Ухвала

від 11.04.2017 по справі 2а-4048/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року К/800/50138/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року

у справі № 2а-4048/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "361 Україна"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "361 Україна" (далі - позивач, ТОВ "361 Україна") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2013. Прийнято нову постанвоу, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт №119/23-2/35427919 від 22.02.2011 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.п.5.3.9. п.5.3., ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 303938,00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 180357,00 грн., та за 2 квартал 2010 року в сумі 123581,00 грн.; п.п.7.5.1. п.7.5., п.п.7.4.5., п.п.7.4., п.п.7.2.1., п.п.7.2.3., п.п.7.2.6., п.7.2., ст.7 Закону України Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 241940,98 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 11.03.2011 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001742302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 379923,00 грн., з яких 303938,00 грн. за основним платежем та 75985,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001752302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 302428,00 грн., з яких 241942,00 грн. за основним платежем та 60486,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Анаель-Ком", як агенцією, був укладений договір від 01.01.2010 р. №5/10 (далі - Договір №5/10). Згідно п.1.1. та п.1.2 Договору №5/10 агенція зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Перелік послуг, їх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші істотні умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у додатках до договору.

На виконання вказаного договору та Додатку №1 від 01.03.2010 року до Договору №5/10, ТОВ Анаель-Ком" надало позивачу в березні 2010 року послуги з розміщення рекламної кампанії „М.С.Л." на телебаченні, на загальну суму 865 000,00 грн., що підтверджено: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №31/03 від 31.03.2010 року на суму 865000,00 грн., податковою накладною, банківською випискою.

Крім того, між позивачем, як замовником, та Приватним підприємством „Абісаль", як агенцією, був укладений Договір №4/10 від 01.04.2010 року (далі - Договір №4/10), згідно п.1.1. та п.1.2 якого агенція зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги. Перелік послуг, їх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші істотні умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у додатках до договору.

На виконання вказаного договору та Додатку №1 від 01.04.2010 року „Абісаль" надало позивачу послуги з розміщення рекламних матеріалів „М.С.Л." на телебаченні на загальну суму 320 845,00 грн., що підтверджено: актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №30/04-1 від 30.04.2010 року на суму 320 845,00 грн., податковою накладною, банківською випискою.

Також судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун