Постанова

від 18.12.2013 по справі б8/030-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа№ Б8/030-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "МЛ-Груп"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.08.2013

у справі №Б8/030-12 (суддя Скутельник П.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" в особі керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.

до Приватного підприємства "МЛ-Груп"

про визнання недійсним договору

в межах справи №Б8/030-12

за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА"

про банкрутство

керуючий санацією Боржника: арбітражний керуючий Толчеєв Олексій Юрійович, який діє на підставі ліцензії серії АВ №548006, виданої Державним департаментом з питань банкрутства 27.01.2011 та ухвали Господарського суду Київської області від 09.07.2012;

Кредитор 1 - Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби

Кредитор 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експерт"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/030-12 за заявою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», порушена ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13 березня 2012 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. розпорядником майна Боржника; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 червня 2012 року у справі №Б8/030-12 затверджено реєстр вимог кредиторів, ухвалено провести перші збори кредиторів до 28 червня 2012 року та до 30 червня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі; вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 липня 2012 року відкрито процедуру санації Боржника, призначено керуючим санацією Боржника арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю.; вирішено інші процедурні питання у справі.

09 липня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" в особі керуючого санацією Боржника - арбітражного керуючого Толчеєва О.Ю. б/№, б/дати (вх. №2569/13 від 09 липня 2013 року) про визнання недійсною угоди, у якій Позивач просить визнати недійсним договір на проведення сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1) та приватним підприємством "МЛ-ГРУП" (ідентифікаційний код: 36055503, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 2, кв. 69).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладено з грубим порушенням п.п. 9.2.10, 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА", а саме: без затвердження загальними зборами учасників товариства ціни на продаж продуктів власного виробництва; без надання зборами учасників товариства генеральному директору повноважень на укладення угод; без надання головою зборів учасників товариства повноважень генеральному директору на укладання, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума яких перевищує 100 000,00 грн. в місяць. Крім того позивач зазначає, що спірний договір було підписано невідомою особою від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА".

14 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від позивача надійшли доповнення до позовної заяви про визнання недійсною угоди, у яких позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договору на проведення сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем та стягнути з відповідача на користь позивача все отримане за недійсним договором на проведення сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року, а саме грошові кошти у розмірі 237 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2013 у справі №Б8/030-12 позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" до приватного підприємства "МЛ-ГРУП" про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору задоволено повністю.

Визнано укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА",ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, та приватним підприємством "МЛ-ГРУП", ідентифікаційний код: 36055503, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 2, кв. 69, договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н, - недійсним з моменту укладення.

Стягнуто з приватного підприємства "МЛ-ГРУП", ідентифікаційний код: 36055503, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 2, кв. 69, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА", ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, грошові кошти, сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" за договором на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н відповідно до платіжного доручення від 06 жовтня 2010 року №788 у сумі 57 600,00 грн. та відповідно до платіжного доручення від 06 жовтня 2010 року №904 у сумі 180 000,00 грн., у загальному розмірі 237 600,00 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот гривень 00 коп.).

Стягнуто з приватного підприємства "МЛ-ГРУП", ідентифікаційний код: 36055503, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, 2, кв. 69, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА", ідентифікаційний код юридичної особи: 32167932, місцезнаходження: 09751, Київська обл., Богуславський район, с. Медвин, вул. Леніна, буд. 1, господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 4 720,50 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять гривень 50 коп.).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент укладання спірного договору директор ТОВ «Агро-Богуславщина» Луценко В.М. не мав необхідний обсяг повноважень для підписання договору поставки нафтопродуктів, оскільки статутом підприємства обмежено право директора на здійснення правочинів сума, яких перевищує еквівалент 100 000,00 грн. в місяць.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "МЛ-ГРУП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.08.2013 року у справі № Б8/030-12, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Київської області прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі обставинам справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № Б8.030-12 від 20.11.2013р., враховуючи повторне надходження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 15.08.2013р. у справі № Б8/030-12, яка в результаті автоматичного розподілу була передана для розгляду головуючому судді Тищенко О.В. та повернута ухвалою суду від 14.10.2013 року, керуючись п.2.4. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2013р. у справі № Б8/030-12, апеляційну скаргу доручено розглянути у наступному складі суддів: головуючоий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

На підставі апеляційної скарги ПП "МЛ-ГРУП" на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.08.2013р. у справі №Б8/030-12, Київським апеляційним господарським судом, на підставі ст. ст. 53, 98 ГПК України, ухвалою від 22.11.2013р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

В судове засідання 04.12.2013р. представники позивача не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомлено.

Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яке колегією суддів задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 18.12.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 15.08.2013 року у справі № Б8/030-12 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання 18.12.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справі про банкрутство № Б8/030-12 перебуває у процедурі банкрутства - санації боржника.

Пунктом 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Відповідно до ч. 3 п. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 п. 10.7. Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №04-5/1193 від 04.06.2004 р., відповідно до частини 11 статті 17 Закону після введення процедури санації у межах справи про банкрутство господарським судом розглядаються заяви керуючого санацією про визнання недійсними угод (правочинів), укладених боржником до винесення ухвали про санацію, які мають ознаки, передбачені абзацами другим і третім частини 11 статті 17 Закону. Про визнання таких угод (правочинів) недійсними чи відмову у визнанні недійсними судом, що розглядає справу про банкрутство, виноситься ухвала. Розгляд заяв про визнання таких угод (правочинів) недійсними повинен здійснюватись з дотриманням загальних засад господарського судочинства та правил судового провадження, передбачених ГПК України, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода (правочин).

Відповідно до п. 81 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18 грудня 2009 року, розгляд господарським судом заяв про визнання таких угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про визнання недійсним укладеного між сторонами договору від 18.05.2011р. поставки нафтопродуктів.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Проаналізувавши укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» (покупець) та Приватним підприємством "МЛ-ГРУП"(постачальник) від 01 вересня 2010 року б/н договір на виконання сільськогосподарських робіт , колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про не відповідність даного договору положенням цивільного законодавства, що у свою чергу свідчить про необхідність визнання даного договору недійсним з огляду на наступні обставини.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 01.09.2010 року між приватним підприємством "МЛ-ГРУП" в особі директора Малик Леоніда Григоровича та ТОВ «Агро-Богуславщина» в особі директора Луценко В.М., укладено договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н.

У відповідності до п. 1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю цукрового буряка бурякозбиральним комбайном KLEIN SF 10 в період бурякозбирального сезону 2010 року за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені в договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п. п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору, ціна робіт: за 1 га обробленої земельної площі складає 900 грн. з ПДВ. Вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи із розцінок, встановлених п. 2.1. договору, на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами. Попередня орієнтовна вартість робіт, що є предметом договору, складає 225 000,00 грн. Остаточно вартість визначається згідно актів здачі-приймання виконаних робіт виходячи з фактичного обсягу обробленої виконавцем земельної площі.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє 30 жовтня 2010 року (термін закінчення робіт), а в частині оплати та господарських санкцій - до остаточного здійснення розрахунків.

02 жовтня 2010 року відповідачем, на виконання вимог укладеного Договору, було надано позивачу послуги з копання цукрового буряку, загальна вартість яких складає 282 600,00 грн., про що свідчать акти прийому-передачі робіт і послуг від 02 жовтня 2010 року підписані сторонами.

У свою чергу на виконання умов договору позивачем у період з 06.10.2010 року по 15.10.2010 року було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 282 600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними у матеріалах справи.

Обгрунтовуючі позовні вимоги позивач посилається на перевищення директором ТОВ «Агро-Богуславщина» власних повноважень при укладанні договору з відповідачем, передбачених п.п. 9.2.10, 9.2.11, 9.3.3, 9.7.5 Статуту підприємства.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Згідно до ст. 11-1 Закону України «Про господарські товариства» законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з положеннями статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно ч. 1. 2 ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Ст. 143 Цивільного кодексу України кореспондується із ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576-ХП та встановлює, що товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі Статуту.

У відповідності до стаття 23 Закону України «Про господарські товариства» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) органи управління товариством та їх посадові особи управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Згідно з приписами ст. 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Більш детальнішу компетенцію загальних зборів розкрито у положеннях ст.59 Закону України «Про господарські товариства», а саме до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Перелік питань ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Таким чином законодавством України унормовано, що у разі перевищення виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю повноважень щодо укладання правочинів на суму, котра перевищує ліміт, встановлений статутом підприємства, то відповідно для набрання чинності - такі правочини повинні бути додатково затверджені загальними зборами товариства.

У відповідності до п. 9.3.3 Статуту позивача (у редакції чинній на момент розгляду справи), до компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання повноважень генеральному директору товариства на укладання, зміну та розірвання цивільно-правових угод,сума яких не перевищує 100 000,00 грн. на місяць.

Згідно п. 9.7.5 Статуту до повноважень генерального директора належить укладати цивільно-правові угоди від імені Товариства, які не суперечать діючому законодавству України з урахуванням обмежень передбачених у пп. 9.2.10-9.2.12;9.3.2; 9.3.3 цього Статуту.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами по справі під час здійснення апеляційного провадження, вартість наданих відповідачем послуг за договором від 01.09.2010 року складає 282 600,00 грн.

Проаналізувавши п. 9.3.3-9.7.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» та співставивши наведені положення з встановленими під час розгляду справи обставинами справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність у генерального директора товариства належної компетенції на укладання договорів від імені товариства на суму, що перевищує 100 000,00 грн. без відповідного затвердження їх загальними зборами товариства, а отже на момент укладання спірного договору директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» Луценко В.М. був позбавлений необхідного обсягу повноважень для підписання правочину щодо підписання договору на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н з ПП «МЛ-ГРУП».

Крім того відповідач у відзиві на позовну заяву від 01 серпня 2013 року б/н вказує, що Позивачем схвалено договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н шляхом прийняття його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи акт прийому-передачі виконаних робіт та послуг від 02 жовтня 2010 року підписано від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" однією і тією ж особою, що і договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н, - Луценком В.М.

Позивач у позовній заяві про визнання недійсною угоди б/№, б/дати вказує, що договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н, укладений приватним підприємством "МЛ-ГРУП" та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" укладено від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" невідомою особою.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 12 серпня 2013 року начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною проведено почеркознавчу експертизу документів, зокрема, договору на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" та приватним підприємством "МЛ-ГРУП". За результатами почеркознавчої експертизи документів, начальником сектора технічної експертизи документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДКЦ при ГУМВС України в Донецькій області полковником міліції Причиною Надією Борисівною складено висновок експерта від 12 серпня 2013 року №591, згідно якого підпис від імені Луценко Віктора Миколайовича на документі договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" та приватним підприємством "МЛ-ГРУП" у графі "Адреси та юридичні реквізити сторін: Замовника Луценко В.М." не відповідає зразкам підпису Луценко Віктора Миколайовича, наданим у якості порівняльного матеріалу, та розрізняється з підписом Луценко В.М. за загальним виглядом та окремими ознаками в об'ємі, достатньому для негативного висновку про тотожність.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н, з боку товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" підписано невідомою особою, неуповноваженою на підписання вказаного договору, та в силу вимог ст.ст. 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, вказаний договір не засвідчує волю, зазначеного у Договорі, Замовника - товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА", а отже позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору на виконання сільськогосподарських робіт від 01 вересня 2010 року б/н, укладено між ПП «МЛ-ГРУП» та ТОВ «Агро-Богуславщина» підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином з огляду на визнання в судовому порядку укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БОГУСЛАВЩИНА" та приватним підприємством "МЛ-Груп" договору на виконання сільськогосподарських робіт від 01.10.2010 року № б/н недійсним, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господаського суду про необхідність застосування до спірного договору наслідків його недійсності шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 237 600, 00 грн., отриманих ПП "МЛ-Груп" за недійсним правочином.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «МЛ-ГРУП» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2013 року у справі № Б8/030-12 залишити без змін.

Матеріали справи № Б8/030-12 повернути до Господарського суду Київської області..

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна