Ухвала

від 21.01.2014 по справі 822/4197/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4197/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Захаркевича О.В.

представника відповідача: Пятковського А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство "Тесмо-М" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 24.09.2013 року по 30.09.2013 року посадовими особами Відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування приватним акціонерним товариством по технічній експлуатації і сервісу молочного обладнання "Тесмо-М" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 4001/15-1/14152653 від 07.10.2013 року, згідно висновків якого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року, чим порушено вимоги п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.10.2013 року форми "В1" № 0007061501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 12979 грн. 00 коп. (сума завищення бюджетного відшкодування - 10383,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2596,00 грн.).

Згідно висновків перевіряючої особи, зазначене порушення вимог податкового законодавства виникло внаслідок віднесення Позивачем до складу податкового кредиту червня 2013 року сум ПДВ за податкової накладною, виданою на операцію з ТОВ «Бріжит», що фактично не здійснювалась.

З обставин справи встановлено, що між ТОВ "Бріжит" (Продавець) та ПрАТ "Тесмо-М" (Покупець) укладено Договір № 21/06-2013 від 21.06.2013 року. Згідно умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Гомогенізатор К5 ОГА-1,2 (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору. Найменування товару, комплектність, кількість, ціна вказуються у протоколах погодження ціни, якими можуть бути рахунок - фактура абовидаткові накладні на відпуск-одержання товару. Загальна сума Договору представляє собою сукупність сум окремих операцій.

На виконання Договору № 21/06-2013 від 21.06.2013 року ТОВ "Бріжит" виписано та видано Позивачу податкову накладну від 21.06.2013 року за № 46 на реалізацію продукції (гомогенізатора К5 ОГА-1.2).

Факт відвантаження товару підтверджується наданою Позивачем видатковою накладною № 743 від 21.06.2013 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 21.06.2013 року, шляховим листом вантажного автомобіля №2 від 21.06.2013 року.

Здійснення оплати товару підтверджується рахунком на оплату № 1143 від 21.06.2013 року та платіжним дорученням №681 від 17.07.2013 року.

Крім того, здійснення зазначеної господарської операції з ТОВ «Бріжит» підтверджується звітом по бухгалтерських рахунках щодо відображення в обліку ТМЦ, обігово-сальдовою відомістю по рахунку 20.1, обігово-сальдовою відомістю по рахунку 36.1, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за червень 2013 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції

Згідно п.п. 14.1..181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом, на підставі оцінки наявних у справі первинних документів у їх сукупності, встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів Позивачу зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару, а тому і відсутність будь-яких витрат на зазначену операцію не доведено, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта щодо відсутності у наданій Позивачем видатковій накладній печатки та відомостей щодо особи, яка отримала товар, а також відсутність документів, які підтверджують відповідність товару, оскільки наявність або відсутність зазначених документів, а так само помилки у оформленні накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з наданих Позивачем первинних документів підтверджується фактична реалізація умов укладеного з ТОВ «Бріжит» договору.

Крім того, судом встановлено, що згідно податкового блоку «Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податковим органом встановлено відсутність ТОВ «Бріжит» за місцем знаходження та наявність розбіжностей, а саме завищення податкового кредиту за червень 2013 року по ТОВ «Бріжит» на суму 10 383,33 грн. Дана розбіжність виникла за рахунок внесення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві до зазначеної «Системи співставлення…» результатів акту про неможливість проведення зустрічної звірки (акт №866/2207 від 11.09.2013 року), відповідно до якого ТОВ «Бріжит» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведеної господарської операції з огляду на наступне.

Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений Позивачем з ТОВ «Бріжит» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 січня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.