Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-4048/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4048/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Бойку А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Макара Олега Зеновійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 361 Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 361 Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Анаель-Ком" (код ЄДРПОУ 36612742) та ПП „Абісаль" (код ЄДРПОУ 36794489), оскільки господарські операції позивача із вказаними контрагентами носили реальний характер та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, в силу чого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2012 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.03.2010 року № 0001742302 та № 0001752302.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2013 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 11.03.2010 року № 0001742302 та № 0001752302.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Макар Олег Зеновійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „361 Україна" (код ЄДРПОУ 35427919) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.09.2007 року, взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 13.09.2007 року, зареєстровано платником податку на додану вартість 11.10.2007 року.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами даної перевірки було складено ак № 19/23-2/35427919 від 22.02.2011 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги: п.п. 5.3.9. п. 5.3., ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 303938,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 180357,00 грн., та за 2 квартал 2010 року в сумі 123581,00 грн.; п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.4.5., п.п. 7.4., п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6., п. 7.2., ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241940,98 грн., в т.ч.: за березень 2010 року в сумі 143569,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 68459,00 грн., за травень 2010 року в сумі 29878,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем 11.03.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001742302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 379923,00 грн., з яких 303938,00 грн. за основним платежем, а 75985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001752302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 302428,00 грн., з яких 241942,00 грн. за основним платежем, а 60486,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до договору № 4/10 від 01.04.2010 року ПП "Абісаль"(агенція) за дорученням ТОВ " 361 Україна"(замовника) зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно договору № 5/10 від 14.01.2010 року ТОВ "Анаель-Ком"(агенція) за дорученням ТОВ "361 Україна"(замовника) зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Підставою для прийняття спірних податкових рішень стало те, що підписані між позивачем та ТОВ "Анаель-Ком" і ПП "Абісаль" акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять обов'язкових реквізитів. ТОВ „Анаель-Ком" та ПП "Абісаль" згідно поданих ними декларацій на прибуток за 1 квартал 2010 року та за 1 півріччя 2010 року відповідно у рядку 07 Декларації „Сума амортизаційних відрахувань" не задекларували суму амортизаційних нарахувань, додаток К1 до декларації з прибутку не подавали, не обліковують основні фонди, та не декларують амортизаційні нарахування, а чисельність працюючих складає 1 особа, що на думку відповідача свідчить про відсутність у ТОВ „Анаель-Ком" та ПП "Абісаль" трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та обладнання, сировини, матеріалів для здійснення їх основного виду діяльності, визначеному в довідці з ЄДРПОУ. Також в порушення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"були оформлені акти здачі -прийому робіт.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного в період, що підлягав перевірці) передбачено порядок обчислення і сплати податку.

Відповідно до підпункту 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України "Про податок на додану вартість"- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 даного Закону вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України "Про податку на додану вартість", зокрема, ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні послуги ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформаційними базами даних по ТОВ „Анаель-Ком" та ПП "Абісаль" встановлено, що: кількість працюючих згідно з декларацією податку на прибуток, поданої за І квартал 2010 року -1 чол., в ході аналізу податкової звітності встановлено, що основні фонди у товариств не обліковуються, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 "амортизаційні відрахування"відсутні будь-які нарахування. До декларації з податку на прибуток поданої за І півріччя 2010 року Додаток К 1 не наданий, рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів"та 07 "Сума амортизаційних відрахувань"декларацій з податку на прибуток підприємства надана без показників, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні.

За вказаних обставин, та з урахуванням поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкової звітності, - у контрагентів відсутні основні засоби та трудові ресурси, а саме: спеціалісти в галузі комплексного рекламного обслуговування, які б могли забезпечити виконання укладених між позивачем і ТОВ „Анаель-Ком" та ПП "Абісаль" договорів. При цьому, характер правовідносин, що склалися між платниками податку (позивач та його контрагенти), зміст господарських правовідносин - договірних операцій, тривалість взаємодії між ними виключають можливість необізнаності позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагента за умови їхньої співпраці у межах правового поля та добросовісності намірів і дій такого платника податків.

У відповідності до положень ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1 документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2 податкова інформація; 83.1.3 експертні висновки; 83.1.4 судові рішення; 83.1.6 інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п. 71.1. ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Так, підприємствами документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію, власного майна за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, за рахунок відсутності управлінського, технічного, робітничого персоналу, за рахунок відсутності власних або орендованих складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, відсутності власного або орендованого рухомого майна, спеціалізованої техніки, обладнання та устаткування.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", за змістом якого для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що суд першої інстанції повинен був прийняти та оцінити за правилами КАС України всі докази та інформацію, зібрані податковим органом стосовно контрагента позивача, а не надавати оцінку лише тим, які підпадають під визначення податкової інформації.

Крім того, відповідно до висновків в акті перевірки, з якими колегія суддів погоджується, податкова накладна № 423103018 від 31.03.2010 року виписана ТОВ "Анаель-Ком" не дає права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки виписана з порушенням діючого законодавства України, а саме: без наявності належним чином оформленого акта виконання робіт (послуг) та перерахованими грошовим коштами у періоді включення сум до податкового кредиту.

Так, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31/03 від 31 березня 2010 року не зазначено місце складання, обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції та час здійснення фінансово-господарської операції.

Вказане стосується також і актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 30/04-1 від 30 квітня 2010 року, № 30/04-2 від 30 квітня 2010 року, № 31/05-1 від 31 травня 2010 року, № 31/05-2 від 31 травня 2010 року, № 31/05-3 від 31 травня 2010 року.

Таким чином, товариством оприбутковано та віднесено до валових витрат послуги без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Також, колегія суддів зазначає та враховує, що суми ПДВ, обчислені з вартості отриманих рекламних послуг ТОВ "361 Україна" від ПП "Абісаль" не були включені постачальником до податкового зобов'язання та не задекларовані, не сплачені до Державного бюджету, що також підтверджує сумнівний характер самої господарської операції, а неналежне її документальне оформлення є таким, що має лише формальні ознаки.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що договори про надання послуг № 4/10 від 01.04.2010 року між ТОВ "361 Україна" та ПП "Абісаль" та № 5/10 від 14.01.2010 року між ТОВ "361 Україна" та ТОВ "Анаель-Ком" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тому податкові накладні, виписані ПП "Абісаль" та ТОВ "Анаель-Ком" не можуть бути прийняті до уваги.

Отже, податковий кредит за період, що перевірявся, позивачем був безпідставно завищений, податок на прибуток - занижена, а тому податкові повідомлення-рішення № 0001742302 та № 0001752302 від 11 березня 2011 року винесено відповідачем правомірно.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Макара Олега Зеновійовича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю « 361 Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.