Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/18732/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року 15:26 № 826/18732/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Ускова О.І.,

представника відповідача - Павлишин М.М.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за позовом приватного підприємства «Меза Плюс» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Меза Плюс» (далі - позивач, ПП «Меза Плюс») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови № 217/12 від 07.12.2012 року про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності у розмірі 102 060,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що об'єкт будівництва не є об'єктом самочинного будівництва, у зв'язку з чим у відповідача не було повноваження щодо самостійного віднесення об'єкту будівництва до відповідної категорії складності, а тому оскаржувану постанову винесено за відсутності підстав, всупереч вимогам законодавства.

Крім того, позивач вважає, що висновок відповідача про віднесення об'єкта будівництва до нововиявленої пам'ятки архітектури місцевого значення є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач зазначив, що посадові особи Інспекції під час проведення перевірки та при винесенні оскаржуваної постанови діяли правомірно, виключно на підставі чинного законодавства та у межах повноважень, а тому позовні вимоги є безпідставними й необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Посадовими особами Інспекції відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), на підставі звернення громадянина ОСОБА_3 від 19.11.2012 року № 7/26-П-1911/25 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, держаних стандартів i правил ТОВ «Ремікс-2» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 37, Замовник) на об'єкті будівництва з реконструкції нежитлових приміщень №№ 1-5 (групи приміщень № 61) в літ. «А» під офіс на вул. Городецького/пл. Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва (далі - об'єкт будівництва).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.11.2012 року, в якому зафіксовані порушення позивачем ст. 32, п. 3 ч. 1 ст. 34, ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Так, проведеною перевіркою встановлено, що за адресою вул. Городецького/пл. Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 розташований цегляний шестиповерховий будинок з цокольним підвалом, складної архітектурної форми, дах увінчується банею. Прибутковий будинок споруджено у 1897-1902 роках. Згідно наказу Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації 16.05.1994 року №10 вказаний будинок належить до нововиявленої пам'ятки архітектури. Зазначений об'єкт належить до пам'ятки архітектури місцевого значення та відповідно до положень ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та на підставі класу наслідків СС2 втрата об'єктів культурної спадщини місцевого значення - належить до IV категорії складності.

Проектною організацією ПП «Меза Плюс» занижено категорію складності вказаного об'єкта з IV на III.

З метою усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на зазначеному об'єкті будівництва, Інспекцією видано припис від 23.11.2012 року проектній організації ПП «Меза Плюс» про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Також, відповідачем 23.11.2012 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ПП «Меза Плюс», відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

На підставі документів та матеріалів, складених за результатами позапланової перевірки, Інспекцією прийнята постанова № 217/12 від 07.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 102 060,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із встановленими відносно нього порушеннями та накладенням штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «Ремікс-2» (Замовник) укладено договір № 02/12-04 про надання послуг у сфері інжинірингу від 18.03.2012 року з ПП «Меза Плюс» (Виконавець), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги в частині розробки проектної документації (Стадії «П») на реконструкцію нежилого приміщення із влаштуванням окремого власного входу, яке знаходиться в багатоповерховому житловому будинку за адресою: вул. архітектора Городецького/пл. І.Франка/вул. Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва у відповідності із Завданням на проектування, наданим Замовником.

Відповідно до вказаного договору Замовник зобов'язаний проводити оплату послуг Виконавця відповідно до умов цього Договору; забезпечити своєчасне надання Виконавця вихідних даних для проектування; протягом 3-х робочих днів після завершення робіт підписати наданий Виконавцем акт здачі-приймання робіт по Договору.

Право ПП «Меза Плюс» на надання послуг з розроблення проекту підтверджувалося Кваліфікаційним сертифікатом серії АА №000001 від 28.05.2012 року.

Результатом робіт, виконання яких передбачено умовами вищезгаданого договору, була проектна документація (стадія «П») об'єкту «Реконструкція нежитлових приміщень №№ 1-5 (групи приміщень №61) в літ. «А» під офіс на вул. Городецького/пл. Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва», яка, в подальшому, затверджена замовником згідно наказу від 25.07.2012 року № 25/07-12 «Про затвердження проекту реконструкції».

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт «Реконструкція нежитлових приміщень №№ 1-5 (групи приміщень №61) в літ. «А» під офіс на вул. Городецького/пл. Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва» віднесений позивачем до III категорії складності.

Відповідач стверджує, що позивачем занижено категорію складності вказаного об'єкту, оскільки будинок належить до пам'ятки архітектури місцевого значення, а тому відповідно до ДБН А.2.2-3-2012 і на підставі класу наслідків СС2 належить до IV категорії складності.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III.

Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено поняття об'єкта культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки (ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Статтею 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що занесення пам'ятки місцевого значення до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до оприлюдненого Головним управлянням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) Інформаційного зведеного переліку об'єктів культурної спадщини Печерського району станом на 01.01.2013 року, об'єкт будівництва за адресою вул. Городецького/пл. Франка/вул. Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва не міститься.

Свою позицію віднесення об'єкту будівництва до IV категорії складності відповідач обґрунтовує тим, що його споруджено у 1897-1902 роках та згідно наказу Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації 16.05.1994 року № 10 вказаний будинок належить до нововиявленої пам'ятки архітектури.

Між тим, на виконання вимоги суду, представником відповідача не надано зазначеного наказу Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища Київської міської державної адміністрації, на який посилається відповідач в акті перевірки від 23.11.2012 року, що унеможливлює суд встановити належність будинку за адресою вул. Городецького/пл. Франка/вул. Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва до об'єктів пам'яток архітектури та не спростовує відповідних тверджень позивача.

Вимогами ДБН А.2.2-3:2012 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» встановлено, що вихідними даними для проекту стадії «П» є містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (АПЗ), які надаються Замовником.

Інформація щодо віднесення об'єкта архітектури до статусу пам'ятки архітектури повинна бути зазначена в містобудівних умовах та обмеженнях.

Однак, в містобудівних умовах і обмеженнях для проектування реконструкції нежитлових приміщень №№ 1-5 (групи приміщень №61) в літ. «А» під офіс на вул. Городецького/пл. Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва, як зазначив позивач, інформація щодо взяття на облік будинку по вулиці Городецького/пл. Франка/вул. Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі міста Києва, як пам'ятка архітектури - відсутня.

Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в містобудівних умовах проектна організація не несе.

Частина 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.

Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується саме замовником за погодженням із проектувальником, завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, згідно ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р. №687 архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування. Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Пунктом 2 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року встановлено, що віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта (п.4 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року).

За критеріями загальних вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 року вбачається, що нежитлові приміщення №№ 1-5 (групи приміщень №61) в літ. «А» під офіс на вул. Городецького/пл.Франка/вул.Станіславського, 12/2/3 у Печерському районі м. Києва відносяться до класу наслідків (відповідальності) СС2, в той час, відповідачем не доведено того, що будинок є об'єктом культурної спадщини та належить до IV категорії складності.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в діях позивача щодо присвоєння згаданому об'єкту архітектури III категорії складності відсутній склад правопорушення в сфері містобудівної діяльності, оскільки містобудівні умови, що є вихідними даними не містили інформації про віднесення запроектованого об'єкта архітектури до переліку пам'яток архітектури.

Водночас, суд приходить до висновку, що відповідач, визначивши з порушенням вимог законодавства об'єкту будівництва ІV категорію складності та нарахувавши позивачу штраф у розмірі, визначеному абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», необґрунтовано виніс оскаржувану постанову про притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності прийняття рішення відповідач до суду не надав та не довів.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах позивачем доведено порушення своїх прав, свобод та інтересів у сфері містобудівної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства «Меза Плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 217/12 від 07.12.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2041,20 грн. на користь приватного підприємства «Меза Плюс» (код ЄДРПОУ 35159820) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.01.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко