Рішення

від 14.05.2009 по справі 15/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/82

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/82                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Калінінський хлібокомбінат” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 21994393)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення боргу в сумі 59392,24 грн., пені в сумі 1405,89 грн., 3% річних у розмірі 175,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Савва С.С. за довіреністю № 195 від 15.09.2009 р.

від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 12.01.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.04.2009 р. до 14.05.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Калінінський хлібокомбінат” м. Горлівка до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 59392,24 грн., пені в сумі 1405,89 грн., 3% річних у розмірі 175,68 грн.  

Ухвалою суду від 20.03.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/82, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті  81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне:

08.02.2007 р. сторони уклали договір постачання № 220/140, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався у встановлений строк поставити товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язався прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (товар постачається на умовах ІНКОТЕРМС–2000: DDP – склад покупця, визначений в замовленні на придбання товару, що є додатком № 1 до даного договору). Строк поставки товару встановлюється в замовленні покупця. Також замовлення покупця повинно містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару та надсилатися попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail). Постачання гарантує виконання прийнятого замовлення. Постачальник, одержавши замовлення, зобов'язаний у підтвердження його одержання підписати замовлення, поставити печатку і відправити його по факсу покупцю. Копії замовлень, підписані постачальником і направлені покупцю по факсу, можуть бути використані як письмові докази у суді.

Згідно п. 2.4 договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються остаточно визначаються в товарній (товарно–транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступ у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою покупця, завіреною печаткою.

Відповідно до п. 2.5 договору постачальник зобов'язаний вказати в усіх документах, пов'язаних з постачанням (у тому числі в рахунку–фактурі, товарній (товарно–транспортній) накладній та інших товаросупровідних документах): своє найменування, номер замовлення, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, коди товарів, що поставляються, у той же послідовності, в якій вони вказані в замовленні покупця.

Згідно п. 5.5 договору покупець перераховує кожні 30 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар.

До договору сторони уклали протокол розбіжностей. Пунктом 6 протоколу передбачено, що покупець перераховує на рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар не пізніше трьох банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 договору передбачено, що договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2007 р. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Дія договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного календарного місяця до закінчення терміну дії договору, вказаного в п. 7.1 договору.

Сторонами укладено додаткові умови постачання товару та специфікацію/ прайс–лист № 1 до договору, якими передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору, протоколу розбіжностей, додаткових умов та специфікації № 1 додані до позову.

Як зазначає позивач в позовній заяві, на виконання договору постачання ним у період з  03.10.2008 р. по 02.01.2009 р. було передано товар відповідачу за товарно–транспортними накладними, оригінали яких додані до позову. Факти отримання товару відповідачем підтверджуються підписами уповноважених представників відповідача на товарно–транспортних накладних в графі „прийняв” та відбитками його печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких додані до позову. Як вбачається з банківських виписок, оригінали яких позивач надав до суду, відповідач оплату здійснював нерегулярно, в результаті чого у нього перед позивачем утворилася заборгованість станом на 05.01.2009 р. на суму 79392,24 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості, що підтверджується наступними документами: листом № 697 від 27.11.2008 р., листом № 499 від 08.12.2008 р., претензією–вимогою № 824 від 26.12.2008 р., листом № 549 від 29.12.2008 р., листом № 1 від 02.01.2009 р., завірені копії яких додані до позову.

Відповідач 05.01.2009 р. та 06.01.2009 р. частково оплатив заборгованість на суму 20000,00 грн.

Таким чином, за розрахунками позивача сума основного боргу станом на 01.02.2009 р. складає 59392,24 грн. (79392,24 грн. – 20000,00 грн. = 59392,24 грн.).

Даний факт позивач обґрунтовує актом звірки взаєморозрахунків за підписом позивача за період з 08.02.2007 р. по 06.01.2009 р. станом на 07.01.2009 р. на суму 59392,24 грн., який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Оригінал вказаного акту звірки міститься в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно прибуткових накладних позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 59313,09 грн. При цьому відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій тим, що поставки товару були здійснені, на думку відповідача, не на підставі договору № 220/140 від 08.02.2007 р., а згідно видаткових накладних (позадоговірна поставка). У зв'язку з цим посилання позивача на умови договору, зокрема щодо визначення строку оплати отриманого товару та застосування штрафних санкцій за порушення таких строків, відповідач вважає необґрунтованим. Також у відзиві відповідач вказує, що надані позивачем до суду документи не відповідають вимогам укладеного договору, про що свідчить відсутність замовлень на постачання товару. З пояснень відповідача вх. № 02–41/21565 від 14.05.2009 р. вбачається, що замовлення на поставку товару ним позивачу не подавались.

Керуючись ст. 22 ГПК України, позивач (представник за довіреністю) заявою вх. № 02–41/21566 змінив підставу позову стосовно того, що поставки товару відповідачу здійснювалися не на підставі договору постачання № 220/140 від 08.02.2007 р., а за накладними, тобто по факту; відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних в повному обсязі; зменшив суму позову по основному боргу та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 59313,09 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Вказана заява підписана представником позивача за довіреністю № 195 від 15.04.2009 р., згідно якої представник позивача має всі права, якими наділений законом позивач, зокрема, право змінювати предмет та підстави позову, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог.

В даному випадку відмова позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 1405,89 грн., 3% річних у розмірі 175,68 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, тому згідно ст. 22 ГПК України приймається судом.

Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 1405,89 грн., 3% річних у розмірі 175,68 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям відмови судом на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

До заяви позивач додав акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2009 р. станом на 01.04.2009 р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача, вказана позивачем, складає 59392,24 грн., а заборгованість, вказана відповідачем, складає 59313,09 грн. фактично відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 59313,09 грн. Акт звірки  підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі. Завірена копія та оригінал акту звірки містяться в матеріалах справи.

Проаналізувавши діюче законодавство та оцінивши надані сторонами докази, господарський суд дійшов наступного висновку:

Ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі товарно-транспортної накладної, адресованої відповідачу, в якій містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару згідно товарно-транспортних накладних, здійснення часткових оплат.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару, засновані на усній домовленості. Спірні товарно–транспортні накладні, банківські виписки не містять посилання на договір, як на підставу передачі товару або його оплату. Посилання на договір № 220/140 від 08.02.2007 р. у податкових накладних судом до уваги не приймається, тому як податкова накладна є одностороннім документом та не містить погодження з цього приводу іншої сторони у правовідносинах.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Усним договором купівлі-продажу та іншими актами цивільного законодавства конкретний строк оплати за товар для даних правовідносин між сторонами у даній справі не встановлений.

В даному випадку законом передбачена спеціальна норма – ст. 692 ЦК України для врегулювання виключно правовідносин купівлі–продажу (поставки) товару. Вказана норма встановлює для покупця термін оплати за товар, який згідно статей 251, 252 ЦК України визначається вказівкою на подію, яка має неминуче настати (прийняття товару або товаророзпорядчих документів). Терміном є певний момент у часі з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін може бути визначений актом цивільного законодавства (в нашому випадку – це ст. 692 ЦК Україна). Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з того, що за останньою товарно-транспортною накладною № 373477 (згідно реєстру оригіналів товарно-транспортних накладних) товар був поставлений 02.01.2009 р., термін оплати для відповідача наступив 05.01.2009 р. (з урахуванням вихідних та святкових днів на підставі статей 253, 254 ЦК України). За іншими товарно-транспортними накладними термін оплати наступив раніше. Тобто, встановлений ст. 692 ЦК України термін оплати за отриманий товар по спірним накладним для відповідача наступив.   

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений законом термін вартість отриманого від позивача товару на суму 59313,09 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови від позову та зменшення суми позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч.1. п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; розрахунковий рахунок 2600912620 в ДОД „Райффайзен Банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) на користь відкритого акціонерного товариства “Калінінський хлібокомбінат” (юридична адреса: 84609, Донецька область, м. Горлівка, вул. Радіус, 16; код ЄДРПОУ 21994393; розрахунковий рахунок 26008370015000 у відділенні № 1 ЗАТ „Донгорбанк” м. Горлівка, МФО 334970) заборгованість на суму 59313,09 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 593,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,79 грн.

Припинити провадження у справі № 15/82 про стягнення пені в сумі 1405,89 грн., 3% річних у розмірі 175,68 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняттям відмови судом.

У судовому засіданні 14.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя