Рішення

від 13.05.2009 по справі 12/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

13.05.2009                                                                                    Справа  № 12/28

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Металопроект”,                  м. Дніпропетровськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Еко –Сервіс Доксани”, м. Свалява

про стягнення суми 63 615,31 грн. –основного боргу; 8 825,97 грн. –пені; 1 073,83 грн. –3 % річних та 6 870,45 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                           Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача – Нагорний Є. О., (представник за довіреністю №2 від 11.02.2009 року)

Від відповідача – не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Металопроект”, м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Еко –Сервіс Доксани”, м. Свалява про стягнення суми 63 615,31 грн. –основного боргу; 8 825,97 грн. –пені; 1 073,83 грн. –                     3 % річних та 6 870,45 грн. –інфляційних збитків.

В судовому засіданні 28.04.2009 року приймав участь директор підприємства –відповідача Качур В.І.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та  письмовим відзивом на заперечення (вх. № 3485 від 13.05.2009 року) повідомив суд про те, що директор підприємства –відповідача „Еко –Сервіс Доксани”  Качур В. І. перерахував суму 30 000 грн. не на банківські рахунки позивача –ТзОВ „Металопроект”, а на банківські рахунки фізичної особи –підприємця Продайвода А. М., з яким у нього є особисті боргові зобов'язання, тому даний факт не має ніякого відношення до суті спору, про що зіслався на відомості банківського рахунку та договір між Продайвода А.М. та ЗАТ КБ „Приватбанк”.

          Разом з тим, представник позивача надав суду докази в підтвердження виконання ухвали суду від 28.04.2009 року щодо проведення акту звірки взаємних розрахунків та повідомив, що надісланий акт звірки відповідач

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/28     від 13.05.2009 року

відмовився підписати (акт звірки від 28.04.2009 року, супровідний лист, квитанція про надіслання акту звірки відповідачу від 28.04.2009 року з описом вкладення). Відтак відповідач не надав суду свій акт звірки взаємних розрахунків, чим не виконав ухвалу суду від 28.04.2009 року.

          Через прийняття до уваги клопотань  сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору –розгляд справи неодноразово відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 63 615,31 грн.  –основного боргу щодо оплати за отриману, згідно договору поставку № МП 18-07/1 від 18.07.2008 року, металопродукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  рахунком –фактурою № СФ-000001 від 18.07.2008 року;

-  видатковою  накладною № РН –000001 від 18.07.2008 року;

-  актами звірки станом на 01.08.2008 року та на 28.04.2009 року;

- виписками банківської установи про рух коштів між сторонами від 02.09.2008 року, від 12.09.2008 року та від 10.02.2009 року;

-  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача (лист –вимога № 11– юр/09 від 09.02.2009 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання  останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/28     від 13.05.2009 року

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  отримання металопродукції (ст. 11 ЦК України).

Між тим, за  договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість отриманої металопродукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 8 825,97 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості основного боргу, часткове, добровільне, первісне погашення за зобов'язаннями, довготривалі партнерські стосунки, фінансово –економічну ситуацію в умовах кризи щодо збуту продукції, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, стягнення інших додаткових нарахувань з відповідача, 3 % річних та інфляційних збитків), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 1 000 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 073,83 грн. – 3% річних та 6 870,45 грн. – інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

продовження рішення  Господарського суду     Закарпатської області по справі № 12/28     від 13.05.2009 року

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги  і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом             ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Еко –Сервіс Доксани” (м. Свалява, вул. Першотравнева, 64; код 33266072) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Металопроект”                           (м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 1 оф.13; код 35987191) суму 63 615,31 (шістдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять  грн. 31 коп.) –основного боргу; 1 000 (одну тисячу) –пені; 1 073,83 (одну тисячу сімдесят три грн. 83 коп.) –3% річних; 6 870,45 (шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 45 коп.) –інфляційних збитків та 803,86 (вісімсот три грн. 86 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В решті позову –відмовити.

        Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.