Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/20012/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/348

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

22 січня 2014 року 15:55 № 826/20012/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Атлант Електро" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 № 0001892203 та № 0001902203, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Атлант Електро" (далі - позивач, ТОВ "ВКФ "Атлант Електро") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2013 № 0001892203 та № 0001902203 (далі - ППР № 0001892203, ППР № 0001902203).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/20012/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/20012/13-а і призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 20.01.2014 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 20.01.2014 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20.01.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" (ідентифікаційний код 37013570) зареєстровано 25.03.2010 Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 10721020000024878.

ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС за № 10727 від 26.03.2010 та перебуває на обліку у ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100279620 (форма № 2-ПДВ) від 14.04.2010 ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 370135726578).

Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Асті-Ко" (далі - ТОВ "Асті-Ко") відповідно до КВЕД є: 18.14 Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промобуд-2007" (далі - ТОВ "Промобуд-2007") відповідно до КВЕД є: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 69.10 Діяльність у сфері права; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Девен Альянс" (далі - ТОВ "Девен Альянс") відповідно до КВЕД є: 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Основним видом діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіс Менеджмент" (далі - ТОВ "Ланіс Менеджмент") відповідно до КВЕД є: 74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 74.40.0 Рекламна діяльність; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 623 від 16.10.2013, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Асті-Ко" (код за ЄДРПОУ 37317518), ТОВ "Промобуд-2007" (код за ЄДРПОУ 35676870), ТОВ "Девен Альянс" (код за ЄДРПОУ 37471577), ТОВ "Ланіс Менеджмент" (код за ЄДРПОУ 37569664) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 30.10.2013 № 263/26-57-22-03-07/37013570 (далі - Акт перевірки від 30.10.2013 № 263/26-57-22-03-07/37013570).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено, що операції між позивачем та ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" фактично не відбувались, а тому позивач не мав відображати у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами вказаних контрагентів-постачальників. У зв'язку з чим відповідачем прийнято ППР № 0001892203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 50 300,50 грн. (за основним платежем - 44 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 170,50 грн.), та прийнято ППР № 0001902203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50 146,75 грн. (за основним платежем - 40 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 728,75 грн.).

Позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся за їх скасуванням до суду.

Податковим органом, без наявних на те повноважень, зроблено припущення про встановлення відсутності поставки непродовольчої продукції та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Без аналізу первинних документів та фактичних обставин зроблено висновок про те, що відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На підставі низки припущень податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" в розмірі 40 418,00 грн., повинен бути зменшений до 0 грн., в тому числі по періодах: за червень 2011 року в розмірі - 1 507,00 грн., за вересень 2011 року в розмірі - 1 687,00 грн., за жовтень 2011 року в розмірі - 7 643,00 грн., за листопад 2011 року в розмірі - 5 236,00 грн., за грудень 2011 року в розмірі - 839,00 грн., за січень 2012 року в розмірі - 1 423,00 грн., за березень 2012 року в розмірі - 1 660,00 грн., за квітень 2012 року в розмірі - 6 976,00 грн., за травень 2012 року в розмірі - 6 288,00 грн., за червень 2012 року в розмірі - 2 809,00 грн., за серпень 2012 року в розмірі - 2 014,00 грн., за жовтень 2012 в розмірі - 2 336,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов, використавши інформацію ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС, яку отримав в порядку, не передбаченому ПК України.

У якості доказу було використано висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Асті-Ко" ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.01.2013 № 412/22-9/37317518, від 30.05.2012 № 1565/22-4/37317518, від 29.12.2012 № 5808/22-9/37317518, від 27.12.2012 № 5758/22-9/37317518, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промобуд-2007" ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 № 611/2240/35676870, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Девен Альянс" ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 № 615/2220/37471577, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ланіс Менеджмент" ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.03.2013 № 610/2240/37569664, згідно яких ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" мають ознаки фіктивності, а саме: відсутність підприємств за місцезнаходженням, на підприємствах відсутні наймані працівники та виробничі потужності.

Так, відповідач дійшов до помилкового висновку, що не підтверджено отримання ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" непродовольчої продукції від ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" в перевіряємому періоді, а правочини, укладені ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" з вказаними контрагентами, не спричинили реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У той же час під час розгляду справи судом встановлено, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 4, арк. 106 - 117) ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" знаходяться за своїм місцезнаходженням. Відтак, сумнівною є неможливість провести зустрічну перевірку. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Крім цього, суд критично ставиться до посилання відповідача на вищевказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент", оскільки судом встановлено наступні обставини:

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 826/3313/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Промобуд-2007", яка оформлена актом від 01.03.2013 № 611/2240/35676870;

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі № 826/3313/13-а (колегія суддів у складі головуючого Чаку Є.В., суддів Старової Н.Е., Файдюка В.В.) вищевказану постанову залишено без змін. Відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 826/3313/13-а набрала законної сили 19.06.2013;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 826/3366/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Девен Альянс", яка оформлена актом від 01.03.2013 № 615/2220/37471577;

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі № 826/3366/13-а (колегія суддів у складі головуючого Старової Н.Е., суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.) вищевказану постанову залишено без змін. Відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 826/3366/13-а набрала законної сили 26.06.2013;

- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013 у справі № 826/3235/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Ланіс Менеджмент", яка оформлена актом від 01.03.2013 № 610/2240/37569664;

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі № 826/3235/13-а (колегія суддів у складі головуючого Чаку Є.В., суддів Старової Н.Е., Файдюка В.В.) вищевказану постанову залишено без змін. Відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013 у справі № 826/3235/13-а набрала законної сили 19.06.2013.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, основний аргумент відповідача щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" визнано протиправним в судовому порядку.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на висновок експерта почеркознавчої експертизи ГУ МВС в Київській обл. СТКЗР Білоцерківського МВ від 22.02.2013 № 156, згідно якого нібито встановлено, що підписи, які виконані від імені директора ТОВ "Девен Альянс" гр. ОСОБА_1, виконані іншою особою, та на висновок експерта СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській обл. від 22.02.2013 № 161, згідно якого нібито встановлено, що підписи, які виконані від імені директора ТОВ "Ланіс Менеджмент" гр. ОСОБА_2, виконані іншою особою, оскільки відповідачем не було надано суду вказані висновки, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити дані докази.

Таким чином, наданий суду доказ - Акт перевірки позивача, сформовано бездоказово. Висновок про невідповідність первинних документів про поставку непродовольчої продукції ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" зроблено безпідставно.

Відтак, суд вважає вищевказані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), зокрема у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-XII від 04.12.1990 року).

З наведеного чітко вбачається, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також судом взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нереальними господарськими операціями, зазначив інформацію, яка не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що також перевіряючі вдалися до невластивих податковому органу функцій оцінки господарської діяльності підприємства, що призвело до порушення прав позивача. Акт перевірки не містить логічно ув'язаного зв'язку між отриманою інформацією про відсутність будь-яких засобів та кінцевою метою, спрямуванням дій на правомірну або протиправну мету.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення позивачем господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності є необґрунтованими тому, що чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних не обумовлені наявністю матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд, керуючись ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з п.1.1 ст. 1 ПК України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши зміст Акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про відсутність господарських операцій є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - є нереальними господарськими операціями.

Як вбачається з Акту перевірки від 30.10.2013 № 263/26-57-22-03-07/37013570, у період січень 2011 року - грудень 2012 року ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" в розмірі 40 418,00 грн.

Судом встановлено, що за вищевказаний період між ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" (Покупець) та ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" (Постачальники) було укладено у спрощений спосіб договори поставки непродовольчої продукції.

Суд зауважує, що серед умов договорів відсутні положення, які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На виконання умов вищевказаних договорів, факт поставки непродовольчої продукції було оформлено та підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, журналами-ордерами і відомостями по рахунку 631, банківськими виписками по особовому рахунку, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, договорами оренди нежитлових приміщень (Т. 1, арк. 49 - 69, 80 - 89, 215 - 231, 240 - 247; Т. 2, арк. 99 - 103, 106 - 107, 146 - 150, 153 - 154; Т. 3, арк. 1 - 200), ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 40 418,00 грн. (Т. 1, арк. 70 - 79, 232 - 239; Т. 2, арк. 104 - 105, 151 - 152), копії яких наявні в матеріалах справи, що також не заперечувалось податковим органом при проведенні перевірки.

Слід зазначити, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні податкових накладних від імені контрагентів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Судом не встановлено та відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача на момент укладення договорів та видачі податкових накладних.

Отримана позивачем непродовольча продукція призначена була не для власних потреб позивача, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "ВКФ "Атлант Електро". Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювалась господарська діяльність з оптової торгівлі іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізованої оптової торгівлі та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ. При цьому, подальша реалізація отриманої позивачем від ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" непродовольчої продукції іншим контрагентам підтверджується належними доказами, наявними у справі видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, банківськими виписками по особовим рахункам (Т. 1, арк. 90 - 214, 248 - 250; Т. 2, арк. 1 - 98, 108 - 145, 155 - 187).

Отже, податкові зобов'язання підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату поставки товару та надання робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлений товар та отримані послуги до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, вони були платниками податку, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем, контрагенти якого на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, мали оформлені договори, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими ними податковими накладними, правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

При цьому, хоча сам факт оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосередніми контрагентами, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації поставленої позивачеві непродовольчої продукції, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій поставки непродовольчої продукції позивачу, щодо яких була здійснена оплата у січні 2011 року - грудні 2012 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху поставки непродовольчої продукції по ланцюгу зазначених ДПІ осіб вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої оплати з господарською діяльністю позивача.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про невчинення операцій, про відсутність факту поставки непродовольчої продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, його посадових осіб, а також контрагентів позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "ВКФ "Атлант Електро" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент", фіктивності правочинів, укладених між цими юридичними особами та позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Також, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати поставки непродовольчої продукції, що свідчить про відсутність підстав для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Асті-Ко", ТОВ "Промобуд-2007", ТОВ "Девен Альянс", ТОВ "Ланіс Менеджмент" та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентами порушень податкового законодавства.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами .

Посилання представника відповідача на ту обставину, що посадові особи контрагентів позивача виступали від імені підприємства, не усвідомлюючи юридичних наслідків своїх дій, не свідчить про нікчемність чи то безтоварність правочинів.

Отже, при розгляді справи, судом встановлено, що ППР № 0001892203 та ППР № 0001902203, прийняті за результатами даної перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування ППР № 0001892203 та ППР № 0001902203 обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню. Відтак, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Атлант Електро" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.11.2013 № 0001892203.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.11.2013 № 0001902203.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 082,08 грн. (дві тисячі вісімдесят дві грн. 08 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Атлант Електро" (код ЄДРПОУ 37013570) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 808,04 грн. (одна тисяча вісімсот вісім грн. 04 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова