Ухвала

від 22.01.2014 по справі 9/303

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 січня 2014 року м. Київ В/800/105/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Загороднього А.Ф., Іваненко Я.Л., Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Юрченка В.В. (суддя-доповідач), перевіривши заяву Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року, про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову ОСОБА_6 та визнання неправомірним непроведення ретельної перевірки, ненадання повної та обґрунтованої відповіді Державною податковою адміністрацією у м. Києві на звернення громадянина України ОСОБА_6 по факту його затримання 30 вересня 2004 року працівниками Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Левченком Д.Ю., Суршком О.В. та Тихоненком Ю.А. Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що листи-відповіді відповідача не відповідають на питання, поставлені у зверненнях позивача, а саме: не надано відповідь щодо питання правомірності та наявності законних підстав у працівників Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Левченка Д.Ю., Суршка О.В. та Тихоненка Ю.А. на затримання ОСОБА_6 30 вересня 2004 року. Відповідачем в порушення вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян» не проведено належну перевірку заяв позивача для надання повної та обґрунтованої відповіді.

В заяві про перегляд Верховним Судом України рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій відповідач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 18 Закону України «Про звернення громадян», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву Головного управління Міндоходів у Полтавській області та додані до неї матеріали, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Так, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2010 року, в якій колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилася з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову Особи до начальника УМВС України в Херсонській області Ясельського М.І., помічника Міністра МВС України в Херсонській області Куратьова В.М., начальника СУ УМВС України в Херсонській області Несторенка А.М., начальника управління внутрішньої безпеки в Херсонській області Калініна О.А., заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Херсонській області Граділь О.І., начальника відділу головного слідчого управління УМВС України Валіневича В.М. про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди. Суд касаційної інстанції у постановленому рішенні зазначив, що на всі звернення та скарги Особи відповідачі надали йому обґрунтовані відповіді по суті поставлених запитань, повторні звернення Особи зводились до дублювання питань, на які відповіді вже були надані.

Колегія суддів не вбачає неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції у зазначених заявником рішеннях Вищого адміністративного суду України.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У зазначених справах судами встановлені різні фактичні обставини, через що колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Державної податкової адміністрації у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Юрченко В.В.

Загородній А.Ф.

Іваненко Я.Л.

Малинін В.В.

Мойсюк М.І.