Рішення

від 24.01.2014 по справі 912/1852/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 рокуСправа № 912/1852/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1852/13

за позовом: Прокурора Гайворонського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Таужненська сільська рада, с. Таужне, Гайворонський район, Кіровоградська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, м.Кіровоград

про стягнення 18 806,96 грн.

Представники:

від прокуратури - Топонар Н.С., старший прокурор відділу прокуратури м. Кіровограда (посвідчення № 023073 від 21.11.13 р.);

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - Плис Д.Ю., довіреність № 3545/11 від 22.08.13, юрисконсульт юридичного відділу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурором Гайворонського району в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Таужненська сільська рада, подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою стягнути з відповідача в доход місцевого бюджету Таужненської сільської ради 18806,96 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

В обґрунтування підстав позову, прокурор послався на матеріали перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, якою зафіксовано самовільне зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки площею 19,3019 га, що розташована на території Таужненської сільської ради Гайворонського району. Позовні вимоги мотивовано посиланням на ст. ст. 78, 80, 84, 125, 152, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2013 р. поданий позов прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства в Кіровоградській області.

Позивачем - Таужненська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області позовні вимоги прокурора підтримано повністю, про що надано письмові відомості. та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 26, 100).

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні повністю з тих підстав, що земельна ділянка займалась відповідачем не самовільно, а вказане питання вирішено Гайворонською районною державною адміністрацією, якою прийнято розпорядження про надання відповідної земельної ділянки в оренду; відповідачем, як орендарем, виконувались всі умови, які передбачені Законом України "Про оренду землі", а саме - земельна ділянка оброблялась належним чином та сплачувалась орендна плата, а отже збитки відсутні; відповідачем вжито всіх заходів для укладення договору оренди землі (відзив від 03.12.2013р., а.с. 36-37).

Третьою особою - Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області надано власні письмові пояснення, у відповідності до яких позовні вимоги підтримано (а.с. 122-123).

В судовому засіданні 24.01.2014 р. прокурором позовні вимоги підтримано повністю; представником третьої особи наведено пояснення, які долучено в письмовому вигляді до матеріалів справи. Позивач та відповідач участі уповноважених представників в засіданні суду 24.01.2014 р. не забезпечили, поважності причин вказаного суду не повідомлено, хоча позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 114, 115).

Враховуючи, що участь представників сторін в судовому засіданні є їх процесуальним правом, а не обов'язком, з огляду на подання сторонами своїх пояснень у справі та відсутність клопотання про відкладення, приймаючи до уваги, що сторони належним чином повідомлені про проведення судового засідання, тоді як строки вирішення спору у даній справі граничні, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані прокурором і сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, представника третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства на території Таужненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, за результатами чого складено Акт перевірки (а.с. 13).

Під час проведення названої перевірки виявлено самовільне зайняття фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовною площею 19,3019 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За наслідками обстеження земельної ділянки, що зайнята фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1, Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області земельної ділянки складено акт від 16.07.2013 р., в якому зафіксовано: площу земельної ділянки - 19,3019 га; форма власності - державна; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; правоустановчі документи - відсутні (а.с. 14).

22.07.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого визначено особу, винну у вчинені адміністративного правопорушення - ОСОБА_1 (а.с. 15).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 24.07.2013 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 17).

Названий штраф сплачений відповідачем 31.07.2013 р. (а.с. 19).

Крім того, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано припис № 285 від 22.07.2013 р. з вимогою усунути порушення земельного законодавства у 30-ти денний термін (а.с. 16).

Відомості щодо виконання відповідачем вказаного припису в матеріалах справи відсутні.

На підставі матеріалів перевірки державним інспектором сільського господарства в Кіровоградській області зроблено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (за межами населеного пункту) на території Таужненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області станом на 22.07.2013 р., яка склала 18 806,96 грн. (а.с. 18). На розрахунку наявна відмітка про його отримання 22.07.2013 р. ОСОБА_1, однак шкода не сплачена.

Вищенаведене стало підставою для звернення прокуратури з позовом у даній справі.

При розгляді поданого позову господарський суд враховує наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст.29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. В силу ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставами для представництва прокурором інтересів держави згідно ч.3 ст.36-1 Закону є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В силу положень ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Як передбачає ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), а також відповідних правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Відсутність таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки, за винятком випадків, якщо фактичне зайняття земельної ділянки відповідно до закону є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом згідно з Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У відповідності до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та названого вище Положення Держсільгоспінспекції України надано право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності (п.5 Положення) та здійснювати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку (п.п. 15 п.3 Положення).

Відтак, матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, є належними доказами на підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки.

При цьому господарський суд враховує, що відповідач у поданому до справи відзиву не заперечує фактичне зайняття земельної ділянки розміром 19,3 га, навпаки - підтверджує таке зайняття та пояснює підстави вказаного і надає докази сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідачем не надано доказів того, що зазначені вище матеріали перевірки Державної інспекцієї сільського господарства в Кіровоградській області чи дії з її проведення оскаржувались відповідачем у встановленому законом порядку та були скасовані.

Господарський суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України лише до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. І саме адміністративним судом встановлюється відповідність актів органів виконавчої влади нормам чинного законодавства. Встановлення цього факту, в силу вимог ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до компетенції господарських судів.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок визнається порушенням, у разі скоєння якого наступає юридична відповідальність. Так, за приписами наведеної норми громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - Методика), яка спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Відповідно до пункту 7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заподіяної шкоди, що склала 18 806,96 грн., здійснено уповноваженою особою компетентного органу у відповідності до вимог, встановлених чинним законодавством. Вказаний розрахунок відповідачем належним чином не спростовано.

Пленум Вищого господарського суду України у п.3.9 постанови від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В матеріалах справи наявні документи, необхідність яких визначена вище, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки та на підставі яких здійснено розрахунок розміру шкоди.

Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, не підтверджено правомірність її використання, як і не надано доказів того, що відповідач відповідну земельну ділянку не використовує або, що ця ділянка використовується іншою особою.

Заперечення відповідача з приводу того, що в даному випадку земельна ділянки самовільно ним не займалась у зв'язку з прийняттям відповідного розпорядження головою Гайворонської районної державної адміністрації, відхиляється судом на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та про що повідомляє відповідач, 28.08.2012 р. головою Гайворонської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 483-р, згідно якого: затверджено результати проведення земельних торгів (аукціону) з продажу права оренди земельної ділянки площею 19,3019 га пасовища терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Таужненської сільської ради; надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 19,3019 га пасовища в оренду терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду сільськогосподарського призначення Таужненської сільської ради (а.с. 65, 110).

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, які діяли на час прийняття райдержадміністрацією зазначеного вище розпорядження, встановлювалось, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

В даному випадку спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Таужненської сільської ради Гайворонського району, а тому повноваження щодо її передачі в оренду належали до повноважень Гайворонської районної державної адміністрації.

Між тим, нормами діючих на час прийняття розпорядження норм Земельного кодексу України встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ст. 124). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону (ст 125).

З матеріалів справи слідує, що відповідний договір оренди землі відповідачем не укладено.

Більш того, пунктом 4 розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації № 483-р від 28.08.2012 зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у місячний термін після проведення земельних торгів укласти договір оренди землі та забезпечити його державну реєстрацію.

У зв'язку з не укладенням відповідного договору у визначений термін, розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації № 566-р від 11.10.2012 визнано такими, що не відбулися земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки загальною площею 19,3019 га, у тому числі по угіддях: пасовища - 19,3019 га, на території Таужненської сільської ради; земельну ділянку загальною площею 19,3019 га, у тому числі по угіддях: пасовища - 19,3019 га залишено у вільних землях державної власності сільськогосподарського призначення; розпорядження від 28.08.2012 № 483-р визнано таким, що втратило чинність (а.с. 95-96, 109).

Отже, на час проведення в липні 2013 р. перевірки розпорядження райдержадміністрації, на яке посилається відповідач у відзиві, втратило свою чинність, договір не укладено. Крім того, з січня 2013 р. повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України, покладено на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, яким являється Держземагентство України (ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України у чинній редакції).

Із встановлених вище обставин вбачається, що у відповідача станом на час здійснення перевірки та обстеження земельної ділянки Держсільгоспінспекцією були відсутні документи, які в силу вимог земельного законодавства надають право володіти чи користуватися земельною ділянкою загальною площею 19,3019 га на території Таужненської сільської ради.

Господарський суд погоджується з твердженням відповідача, що у відповідності до пункту 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, відповідачем на вимогу суду, викладену у відповідних ухвалах, не надано жодного доказу на підтвердження вжиття заходів по укладенню договору оренди землі після прийняття Гайворонською райдержадміністрацією відповідного розпорядження. Господарський суд при розгляді справи не встановив наявності у відповідача на час проведення перевірки права на отримання земельної ділянки.

Посилання відповідача на відсутність шкоди у зв'язку з тим, що ним сплачувалась орендна плата, відхиляються судом, оскільки відповідність сплачених сум вимогам Податкового кодексу України матеріалами справи не підтверджено; самовільне зайняття земельної ділянки нормативно визначено як підстава для притягнення до відповідальності та розрахунку і стягнення шкоди.

Зважаючи на викладене вище, наявності протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного зайняття спірної земельної ділянки, та причинного зв'язку між такою поведінкою відповідача і заподіяною шкодою у розмірі 18 806,96 грн., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача та стягується в доход державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Таужненської сільської ради (26330, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Таужне, вул. 8 Березня, 1, ідентифікаційний код 04366614) - 18 806,96 грн. майнової шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зарахувавши кошти на рахунок №31417611700106, одержувач - УДКСУ у Гайворонському районі/с. Таужне/24062200, код ЄДРПОУ - 37958136, МФО 823016.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити Таужненській сільській раді за адресою: 26330, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Таужне, вул. 8-го Березня, 1 та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Повне рішення складено 28.01.2014 р.

Суддя В.В.Тимошевська