Постанова

від 16.01.2014 по справі 21/306-09/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р. Справа№ 21/306-09/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Самсіна Р.І.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 19.08.2013р.

від відповідача: Завальнюк В.В., дов. № 01/04 від 23.07.2012р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області

від 08.10.2013 р.

у справі № 21/306-09/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом ОСОБА_4

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Високе"

про стягнення вартості частини майна та прибутку

товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Високе" про стягнення вартості частини майна та прибутку товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядження голови Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року для розгляду справи № 21/306-09/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р. у справі № 21/306-09/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.12.2013р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі № 21/306-09/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І. судді: Зубець Л.П., Хрипун О.О. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 23.12.2013р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі № 21/306-09/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І. судді: Зубець Л.П., Самсін Р.І. апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 16.01.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Високе", затвердженого протоколом № 1 від 17.02.2005 р. Загальних зборів засновників та зареєстрованого Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 08.04.2005 р. за № 13491050001000107, Товариство створене в процесі реорганізації і є юридичним правонаступником КСП "Високе".

Згідно п. 2.4 Статуту, склад учасників Товариства, порядок формування Статутного фонду, розмір частки кожного члена товариства, терміни та порядок внесення ними вкладів визначається установчим договором.

Згідно п. 2.5 Статуту засновниками Товариства є фізичні особи - громадяни України та юридична особа, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та TOB "Агро-Дібрівка".

Пунктом 5.7 Статуту СТОВ "Високе" визначено, що добровільний вихід учасника з товариства здійснюється на підставі його письмової заяви, яка повинна бути розглянута протягом одного місяця. Учасник вважається таким, що вибув з товариства, з моменту вирішення про це зборами учасників.

У пункті 6.1 Статуту СТОВ "Високе" зазначено, що Товариство с власником майна, наданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством.

У Статуті СТОВ "Високе" перелічені джерела формування коштів і майна Товариства. Це: гроші, матеріальні внески, майнові і земельні паї учасників; прибуток, одержаний від господарської діяльності; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій" підприємств та громадян; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

Згідно пунктів 6.5 та 6.6 Статуту СТОВ "Високе", для забезпечення господарської діяльності Товариства за рахунок внесків учасників Товариства створено Статутний фонд у розмірі 46250 грн., який розподіляється між учасниками наступним чином: ОСОБА_4 вносить 2835,00 грн., що становить 6,13%; ОСОБА_5 вносить 2834,00 грн., що становить 6,12%; ТОВ "Агро-Дібрівка" вносить 40581,00 грн., що становить 87,75%.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Збільшення Статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів, крім випадків, передбачених законодавством (п. 6.12 Статуту).

Як передбачено п. 6.18 Статуту, при виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційно частці у Статутному фонді. Оплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства майнова частка може бути повернута повністю або частково в натуральному вигляді.

Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником Товариству тільки у користування, повертається у натуральному вигляді без винагороди (п. 6.19 Статуту).

Пунктом 6.23 Статуту передбачено, що прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються проценти за кредити банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства, учасники якого визначають напрями його використання.

Згідно Статуту СТОВ "Високе", одним із учасників Товариства значиться ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, частка у Статутному капіталі Товариства якого складає 6,13%, що у грошовому еквіваленті становить 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.

Відповідно до заява учасника СТОВ "Високе" ОСОБА_4 від 31.05.2008 р., в якій він попередив Товариство про свій вихід із складу засновників з 01.10.2008 р. з виплатою йому належної частки майна Товариства, пропорційної його частці в Статутному фонді Товариства, та належної частки прибутку за 9 місяців 2008 р. та активах підприємства станом на 01.10.2008 р. (т.1, а. с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, до жовтня 2008 р. підприємство не зреагувало на дане звернення, тому ОСОБА_4 повторно направлено заяву від 22.10.2008 р. з приводу того, що він не був запрошений на збори засновників і, відповідно, не повідомлений про прийняття рішення про його вихід та не ознайомлений із розміром виплати його долі як учасника товариства.

Відповідно до Витягу з протоколу Загальних зборів СТОВ "Високе" від 04.02.2009 р. № 5, засновниками товариства на порядок денний було винесено питання щодо розгляду заяви ОСОБА_4 про його вихід зі складу засновників товариства та проведення з ним розрахунків.

Загальними зборами учасників СТОВ "Високе" одноголосно вирішено виключити ОСОБА_4 зі складу засновників товариства.

Згідно з п. 5.7. Статуту та Витягу з протоколу № 5 Зборів Засновників СТОВ "Високе" від 04.02.2009 р., датою виходу учасника ОСОБА_4 з СТОВ "Високе" є 04.02.2009р.

Однак станом на час розгляду справи позивач зазначає, що вартість частки його долі як учасника у Статутному фонді підприємства 6,13% відповідачем не сплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 144 ЦК України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

За приписами ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством.

При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 3.5. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" встановлено, що відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника.

Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

У зв'язку з виходом учасника товариства ОСОБА_4 із складу засновників СТОВ "Високе", у відповідності до норм ст. 148 глави 8 підрозділу 2 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п. 6.18-6.19 Статуту СТОВ "Високе", йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у Статутному фонді (капіталі), а також сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу.

З метою встановлення формування статутного фонду Товариства, на адресу СТОВ "Високе" надійшов лист КНІСЕ № 4624/4680/12-44 від 04.05.2012 р. з клопотанням за підписом експертів Т.М. Жижонок та Н.П. Ратуш про надання, зокрема: документів що підтверджують внесення в статутний фонд долі вкладу ОСОБА_4, документи стосовно формування статутного фонду (капіталу ) та відображення їх в бухгалтерському обліку підприємства з дати реєстрації до дати виходу ОСОБА_4 з товариства; документів стосовно внесків ( додаткових) та в якій формі (грошовій та майновій) учасників товариства, в тому числі ОСОБА_4 та відображення їх в бухгалтерському обліку підприємства з дати реєстрації до дати виходу засновника з Товариства (том 2. а.с. 97-98).

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що клопотання судових експертів від 04.05.2012 р. про надання документів СТОВ "Високе" не задоволено, а надати відповідей на поставлені судом питання експертам не вдається за можливе.

Згідно із п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 р. при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу. (п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.10.2008, № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Таким чином, необхідною умовою для захисту свого уявленого порушеного права, в тому числі виплати вартості частки в товаристві, мають особи, які внесли свій вклад до статутного капіталу товариства.

Нормами статті 86 глави 8 розділу II ГК України від 16.01.2003р. №436-ІУ та Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ передбачено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 52 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576-ХІІ передбачено, що до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Згідно із ст. 117 ЦК України, учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. 4.3. Установчого договору про створення та діяльність СТОВ" Високе" (витяг в додатку № 1) первинний статутний фонд товариства в розмірі 46250 грн. формувався шляхом внесення майнових паїв засновників товариства.

Частиною 2 п. 4.5. Установчого договору майнові права на частку в статутному фонді підтверджуються заявою учасника на ім'я директора та довідкою про одержане від учасника відповідних майнових прав.

У відповідності з додатком до установчого договору до списку учасників товариства включено ОСОБА_4, який мав вкласти майновий пай на суму 2835 грн., що становить 6,13 % статутного фонду товариства.

Відповідно до документів по розділу майнових та земельних часток, майно засновників на суму 46250 грн. склали основні засоби згідно переліку в додатку № 2.

Згідно п. 7.6. Установчого договору майновий пай, який був внесений учасником до статутного фонду повертається учасникові, що виходить з товариства без додаткової винагороди.

За таких обстаавин, ОСОБА_4 мав документально підтвердити факт внесення в статутний фонд СТОВ "Високе" своєї долі та документально довести факт формування статутного фонду товариства з включенням його частки.

Крім того, документи, що засвідчують факт прийняття - передачі майнового паю ОСОБА_4 в статутний фонд товариства в управлінні агропромислового розвитку відсутній, що підтверджується листом Управлінням Агропромислового розвитку Тетіївської райдержадміністрації Київської області від 30.09.2013 р. № 207 (оригінал в матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірний висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження забезпечення свого внеску до статутного капіталу СТОВ "Високе", а також у товариства такі дані відсутні, отже, відсутній правочин спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків у відповідності до норм ч. 1 ст. 202 ЦК України. Дана правова позиція закріплена зокрема у Постанові Вищого господарського суду від 14.10.2008 р. у справі № КЗ9/57-08.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 р. у справі № 5006/36/86/2012

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2013р. у справі № 21/306-09/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 21/306-09/13 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Р.І. Самсін