Постанова

від 27.01.2014 по справі 927/956/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 927/956/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:

не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача за первісним позовом: Савенко М.М. - представник, дов. б/н від 08.01.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.10.2013

у справі № 927/956/13 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Приватного підприємства "Транзит - Черкаси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"

про стягнення 23 863,89 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка"

до Приватного підприємства "Транзит - Черкаси"

про стягнення 21 285,77 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 та від 13.01.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 927/956/13 відкладено на 13.01.2014 та 27.01.2014, відповідно.

Згідно із ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду справи № 927/956/13 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.10.2013 у справі № 927/956/13 первісний позов задоволено повністю, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 23 300,00 грн. боргу, 97,66 грн. річних, 466,24грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору; зустрічний позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 400,00 грн. штрафу, 32,33 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору № 01/04/09 та вимог чинного законодавства відповідачем за первісним позовом не здійснено розрахунок за надані послуги у сумі 23 300,00 грн., розрахунок пені та 3% річних здійснено правильно; по зустрічному позову суд дійшов висновку, що зобов'язання з оплати вартості перевезення на суму 15 567,53 грн. не було припинено, строк доставки вантажів по заявках від 05.07.12 та 18.12.12 було прострочено більш ніж на 5 годин, тому відповідно до п.4.2 договору № 01/04/09 вимоги про стягнення 400,00 грн. штрафу є обґрунтованими; позивачем не доведено того, що проведене ТОВ "АТБ-Маркет" та позивачем зменшення вартості отриманого товару на суму штрафів було здійснено за договором поставки № 35718 від 01.01.12, а також не доведено правомірність нарахування штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.10.2013 у справі № 927/956/13 скасувати частково, а саме у частині стягнення із скаржника 23 300,00 грн. боргу, 97,66 грн. річних, 466,24 грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору; відмови у задоволенні позовної вимоги скаржника щодо стягнення 20 885,77 грн. збитків, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 20 885,77 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції не приділив належної уваги тій обставині, що зазначення у протоколах заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 та № ПШ-0000341 невірної дати договору, за яким проводиться зарахування, є технічною помилкою внаслідок збою у бухгалтерській програмі ТОВ "АТБ-Маркет", яка забезпечує автоматичне формування документів первинного обліку, тому під час складання протоколів заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 та № ПШ-0000341 одержувачем товару було допущено технічну помилку - невірно вказано дату договору, за яким проводиться зарахування: замість дати "01.01.12" помилково було зазначено "29.02.12".

Як стверджує скаржник, на підтвердження вищезазначеної обставини ним було надано копію листа скаржника до вантажоодержувача з написом останнього № 2013-203 від 18.09.13, згідно з яким скаржник та ТОВ "АТБ-Маркет" уточнили та підтвердили, що протоколами № ПШ-0000341 від 13.03.2013 та № ПШ-0003283 від 28.12.2012 були зараховані штрафні санкції у розмірі 5% за прострочення поставки на один день по видаткових накладних №№ 4533, 4534 від 19.12.2012 та №№ 2882, 2883 від 05.07.2012.

Також скаржник вказує на те, що у видаткових накладних міститься посилання саме на договір № 35718 від 01.01.2012, а у товарно-транспортних накладних міститься посилання на зазначені видаткові накладні; що 29.02.2012 між скаржником та вантажоодержувачем жодних договорів не укладалось; що у протоколах номер договору зазначено правильно, а помилка лише щодо дати договору.

11.01.2014 скаржником подано клопотання від 09.01.2014 про прийняття додаткових доказів, а саме: копій листів скаржника від 30.11.13 № 124 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" від 09.12.2013 № 366 про застосування до скаржника штрафних санкцій у розмірі 90 702,58 грн. та 3 401,55 грн. та про допущення помилки у даті договору поставки в протоколах заліку взаємних вимог.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із змісту зазначених листів, останні стосуються, зокрема, внесення уточнення до протоколів заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 та № ПШ-0000341 від 13.03.2013.

Однак, враховуючи дати складання зазначених протоколів, те, що скаржник був учасником їх складання, відсутні підстави для висновку про неможливість їх подання до прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції та надання суду першої інстанції для оцінки у порядку ст.43 ГПК України.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Нормами ст. 82 ГПК України не передбачено, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, яку будуть складені у майбутньому, отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави у процесі перегляду справи надавати оцінку доказам, які з'явилися після прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника, у зв'язку з чим додані до клопотання копії зазначених листів, будучи додатковими доказами, не приймаються судом апеляційної інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача за первісним позовом, колегія суддів встановила наступне.

За первісним позовом позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 23 300,00 грн. боргу, 97,66 грн. 3% річних, 466,24 грн. пені, судового збору.

Відповідачем подано до суду першої інстанції зустрічний позов про стягнення з відповідача суми 20 885,77 грн. збитків, 400,00 грн. штрафу, судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2009 між сторонами укладено договір № 01/04/09 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до п.1.1 якого предметом даного договору є надання позивачем за первісним позовом, за договором експедитором, транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів відповідачу, за договором відправнику вантажу, згідно з умовами даного договору.

В п.1.3 договору № 01/04/09 сторони передбачили, що обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення.

Згідно з ч.1 ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Така ж норма закріплена й в ч.1 ст.929 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-1У експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку; клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В акті звірки розрахунків між сторонами за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 зазначено станом 01.03.2013 суму заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 33 750,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг за № СФ-1098 від 12.12.2012 на суму 9 500,00 грн., № СФ-1094 від 13.12.2012 на суму 4 000,00 грн., № СФ-1092 від17.12.2012 на суму 2 500,00 грн., № СФ-1095 від 20.12.2012 на суму 11 100,00 грн.

Згідно із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.01.2013: № ОУ-0000022 на суму 9 500,00 грн., № ОУ-00000009 на суму 4 000,00 грн., № ОУ-0000010 на суму 11 100,00 грн., № ОУ-0000008 на суму 2 500,00 грн., позивач за первісним позовом надав, а відповідач прийняв виконання послуг на загальну суму 27 100,00 грн.

Відповідно до акту звірки розрахунків за період: 01.03.2013 - 31.03.2013, складеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем, станом на 01.04.2013 заборгованість у відповідача перед позивачем склала суму в розмірі 23 300,00 грн.

В п.п.6.1, 6.3 договору № 01/04/09 сторони погодили умови про те, що розмір оплати за транспортні послуги, надані позивачем за первісним позовом, термін й умови оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу; відповідач за первісним позовом розраховується із позивачем за надані транспортні та експедиторські послуги та інші роботи, пов'язані з перевезенням вантажів, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання від позивача документів на оплату.

У наявних у справі заявках від 18.12.2012 та від 05.07.2012 до договору № 01/04/09 відсутні умови щодо строку платежу, отже належить керуватись умовами пункту 6.3 договору № 01/04/09.

Оскільки вищезгадані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з посиланням на рахунки-фактури, складені 03.01.2013, докази того, що відповідачем за первісним позовом не одержано якихось документів на оплату, у матеріалах справи відсутні, то відповідач повинен був оплатити надані послуги до 10.01.2013.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст.526 ЦК України.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті за надані послуги згідно із договором № 01/04/09 й станом на 26.03.2013 склала загальну суму 23 300,00 грн.

В ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.4.10 договору № 01/04/09 сторони погодили умову про те, що у випадку несвоєчасної оплати за надані послуги відповідач за первісним позовом сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пеня у розмірі 466,24 грн. нарахована правильно, також позовні вимоги у цій частині відповідають положенню ч.6 ст.232 ГК України.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок трьох процентів річних, та погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума 97,66 грн.3% річних, нарахована позивачем за первісним позовом, є правильною.

В ч.1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п.4.2 договору № 01/04/09 сторони погодили умову про те, що за зрив термінів доставки вантажу більш ніж на 5 годин від зазначеного в заявці терміну доставки, відповідач за зустрічним позовом сплачує позивачу за зустрічним позовом штраф у розмірі 200,00 грн. за кожний факт запізнення, а також компенсує всі штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажу та нестачу товару, що були покладені на позивача з боку вантажоодержувача.

Позивач за первісним позовом передав, а відповідач прийняв до виконання заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.07.2012 за маршрутом: м.Ічня - м.Донецьк - м.Луганськ, з умовою розвантаження у п.1 - м.Донецьк - 07.07.2012 до 16:00 та заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2012 за маршрутом: м.Ічня - м.Дніпропетровськ, з умовою розвантаження № 1 - м.Дніпропетровськ - 20.12.2012 на 09:00.

Фактично, як свідчить відмітка про одержання вантажу в товарно-транспортній накладній № 414224 від 05.07.2012, вантаж за заявкою від 05.07.2012 доставлено вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" 08.07.2012, а згідно із товарно-транспортною накладною № 414566 від 19.12.2012 за заявкою від 18.12.2012 вантаж доставлено згаданому вантажоодержувачу - 21.12.2012 о.15:40.

У вказаних товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про час прибуття, хоча згідно з п.2.1.6 договору № 01/04/09 відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відмітити у вантажоодержувача час прибуття, зробивши відповідні записи у товарно-транспортній накладній. Отже, ухилення відповідача від виконання зазначеного обов'язку свідчить про згоду із датою та часом прибуття транспортних засобів з вантажем, зазначеними вантажоодержувачем.

Таким чином, нарахування позивачем за зустрічним позовом штрафу за зрив термінів доставки вантажу за заявками від 05.07.2012 та від 18.12.2012 є таким, що відповідає нормам законодавства та ґрунтується на матеріалах справи.

В ч.1 ст.224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.ч.1 та 2 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, у зв'язку із вищевказаним простроченням доставки вантажу, вантажоодержувачем нараховано позивачу штрафну неустойку на підставі п.7.1 договору поставки № 35718 від 01.01.2012, укладену між позивачем за зустрічним позовом і Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", у загальному розмірі 20 885,77 грн., та зазначена сума штрафної неустойки на підставі п.3.4 договору № 35718 від 01.01.2012 була зарахована у рахунок часткової оплати поставленої позивачем за зустрічним позовом продукції, згідно із протоколами зарахування зустрічних вимог № ПШ-0003283 та № ПШ-0000341.

Як вбачається із п.п.3.4, 3.5 договору поставки № 35718 від 01.01.2012 постачальник та покупець за цим договором погодили умови про те, що покупець має право зменшувати оплату за товар, придбаний у постачальника на суму штрафів, які можуть бути нараховані постачальнику за умовами даного договору, а також на інші суми, які повинні бути сплачені постачальником згідно із даним договором, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог протягом 3-х днів з моменту повідомлення постачальника про нарахування даних сум, шляхом передачі інформації в Системі EDI; вкінці звітного місяця покупець за наявності перед ним заборгованості у постачальника за іншими угодами має право направити на адресу постачальника заяву з протоколом про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, шляхом недоплати постачальнику відповідної суми по даному договору, про що між постачальником та покупцем протягом 10 календарних днів з моменту одержання заяви підписується протокол заліку взаємних зустрічних вимог; у випадку безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності, постачальника від підписання протоколу протягом 10-и робочих днів з моменту надання документів, протоколи вважаються підписаними обома сторонами.

Позивачем за зустрічним позовом надано до матеріалів справи копії протоколів заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 у розмірі 3 401,55 грн. за договором № 35718 від 29.02.12р. та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 у розмірі 90 702,58 грн. за договором № 35718 від 29.02.12р., які підписані представниками сторін за цими протоколами та скріплені відбитком печаток.

Однак, у зазначених протоколах взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 відсутнє посилання на договір № 35718 від 01.01.2012, не зазначено у чому саме полягають вимоги покупця до позивача за зустрічним позовом у розмірах 3 401,55 грн. та 90 702,58 грн.

Надана позивачем до матеріалів справи копія листа від 18.09.13р. за № 2013-203 про підтвердження нарахування та сплату штрафних санкцій за несвоєчасно поставлену продукцію, не має юридичної сили доказу того, що у протоколах взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 зазначені суми штрафних санкцій за прострочення поставки по видаткових накладних за №№ 4553, 4534, 2882, 2883, оскільки напис на цьому листі вчинено особою, за відсутності доказів наявності повноважень вносити доповнення до протоколів взаємних вимог, складених згідно із договором № 35718 - постачальником та покупцем, також не зазначені ані номер ані дата листа, якого стосується даний напис.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено як наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом - простроченням доставки вантажу та зарахуваннями вимог покупця згідно із протоколами заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 та № ПШ-0000341 від 13.03.2013, так і його вини у спричиненні позивачу збитків у зазначених розмірах, що є обов'язковими умовами покладення на особу вищезазначеної майнової відповідальності.

Доводи апеляційної скарги немає підстав визнати такими, що ґрунтуються на нормах права та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із змісту наданих до матеріалів справи копій протоколів заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 не вбачається того, що сума 3 401,55 грн. та сума 90 702,58 грн., на які погашено заборгованість покупця перед скаржником, складається у тому числі й з штрафів згідно із договором № 35718 від 01.01.2012 на суму 20 885,77 грн., за прострочення доставки товарів за товарно-транспортними накладними № 414566 від 19.12.2012, № 414224 від 05.07.2012, як про це зазначається у позовній заяві за зустрічним позовом. При цьому слід вказати на те, що протокол заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 складено на суму 3 401,55 грн., а скаржник у позовній заяві за зустрічним позовом вказує про зарахування штрафу за грудень 2012р. у сумах 6 878,70 грн. та 10 605,52 грн. Також у матеріалах справи відсутні докази того, що решта суми штрафу (20 885,77-3 401,55) була зарахована у березні 2013р. за протоколом № ПШ-000341, адже згідно із п.3.5 договору № 35718 від 01.01.2012 покупець направляє постачальнику протокол про проведення заліку зустрічних однорідних вимог в кінці звітного місяця.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.10.2013 у справі № 927/956/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" без задоволення.

2. Справу № 927/956/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха