Постанова

від 27.08.2013 по справі 2а-2307/10/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2013 р. Справа №2а-2307/10/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - Яковлева Г.В., довіреність від 02.01.2013 року,

від відповідача - Кірюшкіна К.О., довіреність від 12.02.2013 року

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання незаконними дій відповідача стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №0001212301/0 від 10.06.2009 року на суму 52047,00 гривень, №0001202301/0 від 10.06.2009 року на суму 87797,00 гривень, №0001212301/1 від 20.07.2009 року на суму 52047,00 гривень, №0001202301/1 від 20.07.2009 року на суму 87797,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки №1596/34121601/23-4 від 29.05.2009 року, покладеного в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на податковому законодавстві України та суперечать фактичним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 27.08.2013 року позовні вимоги в частині визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, залишено без розгляду, у зв'язку із відкликанням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, які наявні у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» (код ЄДРПОУ 34121601, юридична адреса: 98662, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, б. 60) зареєстровано у якості юридичної особи з 13.03.2006 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №065081. (т.1, а.с.7).

Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим у період з 13.05.2009 року по 26.05.2009 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Парк-отель «Марат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №1596/34121601/23-4 від 29.05.2009 року (том 1, а.с. 15-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» завищено заявлену суму ПДВ до бюджетного відшкодування за січень 2009 року, яка підлягає зменшенню на 87797,00 гривень;

- п.п.7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» занижено суму бюджетного відшкодування у квітні, травні, липні, серпні, листопаді 2008 року на 52047,00 гривень.

На підставі акту перевірки Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №0001212301/0 від 10.06.2009 року на суму 52047,00 гривень (т.1, а.с.10), №0001202301/0 від 10.06.2009 року на суму 87797,00 гривень (т.1., а.с.11).

В порядку адміністративного оскарження сум податкових зобов'язань Державною податковою адміністрацією в АР Крим було прийнято рішення від 06.11.2009 року №11459/6/25-0115, яким скарги залишено без розгляду в зв'язку із порушенням строків визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі чого Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат» податкові повідомлення-рішення: №0001212301/1 від 20.07.2009 року на суму 52047,00 гривень та №0001202301/1 від 20.07.2009 року на суму 87797,00 гривень.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки №1596/34121601/23-4 від 29.05.2009 року, висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, що в порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.51 п.75 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податків завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 70211,61 гривень, що складається з 54789,21 гривень та 15422,40 гривень (35608,47 грн. - 20186,07 грн.).

Суд вважає вказані висновки Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із цим Законом.

Згідно п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.15.1.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у випадку, якщо податкова накладна не знайшла свого відображення в декларації ПДВ, то строк її дії 1095 днями не обмежується, тобто у випадку не включення податкової накладної в податковий кредит, право на податковий кредит залишається.

Отже, суд не погоджується з посиланнями відповідача на безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які вже були охопленні плановою виїзною перевіркою (акт від 29.04.2009 року №1396/34121601/97), оскільки вказаною плановою перевіркою було встановлено відсутність порушення податкового законодавства за вказаний період, та позивачем в свою чергу не було заявлено податкового кредиту, а цей факт не скасовує право платника податків на податковий кредит.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем включено до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 35608,47 гривень в частині фактично не отриманих меблів у ТОВ «ТД Фабрика Меблі «Ерготехнології» згідно податкових накладних:

- №98 від 26.05.2008 року на суму 59477,60 гривень, у т.ч. ПДВ 9912,93 гривень;

- №107 від 06.06.2008 року на суму 17538,30 гривень, у т.ч. ПДВ 2923,05 гривень;

- №142 від 03.07.2008 року на суму 20715,00 гривень, у т.ч. ПДВ 3452,50 гривень;

- №143 від 03.07.2008 року на суму 23385,56 гривень, у т.ч. ПДВ 3897,59 гривень;

- №231 від 01.12.2008 року на суму 92534,40 гривень, у т.ч. ПДВ 15422,40 гривень.

Так, відповідач робить висновок, що сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням факту поставки.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження факту придбання меблів у ТОВ «ТД Фабрика Меблі «Ерготехнології» позивачем наданий:

- договір зберігання від 19.12.2008 року;

- податкова накладна від 19.12.2008 року на передачу меблів на відповідальне зберігання на суму 213650,86 гривень;

- довіреність №2 від 19.12.2008 року.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування, це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми є здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Таким чином, із змісту вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари (послуги) їх постачальникам. Приписи п. 1.8 ст. 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування в контексті розглядуваної норми визначають надмірну сплату податку як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми є здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Тобто під час встановлення факту надмірної сплати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку - постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Господарські відносини між ТОВ «Парк-отель «Марат» та його контрагентами, зокрема, з ВБК «Фірма Карпати», ТОВ «Синтез», ТОВ «Фабрика Меблі «Ерготехнології ТД», ПП «Фірма «Хелп», ТОВ «Укрбудтранс», КП «Ялтинське БТІ», ТОВ ЛК «Маркет», ТОВ Редакція «Донецькі новини» підтверджується укладеними між позивачем та даними контрагентами договорами, виписаними контрагентами позивача рахунками; видатковими накладними; актами виконаних робіт (наданих) послуг; податковими накладними; реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за відповідний місяць 2008 року; виписками банку та іншими первинними бухгалтерськими документами, які були надані позивачем податковому органу при перевірках, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд зауважує, що перевірка позивача проводилась податковим органом на підставі наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку, які за формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується матеріалами справи та безпосередньо самим актом перевірки.

Таким чином, податковий кредит по переліченим у акті перевірки підприємствам відображено вірно, у відповідності до вимог чинного на той час законодавства України, а встановлення Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим завищення податкового кредиту на суму 70211,61 гривень є необґрунтованим та безпідставним.

В акті перевірки відповідач зазначає, що позивачем порушено пп.7.4.1, п.7.4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.32 ст.1 п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 14530,84 гривень.

ДПІ у м. Ялта посилається на те, що у ході перевірки не надані документи, які підтверджують використання у господарської діяльності підприємства знаків маршрутного проектування згідно податкових накладних отриманих від ВБК Фірма «Карпати» на суму ПДВ у розмірі 14530,84 гривень.

В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ визначено: "первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення".

На підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції з ВБК Фірма «Карпати», позивачем були надані наступні документи:

- договір установки дорожніх знаків маршрутного слідування № 31-07/08 від 31.07.2008 року;

- акти виконаних робіт № 444 від 25.12.2008 року, № 215 від 25.09.2009 року;

- податкові накладні № 8042 від 04.08.2008 року, № 10235 від 23.10.2008 року, № 11265 від 26.11.2008 року.

Таким чином, відповідно п 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» позивач мав передбачені законодавством підстави для отримання права на податковий кредит, що підтверджуються відповідними матеріальними доказами, а тому, враховуючи, що податковий кредит обґрунтовано визначено за договором установки дорожніх знаків маршрутного слідування, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту в сумі 14530,84 гривень.

В акті перевірки №1596/34121601/23-4 від 29.05.2009 року, висновки якого покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, зазначено, що в порушення п.1.4 ст.1, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі 18661,22 гривень без фактичного підтвердження отриманих послуг у ПП «Фірма Хелп» за грудень 2008 року.

Разом із тим, суд зазначає, що належним підтвердженням здійснення господарської операції є первині бухгалтерські документи, як складаються під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Фірма Хелп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-отель"Марат" 01.04.2008 року укладено договір про надання послуг водопостачання та електропостачання.

На підставі вказаного договору та отриманих послуг, ПП «Фірма Хелп" надано податкові накладні ТОВ «Парк-отель «Марат», а саме:

- №1 від 31.12.2008 року на суму 35539,96 гривень, у т.ч. ПДВ 5923,33 гривень;

- №2 від 31.12.2008 року на суму 71642,74 гривень, у т.ч. ПДВ 11940,46 гривень;

- №3 від 31.12.2008 року на суму 4784,58 гривень, у т.ч. ПДВ 797,43 гривень.

Вказані податкові накладні згідно п.7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» є належним підтвердженням факту отримання послуг водопостачання та електропостачання та є підставою для начислення податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, враховуючи, що законом встановлена підстава для не включення в склад податкового кредиту витрат на оплату ПДВ, а саме: відсутність належним чином оформленої податкової накладної, яка є підтвердженням отриманих товарів (послуг), суд вважає, що позивачем до складу податкового кредиту обґрунтовано віднесена сума ПДВ у розмірі 18661,22 гривень, оскільки інших підстав для такого не включення законодавством не передбачено.

Таким чином, висновок податкового органу щодо зменшення суми податкового кредиту з ПДВ за грудень 2008 року на 88873,00 гривень (що складається із сум 70211,61 гривень + 18661,22 гривень) є необґрунтованим та безпідставним.

Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим в акті перевірки також зазначено, що у ході перевірки позивачем не надані підтверджуючі використання у господарській діяльності підприємства позивача послуг мобільного зв'язку згідно податкових накладних, отриманих від ЗАО «Київстар Дж.Ес.Ем.» на суму ПДВ у розмірі 908,31 гривень, у зв'язку із чим встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із цим Законом.

Відповідно пп.7.4.1 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.3. п.7.2. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що телефонні розмови здійснювалися працівниками в цілях, пов'язаних із провадженням господарської діяльності та витрати на телефонні розмови підтвердженні відповідними документами, втому числі податковими накладними №967809/2 від 31.12.2008 року на суму 2910,83 гривень в т.ч. ПДВ 485,14 гривень, №967805/2 від 31.12.2008 року на суму 2539,02 гривень, в т.ч. ПДВ 423,17 гривень, ТОВ «Парк-отель «Марат» мало право на віднесення до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені в складі вартості послуг мобільного зв'язку.

На підтвердження використання у господарській діяльності послуг мобільного зв'язку ТОВ «Парк-отель «Марат» надані документи первинного бухгалтерського обліку, а саме:

- угода про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів 08М-900 та С8М-1800 від 27.04.2007 р. № П0377/07-2, укладеною між ТОВ «ПАРК - ОТЕЛЬ «МАРАТ» та ЗАО «Київстар Дж.Ес.Ем.»;

- податкові накладні від 31.12.2008 року № 967805/2 та № 967809/2;

- рахунок-фактура від 01.01.2009 року № 16-10371424 (щодо нарахування платежів за період з 01.12.2008 року по 01.01.2009 року);

- накладна від 23.06.2008 року № 10460584 та податкова накладна від 18.06.2008 року № 495831/2 (придбання позивачем мобільного телефону);

- реєстр отриманих накладних за грудень 2008 року;

- виписки банку.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із змісту зазначеної норми випливає, що віднесення витрат позивача понесених в зв'язку з користуванням послугами мобільного зв'язку до складу валових витрат може бути неможливим тільки у разі повної відсутності будь-яких підтверджуючих такі витрати документів.

Таким чином позивачем у декларацію з ПДВ за січень 2009 року правомірно включена сума ПДВ у розмірі 908,31 гривень, сформована за рахунок ЗАО «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим в акті перевірки також зазначено, що правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2009 року перевірено у ході позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Парк отель «Марат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, а також зазначено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту підлягає зменшенню на 90971,00 гривень та підлягає нарахуванню позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 13075 гривень.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови щодо отримання бюджетного відшкодування, оскільки товари та послуги були прийняті позивачем від постачальників за накладними та актами, оплачені у безготівковій формі і оприбутковані у бухгалтерському обліку та використані за призначенням.

Зазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема, укладеними позивачем договорами; виписаними контрагентами позивача рахунками; видатковими накладними; актами виконаних робіт (наданих) послуг; податковими накладними; реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за відповідний місяць 2008 року; виписками банку та іншими первинними бухгалтерськими документами, які були надані позивачем податковому органу та наявність яких підтверджує відповідач.

Крім того, суд звертає увагу, що перевіркою не встановлено: порушення позивачем порядку ведення податкового обліку; взаємовідносин позивача з платниками, документи яких (установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи) були б у судовому порядку визнані недійсними; укладення позивачем нікчемних (недійсних) правочинів; надлишків, нестачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість №0001212301/0 від 10.06.2009 року на суму 52047,00 гривень, №0001202301/0 від 10.06.2009 року на суму 87797,00 гривень, №0001212301/1 від 20.07.2009 року на суму 52047,00 гривень, №0001202301/1 від 20.07.2009 року на суму 87797,00 гривень, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.08.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 10 червня 2009 року №0001212301/0, від 20 липня 2009 року №0001212301/1, прийняти стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 52047 (п'ятдесят дві тисячі сорок сім) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 10 червня 2009 року №0001202301/0, від 20 липня 2009 року №0001202301/1, прийняти стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк-отель «Марат», про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87797 (вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.