Постанова

від 25.03.2014 по справі 927/956/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Справа № 927/956/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаВисоцької І.В. дов. від 05.07.2013 року відповідачаСавенко М.М. дов. від 08.01.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" на постановувід 27.01.2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№927/956/13 господарського суду Чернігівської області за позовомПриватного підприємства "Транзит - Черкаси" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" простягнення 23863,89 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" доПриватного підприємства "Транзит - Черкаси" простягнення 21285,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транзит - Черкаси" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" про стягнення 23300,00 грн. боргу, 97,66 грн. 3%річних та 466,24 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання транспортно - експедиційних послуг від 01.04.2009 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до Приватного підприємства "Транзит - Черкаси" про стягнення 20885,77 грн. збитків та 400,00 грн. штрафу у зв'язку з порушенням умов договору щодо своєчасної доставки ввіреного вантажу на один день.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.10.2014 року (суддя Федоренко Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року (головуючий суддя Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.), первісний позов задоволений.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" на користь Приватного підприємства "Транзит - Черкаси" стягнуто 23300,00 грн. боргу, 97,66 грн. 3%річних, 466,24 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

Зустрічний позов задоволений частково.

З Приватного підприємства "Транзит - Черкаси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" стягнуто 400,00 грн. штрафу та 32,33 грн. судового збору.

В решті зустрічного позову про стягнення 20885,77 грн. збитків відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову про стягнення 23300,00 грн. боргу, 97,66 грн. процентів річних, 466,24 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору та в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви про стягнення 20885,77 грн. збитків, а справу направити на новий розгляд.

Скаржник вважає, що судові рішення у справі прийняті з порушенням процесуального права, а саме статей 32, 33, 34, 36, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку заявника суди не встановили факт прострочки скаржника щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом послуг, але самим позивачем не було надано первісних документів, що підтверджують факт надання послуг - актів, рахунків, заявок.

Також заявник зазначає, що судами було встановлено обставину щодо прострочення скаржника лише на підставі наявного у матеріалах справи акта звірки розрахунків між сторонами спору, який не є первинним документом.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 01.04.2009 між Приватним підприємством "Транзит - Черкаси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Наталка" було укладено договір № 01/04/09 про надання транспортно-експедиторських послуг, згідно з пунктом 1.1 якого предметом договору є надання позивачем за первісним позовом (за договором експедитор), транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів відповідачу (за договором відправник), згідно з умовами даного договору.

У пункті 1.3 договору № 01/04/09 сторони передбачили, що обсяг перевезень, найменування й адреса вантажоодержувача, місце завантаження вказуються в заявці на перевезення, що складається на кожен факт перевезення.

Згідно з частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Така ж норма закріплена і частиною1 статті 929 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-1У експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку; клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Із акта звірки розрахунків судами встановлено, що за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року сторонами станом 01.03.2013 року зазначено суму заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 33750,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг за № СФ-1098 від 12.12.2012 на суму 9500,00 грн., № СФ-1094 від 13.12.2012 на суму 4000,00 грн., № СФ-1092 від17.12.2012 року на суму 2500,00 грн., № СФ-1095 від 20.12.2012 року на суму 11100,00 грн.

Згідно із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.01.2013 року: № ОУ-0000022 на суму 9500,00 грн., № ОУ-00000009 на суму 4000,00 грн., № ОУ-0000010 на суму 11100,00 грн., № ОУ-0000008 на суму 2500,00 грн., позивач за первісним позовом надав, а відповідач прийняв виконання послуг на загальну суму 27100,00 грн.

Відповідно до акта звірки розрахунків за період: 01.03.2013 - 31.03.2013, складеного між позивачем за первісним позовом та відповідачем, станом на 01.04.2013 заборгованість у відповідача перед позивачем склала 23300,00 грн.

В пунктах 6.1, 6.3 договору № 01/04/09 сторони погодили умови про те, що розмір оплати за транспортні послуги, надані позивачем за первісним позовом, термін й умови оплати визначаються за домовленістю сторін і фіксуються в заявках на перевезення вантажу; відповідач за первісним позовом розраховується із позивачем за надані транспортні та експедиторські послуги та інші роботи, пов'язані з перевезенням вантажів, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання від позивача документів на оплату.

У наявних у справі заявках від 18.12.2012 року та від 05.07.2012 року до договору № 01/04/09 відсутні умови щодо строку платежу, отже належить керуватись умовами пункту 6.3 договору № 01/04/09.

Суди попередніх інстанцій встановили, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), з посиланням на рахунки-фактури, складені 03.01.2013 року, докази того, що відповідачем за первісним позовом не одержано якихось документів на оплату, у матеріалах справи відсутні та дійшли висновку, що відповідач повинен був оплатити надані послуги у сумі 23300,00 грн. до 10.01.2013 року.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки суди як першої так і апеляційної інстанцій дійшли його без дослідження всіх необхідних обставин справи для вирішення даного спору по суті.

Так, суди не звернули увагу на те, що позивач просив стягнути борг як за експедиторські так і за транспортні послуги. Згідно статті 307 Господарського кодексу України (яка кореспондується зі статтею 909 Цивільного кодексу України) укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної тощо.

Згідно пункту 2.1 договору товаро -транспортна накладна є невід'ємною частиною акта виконаних робіт.

Відповідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а відтак посилання судів на акти звірки та акти виконаних робіт у даному випадку є помилковим.

Більш того, судами не надано оцінки тому факту, що акти виконаних робіт (а.с.101-104) не підписані відповідачем, а в акті звірки взагалі не зазначено за який період утворилась заборгованість на суму 33750,00 грн. станом на 01.03.2013 року та за якими зобов'язаннями.

Що стосується зустрічних позовних вимог суди встановили, що нарахування штрафу за зрив термінів доставки вантажу за заявками від 05.07.2012 року та від 18.12.2012 року відповідає нормам законодавства, ґрунтується на матеріалах справи та не оспорюється сторонами.

В частині стягнення збитків судами встановлено, що позивач за зустрічним позовом стверджував, що у зв'язку із вищевказаним простроченням доставки вантажу, вантажоодержувачем нараховано позивачу штрафну неустойку на підставі пункту 7.1 договору поставки № 35718 від 01.01.2012 року, укладену між позивачем за зустрічним позовом і Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", у загальному розмірі 20885,77 грн., та зазначена сума штрафної неустойки на підставі пункту 3.4 договору № 35718 від 01.01.2012 року була зарахована у рахунок часткової оплати поставленої позивачем за зустрічним позовом продукції, згідно із протоколами зарахування зустрічних вимог № ПШ-0003283 та № ПШ-0000341.

Згідно пунктів 3.4, 3.5 договору поставки № 35718 від 01.01.2012 року постачальник та покупець за цим договором погодили умови про те, що покупець має право зменшувати оплату за товар, придбаний у постачальника на суму штрафів, які можуть бути нараховані постачальнику за умовами даного договору, а також на інші суми, які повинні бути сплачені постачальником згідно із даним договором, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог протягом 3-х днів з моменту повідомлення постачальника про нарахування даних сум, шляхом передачі інформації в Системі EDI; вкінці звітного місяця покупець за наявності перед ним заборгованості у постачальника за іншими угодами має право направити на адресу постачальника заяву з протоколом про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, шляхом недоплати постачальнику відповідної суми по даному договору, про що між постачальником та покупцем протягом 10 календарних днів з моменту одержання заяви підписується протокол заліку взаємних зустрічних вимог; у випадку безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності, постачальника від підписання протоколу протягом 10-и робочих днів з моменту надання документів, протоколи вважаються підписаними обома сторонами.

Позивачем за зустрічним позовом надано до матеріалів справи копії протоколів заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 року у розмірі 3401,55 грн. за договором № 35718 від 29.02.2012 року та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 року у розмірі 90702,58 грн. за договором № 35718 від 29.02.2012 року, які підписані представниками сторін за цими протоколами та скріплені відбитком печаток.

Однак, у зазначених протоколах взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 року та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 року відсутнє посилання на договір № 35718 від 01.01.2012 року, не зазначено у чому саме полягають вимоги покупця до позивача за зустрічним позовом у розмірах 3401,55 грн. та 90702,58 грн.

Надану позивачем до матеріалів справи копію листа від 18.09.2013 року за № 2013-203 про підтвердження нарахування та сплату штрафних санкцій за несвоєчасно поставлену продукцію, суди визнали такою, що не має юридичної сили та доказу того, що у протоколах взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 року та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 року зазначені суми штрафних санкцій за прострочення поставки по видаткових накладних за №№ 4553, 4534, 2882, 2883, оскільки напис на цьому листі вчинено особою, за відсутності доказів наявності повноважень вносити доповнення до протоколів взаємних вимог, складених згідно із договором № 35718 - постачальником та покупцем, також не зазначені ані номер ані дата листа, якого стосується даний напис.

А тому, суди дійшли висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено як наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом - простроченням доставки вантажу та зарахуваннями вимог покупця згідно із протоколами заліку взаємних вимог № ПШ-0003283 від 28.12.2012 року та № ПШ-0000341 від 13.03.2013 року, так і його вини у спричиненні позивачу збитків у зазначених розмірах, що є обов'язковими умовами покладення на особу вищезазначеної майнової відповідальності.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судових рішень в цій частині колегія суддів не вбачає.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарські суди попередніх інстанцій при розгляді первісного позову припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а враховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова підлягають скасуванню в частині задоволення первісного позову про стягнення 23300,00 грн. боргу, 97,66 % річних, 466,24 грн. пені. з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.10.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у справі № 927/956/13 господарського суду Чернігівської області скасувати в частині задоволення первісного позову про стягнення 23300,00 грн. боргу, 97,66 % річних, 466,24 грн. пені.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач