Постанова

від 22.01.2014 по справі 917/1634/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа № 917/1634/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Ільїн О.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Маматова М.О., посвідчення № 019205 від 31.07.2013 р.

позивача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3690П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 917/1634/13

за позовом Першого заступника прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавської міської ради, м. Полтава

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакіне-Лтава", м. Полтава

про розірвання договору та припинення права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 917/1634/13 (суддя Погрібна С.В.) позовні вимоги задоволено. Вирішено розірвати договір суперфіцію від 17 березня 2009 року, укладений між Полтавською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакіне-Лтава"; припинити право користування ТОВ "Лакіне-Лтава" земельною ділянкою загальною площею 2 861 кв. м (кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:006:0256) по вул. Головка, 3 «а» у місті Полтаві для забудови, наданою відповідачу за договором суперфіцію, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ "Лакіне-Лтава" 17 березня 2009 року. Стягнуто з ТОВ "Лакіне-Лтава" в доход Держбюджету України - 1 147,00 грн. судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакіне-Лтава", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 917/1634/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що господарським судом в основу рішення покладено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 19 липня 2013 року, висновки якого, на думку відповідача, є неправдивими.

17 грудня 2013 року Харківським апеляційним господарським судом отримані заперечення від прокуратури міста Полтави, в яких прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 917/1634/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, зокрема, на те, що акт перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил був підписаний відповідачем без зауважень; відповідачем не надано жодного доказу на спростування неправомірності документів контролюючого органу; акти перевірки Інспекції ДАБК у Полтавській області відповідачем в судовому порядку не оскаржувались. Вважає, оскільки ТОВ "Лакіне-Лтава" відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не зверталось до Інспекції ДАБК у Полтавській області щодо реєстрації поданої декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не використовує спірну земельну ділянку для будівництва протягом трьох років підряд, то, відповідно до статті 416 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування ТОВ "Лакіне-Лтава" земельною ділянкою по вул. Головка, 3 «а» у місті Полтаві підлягає припиненню.

Крім того, 23 грудня 2013 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від прокуратури м. Полтави надійшло правове обґрунтування свої позиції по справі (вх. 13366), в якому додатково зазначено, що прокурором було надано суду достатньо доказів, які підтверджують наявність підстав для припинення права користування спірної земельної ділянки; судом першої інстанції правомірно розглянуто справу за відсутності представника відповідача, оскільки він був належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.

Позивач - Полтавська міська рада, надала суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Лакіне-Лтава» (вх. 380). Відповідно до відзиву, Полтавська міська рада вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з того, що судом першої інстанції повно і всебічно були досліджені наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких у відповідності до частини 6 статті 120-1 Земельного кодексу України, статті 416 Цивільного кодексу України та пункту 3.4. Договору суперфіцію від 17 березня 2009 року, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) підлягає припиненню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2013 року розгляд апеляційної скарги відкладався на 21 січня 2014 року.

13 січня 2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області надійшло клопотання (вх. 205), в якому вона просить розглянути справу без участі представника Інспекції, за наявними у справі матеріалами.

Позивач, відповідач та третя особа своїх представників до суду апеляційної інстанції не направили, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції, які міститься в матеріалах справи (а.с.158-161).

Однак, не скориставшись своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, ТОВ «Лакіне-Лтава» направило клопотання про призначення судової експертизи, яке отримано Харківським апеляційним господарським судом 20 січня 2014 року (вх.485).

В зазначеному вище клопотанні відповідач просить призначити судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл.проф. М.С.Бокаріуса та поставити перед судовим експертом питання, чи здійснювалось відповідачем облаштування автостоянки, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та яка вартість вже облаштованої ТОВ «Лакіне-Лтава» автостоянки.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23 березня 2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає заявлене відповідачем клопотання необґрунтованим, оскільки не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях для вирішення спору у правовідносинах, які є предметом даного спору.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі та у клопотанні про призначення експертизи на те, що участі у розгляді справи судом першої інстанції з незалежних від нього причин не приймав, а тому клопотання про призначення експертизи не було заявлено, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, з причин неявки в судове засідання відповідача. Конверти з судовою кореспонденцією повертались до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судова кореспонденція направлялась відповідачеві рекомендованим листом на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто на адресу: вул. Чураївни, 5, кв. 171, м. Полтава, 36000.

Згідно пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Господарським судом першої інстанції виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20 лютого 2013 року, а тому обмеження в процесуальних правах відповідача відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника прокуратури, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Лакіне-Лтава» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В серпні 2013 року перший заступник прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської міської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ «Лакіне-Лтава» про розірвання договору суперфіцію від 13 березня 2009 року, укладеного між Полтавською міською радою та ТОВ «Лакіне-Лтава» та припинення права користування земельною ділянкою по вул. Головка, 3 «а» у м. Полтаві.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Полтавської міської ради двадцять сьомої сесії п'ятого скликання від 23 квітня 2008 року "Про погодження розташування автостоянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по вул. Головка, 3 «а» у м. Полтаві на підставі звернення ТОВ "Лакіне-Лтава" з метою забезпечення мешканців мікрорайону "Левада" місцями для паркування автомобілів, було вирішено погодити розташування автостоянки на земельній ділянці орієнтовною площею 0,29 га по вул. Головка, 3 «а» на вільних міських землях житлово-громадського призначення зі збереженням земельних насаджень та з подальшим наданням права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій). Дозволено ТОВ "Лакіне-Лтава" оформити акт вибору та виготовити проект відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою для влаштування автостоянки при умові обладнання дитячого майданчика (а.с.18).

Рішенням Полтавської міської ради тридцять сьомої сесії п'ятого скликання від 19 лютого 2009 року було надано ТОВ "Лакіне-Лтава" в користування для забудови (суперфіцій) строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,2861 га по вул. Головка, 3 «а» у м. Полтаві для влаштування автостоянки (а.с. 58-66).

17 березня 2009 року на підставі даного рішення між Полтавською міською радою (суперфіціар) та ТОВ "Лакіне-Лтава" (суперфіціарій) був укладений договір суперфіцію (а.с. 14).

Відповідно до умов даного договору відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5310136700:16:006:0256), яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради, загальною площею 2861 кв.м. за адресою вул. Головка, 3 «а», м. Полтава, згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору метою надання в користування земельної ділянки є здійснення Суперфіціарієм будівництва та подальшої експлуатації об'єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 17 березня 2009 року вказана земельна ділянка була передана в користування відповідачу.

Пунктом 3.1. Договору строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 лютого 2009 року по 19 лютого 2011 року.

Рішенням Полтавської міської ради позачергової п'ятдесят восьмої сесії п'ятого скликання від 21 жовтня 2010 року "Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками" було вирішено внести зміни до в п.п. г) п.2 рішення Полтавської міської ради тридцять сьомої сесії п'ятого скликання від 19 лютого 2009 року щодо терміну користування земельною ділянкою по вул. Головка, 3 «а», виклавши його в наступній редакції: "Надати в користування для забудови (суперфіцій) строком на п'ять років ТОВ "Лакіне-Лтава" земельну ділянку площею 0,2861 га по вул. Головка, 3 «а» для влаштування автостоянки (землі житлової та громадської забудови". (а.с.67-75).

27 грудня 2010 року на підставі рішення позачергової п'ятдесят восьмої сесії Полтавської міської ради сесії п'ятого скликання від 21 жовтня 2010 року укладена між сторонами Додаткова угода №1 до договору суперфіцію від 13 квітня 2009 року № 5-с, вул. Головка, 3 «а» у м.Полтаві (а.с.19).

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди №1 Суперфіціар надає, а Суперфіціарій приймає в строкове оплатне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради для влаштування автостоянки.

Згідно пункту 3.1. Додаткової угоди №1 строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 лютого 2009 року по 19 лютого 2014 рік. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою, зазначеному у п. 3.1 договору.

Об'єктом правовідносин між сторонами по Договору суперфіцію від 17 березня 2009 року, у відповідності до п. 1.6 Договору, є право користування земельною ділянкою Полтавської міської ради в якості будівельного майданчика.

В ході проведення планової перевірки Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області було встановлено, що облаштування автостоянки на 94 місця на земельній ділянці по вул. Головка, 3 «а» у м. Полтаві не розпочато у зв'язку із відсутністю фінансування, про що був складений відповідний акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт від 11 квітня 2012 року. Вказаний акт складений за участю директора ТОВ «Лакіне-Лтава» Келима В.А. (а. с. 20).

На вимогу прокуратури Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 19 липня 2013 року було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ "Лакіне-Лтава" за вищевказаною адресою. За результатами цієї перевірки встановлено, що термін дії дозволу на виконання будівельних робіт з "Облаштування автостоянки за адресою вул. Головка, 3 «а», м. Полтава на 94 місця" від 29 травня 2009 № 289-09-П закінчився 24 травня 2010 року (а.с. 21,23).

На час проведення перевірки будівельні роботи не виконувались і не розпочаті.

За результатами даної перевірки було складено Акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 липня 2013 року. (а.с.24).

Згідно з пунктом 3.4. Договору суперфіцію, право користування земельною ділянкою припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Пунктом 12.3 Договору суперфіцію передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, наданої для забудови, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

У відповідності до пункту 12.4 Договору суперфіцію, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до п. 12.2 Договору суперфіцію дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання суперфіціарієм земельної ділянки у власність; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Суперфіціарія та у випадках, передбачених п. 3.4. даного договору.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи статті 102-1 Земельного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та статей 413, 416, 525, 526 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що згідно умов договору суперфіцію від 17 березня 2009 року об'єктом даного договору є право відповідача - ТОВ «Лакіне-Лтава» користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови; дія договору припиняється, зокрема, у випадку, передбаченому у пункті 3.4 Договору, тобто у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суперфіцій - це довгострокове, відчужуване та успадковане право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безвідплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої виникає право власності.

Суб'єктами суперфіціарних відносин є власник земельної ділянки, яка надається під забудову, і особа, яка має право використання зазначеної ділянки для забудови (суперфіціарій).

Об'єктом суперфіцію є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з можливістю для суперфіціарія набути право власності на них. При наданні земельної ділянки у користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначенню ділянки. Встановлення цільового призначення земель відбувається шляхом їх віднесення до тієї чи іншої категорії, яке здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. І ст.20 Земельного кодексу України).

Підставами встановлення суперфіцію є договір між власником ділянки і майбутнім забудовником про встановлення суперфіцію.

Істотними умовами договору суперфіцію слід вважати: об'єкт - земельну ділянку, її цільове призначення (будівництво промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель" - частина 1 статті 413 Цивільного кодексу України), визначений або невизначений строк (частини 4, 5 статті 413 Цивільного кодексу України), плата за користування, що може бути встановлена у вигляді частки від доходу землекористувача, якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти (частина 1 статті 414 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Власність на земельну ділянку, передану у суперфіцій, не припиняється, хоч і суттєво обмежується на строк існування права користування земельною ділянкою для забудови (стаття 414 Цивільного кодексу України).

Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється, зокрема, серед інших у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3-х років підряд (частина 6 статті 102-1 Земельного кодексу України). Наслідки припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 417 Цивільного кодексу України.

Як уже було зазначено в цій постанові, відповідач користується земельною ділянкою, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради загальною площею 2861 кв.м. за адресою: Україна, м. Полтава, вул. Головка, 3 «а» на підставі договору суперфіцію від 17 березня 2009 року.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення умов спірного договору суперфіцію відповідач не використовує земельну ділянку для будівництва протягом трьох років підряд.

Даний факт підтверджується актами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складеними головним державним інспектором Східного інспекційного відділу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 11 квітня 2012 року та 19 липня 2013 року.

За результатами перевірки виявлено, що будівельні роботи по облаштуванню автостоянки на земельній ділянці по вул. Головка, 3 «а» у м. Полтаві не виконувались і не розпочаті (а.с.20, 24).

Із наявних в матеріалах справи копій листів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області №7116-03/1-14/2027 від 22 липня 2013 року та №7/16-03/1-14/2151 від 02 серпня 2013 року, направлених на адресу прокуратури Харківської області, також свідчить про те, що ТОВ «Лакіне-Лтава» не використовує земельну ділянку для будівництва, надану йому відповідно до умов договору суперфіцію від 17 березня 2009 року протягом трьох років підряд (а.с.22, 23).

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що висновки Акту перевірки Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 19 липня 2013 року є неправдивими, судова колегія вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Забезпечення реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю покладено на органи Державної архітектурно-будівельної інспекції та її територіальні органи.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; дотримання власниками/співвласниками будівель, споруд та інженерних мереж правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд тощо.

З аналізу актів перевірок від 11 квітня 2012 року та 19 липня 2013 року, проведених Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, вбачається, що перевірки були проведені у присутності директора ТОВ «Лакіне-Лтава» Келима В.А., про що свідчать підписи останнього за зазначених документах. Разом з тим, директором товариства в Актах перевірки не зазначені зауваження щодо проведених перевірок, а також викладеної в актах інформації; результати перевірок не оскаржувались у встановленому законодавством порядку.

Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації поданої декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, залежно від категорії складності об'єктів. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, доказів звернення до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області щодо реєстрації поданої декларації про наявність та готовність об'єкта до експлуатації не надав.

Щодо посилань відповідача на незаконність проведеної позапланової перевірки від 19 липня 2013 року колегія суддів зазначає, що статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз тощо. При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Головним державним інспектором Східного Інспекційного відділу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 19 липня 2013 року на вимогу прокуратури міста Полтави та на підставі Направлення для проведення позапланової перевірки №245 від 19 липня 2013 (а.с. 26) проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: м. Полтава, вул. Головка, 3 «а». Директор ТОВ «Лакіне-Лтава» Келим В.А. був ознайомлений із копією направлення на проведення позапланової перевірки, про що свідчить його підпис на зворотній сторінці документу.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав на розірвання договору суперфіцію та припинення права користування відповідачем спірною земельною ділянкою для забудови.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків господарського суду Полтавської області, викладених у рішенні від 21 жовтня 2013 року у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакіне-Лтава", залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року у справі № 917/1634/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 25.01.2014р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.