Постанова

від 20.05.2009 по справі 47/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/24

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2009                                                                                           № 47/24

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Поляк О.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Маслов С.В. (дов. № 2/ФІ від 04.05.2009р.);

 від відповідача - не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Фінансоваініціатива"

 на рішення господарського суду м.Києва від 10.02.2009

 у справі № 47/24 (суддя  

 за позовом                               товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління-17"

 до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку "Фінансоваініціатива"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 277 248,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне управління - 17” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне управління - 17” 257 444,40 грн. основного боргу, 25 188,44 грн. пені, 7 776,37 грн. інфляційних втрат, 3 136,79 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 47/24 від 10.02.2009р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне управління - 17” задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Фінансова ініціатива” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне управління-17” суму основного боргу у розмірі 257 444,40 грн., 25 094,34 грн. - пені, 3 136,79 грн. - 3% річних, 7 776,37 грн. - інфляційних втрат, 2 934,52 грн. державного мита та 117,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач свого обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт у строк передбачений п.п. 2.4.2. договору підряду № 04/06-08 від 06.05.2008р. не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 257 444,40 грн. Також місцевий господарський суд, керуючись п. 10.4. даного договору, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнув з відповідача на користь позивача 25 094,34 грн. пені, 7 776,37 грн. інфляційних втрат, а також 3 136,79 грн. 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційний банк “Фінансова ініціатива” не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 47/24 від 10.02.2009р. скасувати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, за відсутності представника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2009р. прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” до провадження та призначено її розгляд на 06.05.2009р.

06.05.2009р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 06.05.2009р., керуючись ст. 77 ГПК України, відкладав розгляд апеляційної скарги на 20.05.2009р.

20.05.2009р. в судове засідання апеляційної інстанції представник товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” не з'явився, проте у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що, зокрема, свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2009р. про призначення розгляду апеляційної скарги на 06.05.2009р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009р. про відкладення її розгляду на 20.05.2009р.

Про належне повідомлення відповідача свідчить також наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0940943 від 09.04.2009р.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду апеляційної скарги, але не надав доказів неможливості направлення в судове засідання будь-якого свого представника. Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, приймаючи до уваги ненадходження від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” на рішення господарського суду м. Києва від 10.02.2009р. у справі № 47/24 за відсутності представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила:

06.05.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне Управління-17” (надалі – підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю комерційний банк “Фінансова ініціатива” (надалі – замовник), укладено договір підряду № 04/06-08 (надалі-Договір), у відповідності до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик, з власних матеріалів та власними силами виконати ремонтні роботи передбачені цим договором на об'єкті замовника за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 146 (надалі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити фактично виконані роботи.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість робіт за цим договором складає - 439 202,40 грн. у тому числі ПДВ. Договірна ціна може бути змінена сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою № 1 до Договору, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт та на підставі акту на додаткові роботи і п. 2.2.1. Договору, сторони погодили включити роботи на суму 31 122,00грн. та змінити загальну вартість робіт за договором, яка склала 470 324,40грн. у тому числі ПДВ.

Згідно додаткової угоди № 2 до Договору, сторони, у зв'язку з виникненням додаткових обсягів робіт, на підставі акту на додаткові роботи та п. 2.2.1. Договору, включили роботи на суму 6 721,20 грн. і змінили загальну вартість робіт за цим договором, яка склала 477 045,60 грн. у тому числі ПДВ.

У відповідності до п. 2.4.1. Договору замовник зобов'язався сплатити передоплату в сумі 219 601,20 грн. на підставі рахунку наданого підрядником.

На виконання умов Договору, відповідачем, в якості передоплати, сплачено позивачу 219 601,20 грн., про що зокрема свідчить банківська виписка за 15.05.2008р. (а.с. 63).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийняття виконаних підрядних робіт за серпень і вересень 2008р., загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт становить 477 045,60 грн.

Листом № 109 від 10.11.2008р. позивач, з метою витребування у відповідача коштів за виконані позивачем, але неоплачені відповідачем роботи на суму 257 444,40 грн., звертався до відповідача з вимогою погасити зазначену заборгованість.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Задовольняючи частково позов товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельне управління – 17”, місцевий господарський суд визнав правомірним вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 257 444,40 грн., 25 094,34 грн. - пені, 3 136,79 грн. - 3% річних, а також 7 776,37 грн. - інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 2.4.2. Договору остаточні платежі проводяться за фактично виконані роботи на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), протягом 5-ти банківських днів від дня підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 477 045,60 грн., про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи акти прийняття виконаних підрядних робіт за серпень і вересень 2008 року.

Проте, за виконані позивачем роботи відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, у повному обсязі не розрахувався.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 257 444,40 грн. (477 045,60 - 219 601,20 = 257 444,40).

Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт надання позивачем, у відповідності до умов Договору, робіт на загальну суму 477 045,60 грн. та станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення відповідачем своєї заборгованості у розмірі 257 444,40 грн. не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що ним правомірно стягнуто з відповідача а користь позивача 257 444,40 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 10.4. Договору в разі прострочення відповідачем строків оплати належним чином виконаних і прийнятих робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня, і становить 25 094,34 грн. ((250 723,20 грн. (сума заборгованості за Договором за виконані роботи згідно актів за серпень 2008р.) х 24% х 92 дні)/365 = 15 167,04 грн., (6 721,20 грн. (сума заборгованості за Договором за виконані роботи згідно Акту за вересень 2008р.) х 24% х 63 дні)/365 = 278,42 грн., (257 444,40 грн. (сума заборгованості за виконані роботи за Договором) х 24% х 57 днів)/365 = 9 648,88 грн.)

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по повній оплаті виконаних робіт за Договором в розмірі 257 444,40грн., колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 136,79 грн. ((250723,20 х 3% х 92)/(100%х365) = 1 895,88 грн., (6721,20 х 3% х 63)/(100%х365) = 34,80 грн., (257 444,40 х 3% х 57)/(100%х365) = 1 206,11 грн.)), та інфляційних втрат у розмірі 7 776,37 грн. ((250723,20х100,93%)/100%)-250723,20) = 2 331,73 грн., ((6721,20 х 100,57%)/100%)-6721,20) = 38,31 грн., ((257444,40 х 102,1%)/100%)-257444,40) = 5406,33 грн.) є законними, і обґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про розгляд місцевим господарським судом справи без участі його представника, слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2008р. порушено провадження у справі № 47/24 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 21.01.2009р.

21.01.2009р. до господарського суду м. Києва надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” про перенесення розгляду справи № 47/24, у зв'язку з тим, що представник відповідача, який повинен представляти інтереси банку знаходиться у відрядженні і не може 21.01.2009р. з'явитися в судове засідання господарського суду.

          Господарський суд м. Києва, ухвалою від 21.01.2009р., у зв'язку з наявністю зазначеного клопотання та відсутністю представника відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи № 47/24 відкладав на 03.02.2009р., а також попередив сторін, що у випадку нез'явлення в судове засідання їх представників, справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

          03.02.2009р. ТОВ КБ “Фінансова ініціатива” знову звернулось до господарського суду м. Києва з клопотанням про перенесення розгляду зазначеної справи, у зв'язку з тим, що представник банку, який повинен представляти його інтереси, знаходиться у відрядженні.

Ухвалою від 03.02.2009р., господарського суду м. Києва, керуючись ст. 77 ГПК України, відкладав розгляд справі № 47/24 на 10.02.2009р., повторно попередивши сторін, що у випадку нез'явлення в судове засідання їх представників, справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

10.02.2009р. в судове засідання господарського суду м. Києва представник відповідача не з'явився. Клопотання про відкладення розгляду справи, а також доказів, які б свідчили про неможливість направити в судове засідання свого уповноваженого представника відповідачем надано не було.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 47/24 від 10.02.2009р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 47/24 від 10.02.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Фінансова ініціатива” без задоволення.

2. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 47/24.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.05.09 (відправлено)