Постанова

від 19.12.2013 по справі 2а-9936/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Київ К/9991/5561/11

№ К/9991/5561/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІНО ДЕЛЬ БЕНЕ»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011

у справі № 2а-9936/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІНО ДЕЛЬ БЕНЕ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «САВІНО ДЕЛЬ БЕНЕ» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.11.2009 № 693-23-9-31321875, про порушення норм п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.42 п. 5.4, п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2009 № 0000572309/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 28686,00 грн.( у т.ч. 19124,00 грн. - основний платіж, 9562,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000582309/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 109256,00 грн.( у т.ч. 72837,00 грн. - основний платіж, 36419,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

Пунктом 1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 вказаної статті).

До валових витрат можуть бути включені витрати платника податку, які відповідають загально прийнятим правилам та діловій меті цього суб`єкта господарювання, що прямо випливає із законодавчого припису щодо такої ознаки валових витрат, як їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто їх призначення для використання платником податку у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2,3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської одиниці; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому процесі встановлено, що позивач відніс до валових витрат витрати на придбання транспортних послуг в загальній сумі 76487,00 грн. в податковому обліку за ІV квартал 2006 року, ІІІ квартал 2007 року, ІІ-ІІІ квартали 2008 року та ІІ квартал 2009 року. Під час перевірки на підтвердження цієї суми валових витрат позивач надав світлокопії товарно-транспортних накладних, не завірені належним чином та без зазначення в них номеру. Крім того, до валових витрат в податковому обліку за ІV квартал 2006 року позивач відніс 24997,50 грн. як суму витрат у зв'язку із придбанням послуг з страхування ризиків при транспортуванні вантажу. При цьому позивач не підтвердив жодними доказами зв'язок цих витрат зі своєю господарською діяльністю, тоді як ці витрати стосуються наданих ТОВ «Інтертехсервіс» послуг щодо організації проведення у м. Лос-Анджелесі (США) розслідування причин крадіжки 20.07.2006 товару, в поставці якого позивач не був стороною, так само як і вигодонабувачем по страховому полюсу № 091215 від 20.07.2006.

На підтвердження підстави для збільшення валових витрат на 9490,00 грн. за рахунок витрат у зв'язку з придбанням інформаційно-консультативних послуг у ТОВ «Брокерська агенція В.І.П» позивач під час перевірки надав документи, що не відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Так, акти здачі-приймання послуг не містять жодної інформації щодо змісту та обсягів цих послуг, що унеможливлює зробити висновок стосовно факту певної господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю позивача.

На підтвердження витрат у сумі 3400,00 грн. на придбання послуг з перевезення вантажу від СПД ОСОБА_5 та витрат у сумі 27000,00 грн. на придбання послуг з вантажного перевезення від ТОВ «Транс Логістика Сервіс» позивач надав світлокопії товарно-транспортних накладних та актів виконаних робіт, які не завірені належним чином, з врахуванням чого суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про не відповідність цих документів вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Оцінка вище зазначених доказів зроблена судами з дотриманням правил ст. 86 КАС України щодо оцінки доказів у адміністративній справі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

В той же час, згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неправомірності включення до позивачем до складу податкового кредиту в податковому обліку за березень-грудень 2008 року, січень-червень 2009 року 67482,00 грн. податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентами позивача в попередніх податкових періодах. Як свідчить приєднаний до справи акт перевірки від 25.11.2009, позивач включив до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних, дати виписування яких припадають на інші податкові періоди, в межах 1095 календарних днів з дати виписування податкових накладних (а.с. 49-53), що відповідає нормі пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 № 0000582309/0 підлягає скасуванню у частині донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 101223,00 грн. (67482,00 грн. (основний платіж) + 33741,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції, застосовані на підставі пункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САВІНО ДЕЛЬ БЕНЕ» задовольнити частково, змінити постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2009 № 0000582309/0 на суму 101223,00 грн., в тому числі 67482,00 грн. - основний платіж та 33741,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош