Рішення

від 23.01.2014 по справі 901/3955/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2014 Справа № 901/3955/13

За позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

Міністерства оборони України

Квартирно - експлуатаційного відділу міста Сімферополя

до Приватного підприємства "Артек - Союз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Військової частини А2320

про стягнення 60609,52 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від прокуратури - Реднікін М.В., посвідчення № 021115 від 15.10.2013, старший прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;

від Міністерства оборони України - Куркчі Р.М., довіреність № 220/731/д від 28.11.2013, представник;

від Квартирно - експлуатаційного відділу міста Сімферополя - Куркчі Р.М., довіреність № 10/14 від 08.01.2014, представник;

від Приватного підприємства "Артек - Союз"- Кордончик О.В., довіреність б/н від 28.05.213, представник;

від Військової частини А2320 - Андросенко А.В, довіреність № 110 від 14.01.2013, представник.

Суть спору : Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України Квартирно - експлуатаційного відділу міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Артек - Союз" та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за відшкодування витрат на електропостачання по договору на використання електроенергії № 116 від 01 березня 2012 року у розмірі 60609,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором використання електроенергії №116 від 01.03.2012, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 60609,52 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

Прокурор під час судового засідання позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Позивачі у судовому засіданні також підтримали заявлені прокурором позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Квартирно - експлуатаційного відділу міста Сімферополя представив суду заяву, відповідно якої станом на 22.01.2014 заборгованість за договором використання електроенергії №116 від 01.03.2012 у розмірі 60609,52 не сплачена.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд у позові відмовити.

Щодо клопотання відповідача про витребування з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Сімферополя документів, суд зазначає наступне.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, у якому повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд зазначає, що витребування доказу є не правом, а обов'язком суду, направленим на повний та всебічний розгляд справи.

Передбачене статтею 38 Господарського процесуального кодексу України витребування доказів здійснюється ухвалою, винесеною згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

Обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Проте судом не вбачається пов'язаність вказаних документів із предметом спору, та необхідність залучення їх до матеріалів справи, у зв'язку з чим суд залишає клопотання Приватного підприємства "Артек - Союз" без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополь («Платник»), військовою частиною А2320 («Споживач») та Приватним підприємством «Артек-Союз» («Субспоживач») укладено трьохсторонній договір на використання електроенергії № 116 (а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, споживач одержує електричну енергію від Сімферопольського РЕМ відповідно до договору № 588 від 03.11.2003, а субспоживач частково використовує електроенергію на електропостачання приміщень, розташованих в будівлях за ГП № 14 - їдальня, № 49 - продовольчий склад військового містечка № 26 військової частини А 2320 м. Сімферополь.

Згідно пункту 1.3 Договору відшкодування витрат на електроенергію по даному договору здійснюється субспоживачем на розрахунковий рахунок платника на підставі рахунків, виписаних платником, що відновляє лімітну статтю КЕКВ 1163 споживача.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що субспоживач здійснює 100% оплату відшкодування витрат за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від платника.

Рахунок на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію субспоживачем нараховується платником на підставі наданої споживачем і погодженої з субспоживачем довідки про фактичне використання електроенергії. Рахунок надається субспоживачу щомісячно до 10 числа (пункт 6.2 Договору).

На виконання умов договору, 05.07.2013, 05.08.2013, 05.09.2013, складено акти зняття показників приладів обліку споживання електроенергії об'єктів військового містечка, які передані в експлуатацію підприємству «Артек-Союз».

Відповідно до вимог договору, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополь на адресу Приватного підприємства «Артек-Союз» 18.07.2013, 15.08.2013, 11.09.2013, 21.10.2013 передав, а той отримав рахунки №116 від 18.07.2013, №116 від 15.08.2013, №116 від 11.09.2013, та №116 від 21.10.2013, про відшкодування витрат за спожиту електроенергію за червень, липень, серпень та вересень 2013 року в сумі 60609,52 грн. (а.с. 17, 19, 21, 23).

Згідно довідки, наданої Квартирно - експлуатаційним відділом м. Сімферополь, за вих. № 10/2213, станом на 01.07.2013 за приватним підприємством «Артек-Союз» перед Квартирно - експлуатаційним відділом м. Сімферополь, рахується заборгованість за договором на використання електроенергії № 116 у будівлях ГП № 14 - їдальня, № 49 - продовольчий склад військового містечка № 26 військової частини А 2320 м. Сімферополь за червень, липень, серпень та вересень 2013 року в сумі 60609,52 грн.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, що полягає у зверненні до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до статті 121 пункту 2 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №116 призвело до утворення перед позивачем заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 60609,52 грн., що й стало приводом для звернення прокурора з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів сплати вартості електричної енергії в розмірі 60609,52 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилання Приватного підприємства "Артек-Союз" на те, що у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя відсутня ліцензія на поставку електричної енергії, у зв'язку з чим угода з продажу електроенергії є недійсною не може бути прийнято до уваги, оскільки вказаний договір за своїми умовами не є договором про постачання електричної енергії, а тому його укладання не потребує наявності у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя ліцензії на постачання електричної енергії, з огляду на наступне.

Так, відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про електроенергетику" діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.

Ліцензія на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності відповідно до інструкції, умов і правил здійснення окремих видів діяльності, що затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 6 жовтня 1999 N 1305, ліцензія видається НКРЕ окремо на кожний вид діяльності, а саме:

- виробництво електроенергії (в обсягах, що перевищують рівень, який установлюється ліцензійними умовами);

- передача електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами;

- передача електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами;

- постачання електроенергії за регульованим тарифом;

- постачання електроенергії за нерегульованим тарифом;

- оптове постачання електроенергії;

- комбіноване виробництво теплової та електричної енергії;

- виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Суд зазначає, що Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя не здійснюється діяльність із зазначеного вище переліку, а твердження відповідача про те, що укладений між сторонами договір №116 від 01.03.2012 є договором про постачання електричної енергії, є необґрунтованими.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 N 910), договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Отже, укладений між сторонами договір №116 від 01.03.2012 не передбачає здійснення Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя постачання електричної енергії Приватному підприємству "Артек-Союз", оскільки його предметом є здійснення відповідачем відшкодування вартості електричної енергії, спожитої на зайнятому ним об'єкті.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 27.01.2014.

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54056, ідентифікаційний код 08029523) суму основного боргу в розмірі 60609,52 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 30741489) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 1827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко