Постанова

від 23.01.2014 по справі 914/3190/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 914/3190/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства фірми "ТБС" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.11.13 у справі№ 914/3190/13 Господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Сихівського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради доПриватного підприємства фірми "ТБС" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

прокурора : Кузнецова Ю.В. (посв. № 023135).

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства "ТБС" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № С-403 від 09.09.05, укладеного між сторонами, шляхом викладення його умов в наступній редакції: пункт 5. "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 623 406 грн."; пункт 9. "Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 18 702,18 грн.". Позовні вимоги обґрунтовані зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зміною розміру річної орендної плати за землю. При цьому прокурор посилався на приписи статей 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 288.5 Податкового кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.13, ухваленим суддею Синчук М.М., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку із зміною розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та необхідністю приведення договору у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому суд керувався приписами статей 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статей 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 18 Закону України "Про оцінку земель".

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Данко Л.С. - головуючий, Давид Л.Л., Юрченко Я.О., постановою від 13.11.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "ТБС" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує про неврахування судами обставин щодо відсутності підстав та недотримання позивачем процедури внесення змін у договір оренди. Водночас скаржник зазначає про безпідставне внесення змін до спірних пунктів договору оренди земельної ділянки, які, на думку скаржника, з 05.06.08 є вже нечинними у зв'язку із внесенням у 2008 році змін до спірних пунктів договору. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 632, 651, 792 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.05 між Львівською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством фірма "ТБС" (орендар) укладено договір оренди землі№ С-403, згідно з пунктом 1 якого орендодавець, на підставі діючого Положення" "Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки" та ухвали Львівської міської ради № 2303 від 28.04.05 "Про затвердження ПП фірмі "ТБС" проекту відведення земельної ділянки на вул. Стрийській, 111 у м. Львові", надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийській, 111 для обслуговування побутово-виробничої бази. Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 4610136800:08:005:0019, загальною площею 1050 га, у тому числі під забудовою - 0,0774 га, під твердим покриттям - 0,0276 га. Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 137 802 грн., з 15.12.08 (дата реєстрації змін до договору) - 146 632,50 грн. Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 2 478 грн., з 15.12.08 (дата реєстрації змін до договору) - 4 398,97 грн. Зазначений договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 17.10.05 за № 04.05.438.02095 із змінами до нього від 05.06.08. Також судами встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 2712 від 18.06.09 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова" з 01.01.11 введено нову грошову оцінку земель м. Львова. Управлінням Держкомзему у м. Львові 23.10.12 надано нормативно грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває в оренді Приватного підприємства фірма "ТБС", яка станом на 2012 рік становить 623 406 грн. Згідно з проведеним департаментом містобудування Львівської міської ради розрахунком розміру орендної плати для Приватного підприємства фірма "ТБС", нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки, станом на 26.11.12, становить 623 406,00 грн., розмір орендної плати в рік, становить 18 702,18 грн. Листом № 2403-вих-156 від 15.02.13 Львівська міська рада повідомляла відповідача про необхідність укладення додаткової угоди до договору щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки землі та розміру орендної плати, проте зміни до договору внесені не були, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Сихівського району м. Львова, заявлені в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Приватного підприємства "ТБС" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № С-403 від 09.09.05 в частині пунктів 5, 9 щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати на підставі чинного законодавства, з огляду на прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення. За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Судами під час розгляду справи було встановлено, що положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору. За таких обставин, висновок судів про наявність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати ґрунтується на вимогах закону. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "ТБС" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.11.13 у справі № 914/3190/13 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець