 13 968 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 04 коп. основного боргу, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя В.С. Ломака