Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-12405/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 р. о 16:38 Справа №2а-12405/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представника позивача Басараб Л.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Командитне товариство "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0007982204 від 29.10.2012 року, №007962204 від 29.10.2012 року.

Позов мотивовано тим, що висновки ДПІ в акті перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зроблені на підставі нічим не підтверджених допущень про фіктивність укладених між позивачем та контрагентами договорів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 16.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 01.08.2013 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 10.10.2013 року замінено відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 10.10.2013 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 26.11.2013 року провадження у справі поновлено з 16.01.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, надав письмові заперечення проти позову.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача у зв'язку з наявністю в матеріалах справи заперечень відповідача на позов (т. 1 а.с. 97-100).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 00275398, взятий на облік в органах державної податкової служби та зареєстрований у якості платника ПДВ (т. 1 а.с. 70, 86-90).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: здавання в оренду власного нерухомого майна; роздрібна торгівля меблями; будівництво будівель; оптова торгівля будівельними матеріалами; виробництво інших меблів; оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами (т. 1 а.с. 87).

Посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель-плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, ПП «Севелітстрой», код за ЄДРПОУ 35096833, ПП «Капітель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31095815, ПП «Габаріт Груп», код за ЄДРПОУ 35941644, ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567 за період з 01.08.2009 року по 31.08.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.10.2012 року №7540/22-8/00275398 (далі - Акт) (т. 1 а.с. 19-52).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 пп. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.10.2010 року, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 136500 грн., у тому числі 3 квартал 2009 року в сумі 4166 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 3125 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 12500 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 37428 грн., 3 квартал 2010 року в сумі 13243 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 305 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 6427 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 2362 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 34897 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 22047 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125438 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 3333 грн., грудень 2009 року в сумі 2500 грн., січень 2010 року в сумі 2500 грн., лютий 2010 року в сумі 4167 грн., березень 2010 року в сумі 3333 грн., квітень 2010 року в сумі 5000 грн., травень 2010 року в сумі 15000 грн., червень 2010 року в сумі 9942 грн., липень 2010 року в сумі 3333 грн., серпень 2010 року в сумі 5000 грн., вересень 2010 року в сумі 2500 грн., жовтень 2010 року в сумі 4999 грн., листопад 2010 року в сумі 833 грн., грудень 2010 року в сумі 6285 грн., січень 2011 року в сумі 2500 грн., лютий 2011 року в сумі 3363 грн., квітень 2011 року в сумі 1333 грн., липень 2011 року в сумі 14917 грн., серпень 2011 року в сумі 14595 грн., вересень 2011 року в сумі 833 грн., жовтень 2011 року в сумі 12501 грн., грудень 2011 року в сумі 6671 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0007982204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 154192,75 грн. (у тому числі 136500,00 грн. за основним платежем та 17692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0007962204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 154999,50 грн. (у тому числі 125438,00 грн. за основним платежем та 29561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 8, 69).

Не погодившись з висновками Акту, позивач оскаржив його у ДПІ у м. Сімферополі ДПС АР Крим (т. 1 а.с. 18).

ДПІ у м. Сімферополі ДПС АР Крим в листі від 29.10.2012 року зазначила, що порушення, вказані в акті позапланової невиїзної перевірки залишаються без змін (т. 1 а.с. 9-17).

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинній на час спірних правовідносин) (далі - Закон №334), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів, а за всі наступні періоди - нормами розділів ІІІ, V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом IV Податкового кодексу України,, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону № 168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені у розділі V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду". Починаючи з 01.01.2011 року згідно з п.199.1 ст.199 розділу V ПК України діє аналогічна норма: "У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях".

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ БВП «Строітель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Капітель-Плюс», ПП «Габаріт Груп», ТОВ «Бренд Строй».

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бренд Строй» судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір підряду №58 згідно з яким Підрядник (ТОВ «Бренд-Строй») зобов'язується на свій страх та ризик виконати по завданню Замовника (позивача) роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити цю роботу відповідно до форми №2 (т. 1 а.с. 131-132), а також договір підряду №234 від 01.06.2010 року згідно з яким Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується на свій страх та ризик виконати по завданню Замовника (позивача) роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити цю роботу відповідно до форми №2 (т. 1 а.с. 133-134).

Виконання умов договорів та отримання позивачем ремонтних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №б/н від 20.12.2010 року на суму 11743,20 грн., у тому числі ПДВ 1957,20 грн.; №б/н від 25.06.2010 року на суму 19654,80 грн., у тому числі ПДВ 3275,80 грн.; №б/н від 29.10.2010 року на суму 19992,18 грн., у тому числі ПДВ 3332,03 грн., №б/н від 20.12.2010 року на суму 25967,11 грн., у тому числі ПДВ 4327,85 грн.; а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт №б/н від 26.12.2011 року на суму 35023,16 грн., у тому числі ПДВ 5837,19 грн.; №б/н від 28.02.2011 року на суму 20179,30 грн., у тому числі ПДВ 3363,22 грн. (т. 2 а.с. 62, 63, 145-147, 150-152, т. 3 а.с. 72-74).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками №384 від 26.12.2011 року на суму 16,00 грн., у тому числі ПДВ 2,67 грн.; №383 від 26.12.2011 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн.; №385 від 27.12.2011 року на суму 7,16 грн., у тому числі ПДВ 1,19 грн., №2 від 20.01.2011 року на суму 9610,31 грн.. у тому числі ПДВ 1601,72 грн.; №5 від 06.10.2010 року на суму 19654,80 грн., у тому числі ПДВ 3275,80 грн., №1 від 29.12.2010 року на суму 19992,18 грн., у тому числі ПДВ 3332,03 грн., №31 від 22.02.2011 року на суму 17100,00 грн.. у тому числі ПДВ 2850,00 грн.; №303 від 21.09.2011 року на суму 31179,30 грн., у тому числі ПДВ 5196,55 грн. (т. 1 а.с. 97, 98, 105, 110, 111, 112, т. 3 а.с. 68).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Бренд Строй» склало податкові накладні №494 від 25.06.2010 року на суму 19654,80 грн. у тому числі ПДВ 3275,80 грн.; №1758 від 29.10.2010 року на суму 19992,18 грн., у тому числі ПДВ 3332,03 грн.; №2691 від 20.12.2010 року на суму 25967,11 грн., у тому числі ПДВ 4327,85 грн.; №2539 від 20.12.2010 року на суму 11743,20 грн., у тому числі ПДВ 1957,20 грн.; №342 від 28.02.2011 року на суму 20179,30 грн., у тому числі ПДВ 3363,22 грн.; №209 від 26.12.2011 року на суму 35023,16 грн., у тому числі ПДВ 5837,19 грн. (т. 2 а.с. 51, 52, 72, 82, 84, 89).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за червень, жовтень, грудень 2010 року та лютий, грудень 2011 року (т. 3 а.с. 88, 92, 94, зв. бік а.с. 94, 96, 108).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за червень, жовтень, грудень 2010 року та лютий, грудень 2011 року (т. 1 а.с. 191, 211, зв.бік а.с. 220, а.с. 233, т. 2 зв.бік а.с. 26).

Загалом, позивачем було отримано від ТОВ «Бренд Строй» робіт на суму 132559,75 грн., у тому числі вартість без ПДВ 110466,46 грн. та ПДВ 22093,29 грн.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Габарит-Груп» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ПП «Габарит Груп» укладено договір про надання послуг №02 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лілейна 2 (т. 1 а.с. 116-117); 04.01.2010 року укладено договір з організації прибирання території №2 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 118-119); 01.02.2009 року укладено договір з організації прибирання території №4 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 120-121).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт №б/н від 30.01.2011 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 28.07.2011 року на суму 25000,00 грн., у тому числі ПДВ 4166,67 грн.; №б/н від 29.04.2011 року на суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1333,33 грн.; №б/н від 29.12.2009 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №б/н від 31.08.2009 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №б/н від 24.10.2011 року на суму 29999,50 грн., у тому числі ПДВ 4999,92 грн.; №б/н від 26.02.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №б/н від 31.05.2010 року на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн.; №б/н від 25.06.2010 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №б/н від 23.07.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 31.08.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №б/н від 29.01.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №б/н від 29.03.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №б/н від 30.04.2010 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №б/н від 30.09.2010 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; а також довідками про вартість виконання будівельних робіт №б/н від 21.09.2011 року на суму 64501,18 грн., у тому числі ПДВ 10750,20 грн.; №б/н від 25.08.2011 року на суму 25181,74 грн., у тому числі ПДВ 4196,96 грн. (т. 2 а.с. 42, 45, 55-59, 88, 93, 130, 132, 134, 136, 137, 139-141).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками №306 від 03.10.2011 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №274 від 31.08.2011 року на суму 181,74 грн., у тому числі ПДВ 30,29 грн.; №304 від 21.09.2011 року на суму 162101,18 грн., у тому числі ПДВ 27016,86 грн.; №271 від 25.08.2011 року на суму 25000,00 грн.. у тому числі ПДВ 4166,67 грн.; №1 від 09.04.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №1 від 31.05.2010 року на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн.; №3 від 09.12.2009 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №б/н від 19.01.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2 від 25.05.2010 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №6 від 06.10.2010 року на суму 345,20 грн., у тому числі ПДВ 57,53 грн.; №2 від 29.12.2010 року на суму 10054,80 грн., у тому числі ПДВ 1675,80 грн.; №4 від 16.02.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №3 від 12.03.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн. (т. 2 а.с. 96, 99-103, 107-109, 111-114).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Габарит-Груп» склало податкові накладні №600 від 31.08.2009 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №808 від 28.12.2009 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №23 від 29.01.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №62 від 26.02.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №129 від 29.03.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №211 від 30.04.2010 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №328 від 31.05.2010 року на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн.; №630 від 25.06.2010 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн.; №1048 від 23.07.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №1447 від 31.08.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №625 від 30.09.2010 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №10 від 31.01.2011 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №13 від 29.04.2011 року на суму 8000,00 грн., у тому числі ПДВ 1333,33 грн.; №15 від 28.07.2011 року на суму 25000,00 грн., у тому числі ПДВ 4166,67 грн.; №9 від 25.08.2011 року на суму 25181,74 грн., у тому числі ПДВ 4196,96 грн.; №12 від 21.09.2011 року на суму 64501,18 грн., у тому числі ПДВ 10750,20 грн.; №1 від 03.10.2011 року на суму 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн. (т. 2 а.с. 35, 40, 48, 53, 54, 60, 61, 65, 68, 69, 70, 71, 73, 75, 78, 80, т. 3 а.с. 69).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за серпень, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року; січень, квітень, липень, серпень ,вересень, жовтень 2011 року (т. 3 а.с. 78, 82-91, зв.бік а.с. 95, 98, 102, 104, а.с. 105, 106).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за серпень, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року; січень, квітень, липень, серпень ,вересень, жовтень 2011 року (т. 1 зв.бік а.с. 149, 163, 172, а.с. 175, 178, зв. бік а.с. 185, а.с. 188, 191, 197, 202, 205, 230, зв.бік а.с. 240, т. 2 зв.бік а.с. 3, 6, 9, 23).

Загалом, позивачем було отримано від ПП «Габарит-Груп» робіт на суму 392682,42 грн., у тому числі вартість без ПДВ 327235,35 грн. та ПДВ 65447,07 грн.

По взаємовідносинам позивача з Фірмою «Капітель Плюс» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та Фірмою «Капітель Плюс» укладено наступні договори: договір про надання послуг №31 від 01.01.2011 року згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (Фірма «Капітель Плюс») зобов'язується надати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території та приміщень ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 126-127); договір про надання послуг №509 від 01.06.2010 року згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (Фірма «Капітель Плюс») зобов'язується надати послуги юридичні та консультаційні, відносно захисту інтересів Замовника «у органах державної власті, підприємствах, установ, організаціях усіх форм власності, а також у судах усіх юрисдикцій (т. 1 а.с. 128-129).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт №61 від 21.01.2011 року на суму 5000,00 грн.. у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №б/н від 21.09.2011 року на суму 5000,00 грн.. у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №б/н від 26.12.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №б/н від 03.10.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №б/н від 25.08.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №б/н від 25.06.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 23.07.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 31.08.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 30.09.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 29.10.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 29.11.2010 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (т. 2 а.с. 43, 44, 46, 86, 90, 133. 135, 138, 142-144).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками №305 від 03.10.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №382 від 26.12.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №302 від 21.09.2011 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн.; №270 від 25.08.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №180 від 20.06.2011 року на суму 10000,00 грн. ,у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №226 від 15.07.2011 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т. 2 а.с. 97, 100, 101, 104, 115, 124).

За датою виникнення податкових зобов'язань Фірма «Капітель Плюс» склала податкові накладні №893 від 25.06.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №1139 від 23.07.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №1549 від 31.08.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №1783 від 30.09.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2098 від 29.10.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2289 від 29.11.2010 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №61 від 21.01.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №154 від 25.08.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №97 від 21.09.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №3 від 03.10.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №56 від 26.12.2011 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (т. 2 а.с. 36, 41, 47, 49, 50, 74, 76, 77, 79, 81, 83).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; а також січень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року (т. 3 а.с. 88-93, 95, зв.бік а.с. 104-106, 108).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; а також січень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року (т. 1 а.с. 191, 197, 202, 205, 211, зв.бік а.с. 214, а.с. 230, т. 2 зв.бік а.с. 3, 9, 23, 26).

Загалом, позивачем було отримано від Фірми «Капітель Плюс» робіт на суму 80000,00 грн., у тому числі вартість без ПДВ 66666,67 грн. та ПДВ 13333,33 грн.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Севелітстрой» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ПП «Севелітстрой» укладено договір про надання послуг № 387 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Севелітстрой») зобов'язується надати послуги зі знесу дерев та обрізки чагарників (т. 1 а.с. 137-138).

Виконання умов договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт №б/н від 31.08.2011 року на суму 57385,70 грн., у тому числі ПДВ 9564,28 грн.; №б/н від 24.10.2011 року на суму 40005,41 грн., утому числі ПДВ 6667,57 грн. (т. 2 а.с. 85, 87).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками №307 від 04.10.2011 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн.; №334 від 24.10.2011 року на суму 5005,40 грн., у тому числі ПДВ 834,23 грн.; №273 від 31.08.2011 року на суму 57385,70 грн., у тому числі ПДВ 9564,28 грн. (т. 2 а.с. 94, 95, 99).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Севелітстрой» склало податкові накладні №88 від 31.08.2011 року на суму 57385,70 грн., у тому числі ПДВ 9564,28 грн.; №37 від 24.10.2011 року на суму 5005,40 грн., у тому числі ПДВ 834,23 грн.; №6 від 04.10.2011 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн. (т. 2 а.с. 37-39).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за серпень та жовтень 2011 року (т. 3 а.с. зв.бік а.с. 104, 106, зв.бік а.с. 106).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за серпень та жовтень 2011 року (т. 2 зв.бік а.с. 3, 23).

Загалом, позивачем було отримано від ПП «Севелітстрой» робіт на суму 97391,11 грн., у тому числі вартість без ПДВ 81159,26 грн. та ПДВ 16231,85 грн.

По взаємовідносинам позивача з БВП «Строитель Плюс» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та БВП «Строитель Плюс» укладено наступні договори: договір про багаторазові перевезення вантажів автомобільним транспортом №174 від 01.02.2009 року (т. 1 а.с. 112); договір про багаторазові перевезення вантажів автомобільним транспортом №50 від 04.01.2010 року (т.1 а.с. 113).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт №б/н від 31.05.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №б/н від 26.02.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №б/н від 30.05.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т. 2 а.с. 91, 92, 129).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками №2 від 31.05.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №1 від 19.08.2009 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн.; №1 від 25.05.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2 від 26.08.2010 року на суму 15000,00 грн., у тому числі ПДВ 2500,00 грн.; №4 від 06.10.2010 року на суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (т. 2 а.с. 103, 106, 109-111).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Севелітстрой» склало податкові накладні №611 від 26.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2176 від 30.05.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №2185 від 31.05.2011 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т. 2 а.с. 64, 66, 67).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за лютий та травень 2010 року (т. 3 а.с. 84, 87, зв.бік а.с. 87).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за лютий та травень 2010 року (т. 1 зв.бік а.с. 175, 188).

Загалом, позивачем було отримано від БВП «Строитель Плюс» робіт на суму 50000,00 грн., у тому числі вартість без ПДВ 41666,67 грн. та ПДВ 8333,33 грн.

Придбані у ТОВ «Бренд Строй» роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме оприбутковані позивачем як модернізація необоротних активів, що підтверджується картками рахунків 15, 152, 1522 (т. 3 а.с. 52- 54, 56, 57).

Придбані у ПП «Габарит Груп», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель Плюс» послуги з прибирання території, вивезення сміття та зносу дерев були оприбутковані як послуги сторонніх організацій для забезпечення діяльності підприємства.

Стосовно придбання позивачем юридичних послуг у Фірми «Капітель плюс», суд зазначає наступне.

Необхідність придбання позивачем юридичних послуг обумовлена потребою у кваліфікованій юридичній допомозі, а саме: консультування, аналізу та підготовки низки договорів.

Таким чином придбання, оприбуткування та використання робіт та послуг придбаних позивачем у ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірма "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" у загальній вартості 752 633,28 грн., у тому числі ПДВ 125 438,88 грн., у повному обсязі підтверджено первинними документами, та даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Досліджені під час розгляду справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача мають всі необхідні реквізити, повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні".

З метою визначення правомірності відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" судом також були з'ясовані обставини щодо наявності у контрагентів цивільної дієздатності.

Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи названі вище контрагенти зареєстровані у якості юридичних осіб та не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Отже, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджується фактичне отримання позивачем робіт та послуг від ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірми "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс", їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 136500,00 грн.

А у зв'язку з тим, що ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірма "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення, то й висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на суму 125438,00 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими.

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та контрагентами (ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс") сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 06.04.2012 року №28/22/35096833; від 11.04.2012 року №37/22/31263808; від 11.04.2012 року №38/22/310095815; від 06.04.2012 року №9/22/35941644; від 06.04.2012 року №29/22/36165567 в яких зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.

Такий факт як несплата контрагентом відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

У позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі викладеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й рішенням Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" в пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації - заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач, при проведенні господарських операцій зі своїми контрагентами, оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

До того ж, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс".

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011 року.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення №0007982204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 154192,75 грн. (у тому числі 136500,00 грн. за основним платежем та 17692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0007962204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 154999,50 грн. (у тому числі 125438,00 грн. за основним платежем та 29561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України та є протиправними.

Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0007982204 та №0007962204 належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову майнового характеру, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень).

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Платіжним дорученням від 15.11.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 19584,00 грн. (т. 3 а.с. 134).

Отже, враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути компенсацію витрат позивача, пов'язаних з проведенням експертизи у розмірі 19584,00 грн. (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні).

В судовому засіданні 23.01.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 28.01.2014 року.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0007962204 від 29.10.2012 року про збільшення Командитному товариству "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (ідентифікаційний код 00275398) суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 154999,50 грн. (у тому числі 125438,00 грн. за основним платежем та 29561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0007982204 від 29.10.2012 року про збільшення Командитному товариству "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (ідентифікаційний код 00275398) суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 154192,75 грн. (у тому числі 136500,00 грн. за основним платежем та 17692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

4.Стягнути на користь Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (ідентифікаційний код 00275398) судовий збір у розмірі 2146 грн. (Дві тисячі сто сорок шість гривень) з Державного бюджету України.

5.Стягнути на користь Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (ідентифікаційний код 00275398) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 19584,00 грн. (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.