Ухвала

від 23.01.2014 по справі 815/4709/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р.Справа № 815/4709/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - Кочина Ігоря Анатолійовича, представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Софія" - Ляшенко Олега Валерійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Софія" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Торговий дім Софія" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0000852250 від 24 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 278 214 грн.;

- №0000862250 від 24 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 303 710 грн.;

- №0000872250 від 24 квітня 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 476 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року задоволено адміністративний позов.

В апеляційній скарзі ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 12 березня 2013 року по 01 квітня 2013 року, ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім Софія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, про що було складено акт перевірки №000049/15-32-22-50/31422063 від 08 квітня 2013 року.

За результатом проведеної перевірки було встановлено порушення товариством вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 14, п.135.1, 135.5.4, 135.5, 135.2, ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.138.1 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 ПК України, в наслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток на суму 301 945 грн.;

- п.186.3 ст. 186, п.198.3, п.198.4, п.198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість в розмірі 222 571 грн.;

В іншій частині порушень, висновки акту перевірки не є предметом судового розгляду.

На підставі акта перевірки, ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000852250 від 24 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 222 571 грн. - за основним платежем, 55 643 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000862250 від 24 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 301 945 грн. - за основним платежем, 1 765 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000872250 від 24 квітня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 476 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог, а отже вимоги щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).

Частиною 2 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.139.1 ст. 139).

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ТОВ "Торговий дім Софія" були укладені договори з контрагентами, а саме:

- з ТОВ "Газфил" був укладений договір поставки яйця столового куриного та муки пшеничної вищого ґатунку №322В від 29 вересня 2011 року, факт виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними (1 том а.с.74-93);

- з ТОВ "Інвест Актив Плюс" був укладений договір поставки яйця столового куриного та муки пшеничної вищого ґатунку №304В від 15 квітня 2011 року, факт виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними (1 том а.с.94-113);

- з ПП "Никстроймаг" був укладений договір поставки яйця столового куриного та муки пшеничну вищого ґатунку №1512-1 від 15 грудня 2011 року, факт виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними (1 том а.с.114-118);

- з ПП "Етана-Південь" був укладений договір поставки яйця столового куриного та муки пшеничну вищого ґатунку №2905-2 від 29 травня 2012 року, факт виконання якого підтверджено податковими та видатковими накладними (1 том а.с.119-216).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з тим, на момент укладення позивачем договорів з вказаними контрагентами та отримання податкових накладних, останні були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо посилання апелянта на відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення №0000852250, №0000862250 та №0000872250 підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: