Ухвала

від 25.02.2014 по справі 2а-12405/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12405/12/0170/4

25.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 23.01.14 у справі № 2а-12405/12/0170/4

за позовом Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (вул. Лінейна, 2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 року позовні вимоги Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0007962204 від 29.10.2012 року про збільшення Командитному товариству "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 154999,50 грн. (у тому числі 125438,00 грн. за основним платежем та 29561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0007982204 від 29.10.2012 року про збільшення Командитному товариству "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 154192,75 грн. (у тому числі 136500,00 грн. за основним платежем та 17692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнуто на користь Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" (ідентифікаційний код 00275398) судовий збір у розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України.

Стягнуто на користь Командитного товариства "Спеціалізоване підприємство "Югспецторг" витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 19584,00 грн. з Державного бюджету України.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 25.02.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель-плюс», код за ЄДРПОУ 31263808, ПП «Севелітстрой», код за ЄДРПОУ 35096833, ПП «Капітель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31095815, ПП «Габаріт Груп», код за ЄДРПОУ 35941644, ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567 за період з 01.08.2009 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складений акт від 15.10.2012 року №7540/22-8/00275398 (т. 1 а.с. 19-52).

За висновками акту відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.10.2010 року, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 136500 грн., у тому числі 3 квартал 2009 року в сумі 4166 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 3125 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 12500 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 37428 грн., 3 квартал 2010 року в сумі 13243 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 305 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 6427 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 2362 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 34897 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 22047 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а також в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 125438 грн., в тому числі за серпень 2009 року в сумі 3333 грн., грудень 2009 року в сумі 2500 грн., січень 2010 року в сумі 2500 грн., лютий 2010 року в сумі 4167 грн., березень 2010 року в сумі 3333 грн., квітень 2010 року в сумі 5000 грн., травень 2010 року в сумі 15000 грн., червень 2010 року в сумі 9942 грн., липень 2010 року в сумі 3333 грн., серпень 2010 року в сумі 5000 грн., вересень 2010 року в сумі 2500 грн., жовтень 2010 року в сумі 4999 грн., листопад 2010 року в сумі 833 грн., грудень 2010 року в сумі 6285 грн., січень 2011 року в сумі 2500 грн., лютий 2011 року в сумі 3363 грн., квітень 2011 року в сумі 1333 грн., липень 2011 року в сумі 14917 грн., серпень 2011 року в сумі 14595 грн., вересень 2011 року в сумі 833 грн., жовтень 2011 року в сумі 12501 грн., грудень 2011 року в сумі 6671 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0007982204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 154192,75 грн. (у тому числі 136500,00 грн. за основним платежем та 17692,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); №0007962204 від 29.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 154999,50 грн. (у тому числі 125438,00 грн. за основним платежем та 29561,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 8, 69).

Не погодившись з висновками Акту, позивач оскаржив його у ДПІ у м. Сімферополі ДПС АР Крим (т. 1 а.с. 18), та листом від 29.10.12р. ДПІ у м. Сімферополі ДПС АР Крим зазначив, що порушення, вказані в акті позапланової невиїзної перевірки залишаються без змін (т. 1 а.с. 9-17).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремі рядки, визначені даною статтею.

Як вбачається з підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1, п.п. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування підприємств" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються в тому числі:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

- суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Так, згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З аналізу вищевказаних норм, суд робить висновок, що для включення суми податку на додану вартість до суми податкового кредиту необхідно дотримання двох умов:

- наявність податкової накладної чи митної декларації,

- придбання або виготовлення товару і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку; придбання (будівництво, спорудження) (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) в тому числі з метою використання у виробництві або постачанні товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, умовами для включення нарахованої (сплаченої) суми ПДВ у склад податкового кредиту є наявність документального підтвердження використання витрат підприємства в його господарської діяльності та наявність належно заповнених податкових накладних.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ БВП «Строітель-плюс», ПП «Севелітстрой», ПП «Капітель-Плюс», ПП «Габаріт Груп», ТОВ «Бренд Строй».

Так, 01.01.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ТОВ «Бренд Строй» укладено договір підряду №58 згідно з яким Підрядник (ТОВ «Бренд-Строй») зобов'язується виконати по завданню Замовника (позивача) роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити цю роботу відповідно до форми №2 (т. 1 а.с. 131-132), а також договір підряду №234 від 01.06.2010 року згідно з яким Підрядник (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується виконати по завданню Замовника (позивача) роботи у відповідності з проектно-кошторисною документацією, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити цю роботу відповідно до форми №2 (т. 1 а.с. 133-134).

Виконання умов договорів та отримання позивачем ремонтних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт №б/н від 20.12.2010 року на суму 11743,20 грн., у тому числі ПДВ 1957,20 грн.; №б/н від 25.06.2010 року на суму 19654,80 грн., у тому числі ПДВ 3275,80 грн.; №б/н від 29.10.2010 року на суму 19992,18 грн., у тому числі ПДВ 3332,03 грн., №б/н від 20.12.2010 року на суму 25967,11 грн., у тому числі ПДВ 4327,85 грн.; а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт №б/н від 26.12.2011 року на суму 35023,16 грн., у тому числі ПДВ 5837,19 грн.; №б/н від 28.02.2011 року на суму 20179,30 грн., у тому числі ПДВ 3363,22 грн. (т. 2 а.с. 62, 63, 145-147, 150-152, т. 3 а.с. 72-74).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 97, 98, 105, 110, 111, 112, т. 3 а.с. 68).

За датою виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Бренд Строй» склало податкові накладні, які є в матеріалах справи (т. 2 а.с. 51, 52, 72, 82, 84, 89).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за червень, жовтень, грудень 2010 року та лютий, грудень 2011 року (т. 3 а.с. 88, 92, 94, зв. бік а.с. 94, 96, 108).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за червень, жовтень, грудень 2010 року та лютий, грудень 2011 року (т. 1 а.с. 191, 211, зв.бік а.с. 220, а.с. 233, т. 2 зв.бік а.с. 26).

Таким чином, позивачем було отримано від ТОВ «Бренд Строй» робіт на суму 132559,75 грн., у тому числі вартість без ПДВ 110466,46 грн. та ПДВ 22093,29 грн.

01.01.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ПП «Габарит Груп» укладено договір про надання послуг №02 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лілейна 2 (т. 1 а.с. 116-117); 04.01.2010 року укладено договір з організації прибирання території №2 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 118-119); 01.02.2009 року укладено договір з організації прибирання території №4 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується виконати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 120-121).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт (т. 2 а.с. 42, 45, 55-59, 88, 93, 130, 132, 134, 136, 137, 139-141).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками, які досліджені у судових засіданнях (т. 2 а.с. 96, 99-103, 107-109, 111-114).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Габарит-Груп» склало податкові накладні, які є в матеріалах справи (т. 2 а.с. 35, 40, 48, 53, 54, 60, 61, 65, 68, 69, 70, 71, 73, 75, 78, 80, т. 3 а.с. 69).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за серпень, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року; січень, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року (т. 3 а.с. 78, 82-91, зв.бік а.с. 95, 98, 102, 104, а.с. 105, 106).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за серпень, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року; січень, квітень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року (т. 1 а.с. 149, 163, 172, 175, 178, 185, 188, 191, 197, 202, 205, 230, 240, т. 2 а.с. 3, 6, 9, 23).

Таким чином, позивачем було отримано від ПП «Габарит-Груп» робіт на суму 392682,42 грн., у тому числі вартість без ПДВ 327235,35 грн. та ПДВ 65447,07 грн.

Між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та Фірмою «Капітель Плюс» укладено наступні договори: договір про надання послуг №31 від 01.01.2011 року згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (Фірма «Капітель Плюс») зобов'язується надати послуги з організації та проведення комплексу робіт з прибирання території та приміщень ВАТ «Криммеблі», розташованого за адресою м. Сімферополь, вул. Лінійна 2 (т. 1 а.с. 126-127); договір про надання послуг №509 від 01.06.2010 року згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (Фірма «Капітель Плюс») зобов'язується надати послуги юридичні та консультаційні, відносно захисту інтересів Замовника «у органах державної власті, підприємствах, установ, організаціях усіх форм власності, а також у судах усіх юрисдикцій (т. 1 а.с. 128-129).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт (т. 2 а.с. 43, 44, 46, 86, 90, 133. 135, 138, 142-144).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 97, 100, 101, 104, 115, 124).

За датою виникнення податкових зобов'язань Фірма «Капітель Плюс» склала податкові накладні, які є в матеріалах справи (т. 2 а.с. 36, 41, 47, 49, 50, 74, 76, 77, 79, 81, 83).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; а також січень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року (т. 3 а.с. 88-93, 95, 104-106, 108).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; а також січень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011 року (т. 1 а.с. 191, 197, 202, 205, 211, зв.бік а.с. 214, а.с. 230, т. 2 зв.бік а.с. 3, 9, 23, 26).

Позивачем взагалі було отримано від Фірми «Капітель Плюс» робіт на суму 80000,00 грн., у тому числі вартість без ПДВ 66666,67 грн. та ПДВ 13333,33 грн.

01.08.2011 року між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та ПП «Севелітстрой» укладено договір про надання послуг № 387 згідно з яким Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Севелітстрой») зобов'язується надати послуги зі знесу дерев та обрізки чагарників (т. 1 а.с. 137-138).

Виконання умов договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 85, 87).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 94, 95, 99).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Севелітстрой» склало податкові накладні №88 від 31.08.2011 року на суму 57385,70 грн., у тому числі ПДВ 9564,28 грн.; №37 від 24.10.2011 року на суму 5005,40 грн., у тому числі ПДВ 834,23 грн.; №6 від 04.10.2011 року на суму 35000,00 грн., у тому числі ПДВ 5833,33 грн. (т. 2 а.с. 37-39).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за серпень та жовтень 2011 року (т. 3 а.с. 104, 106, 106).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за серпень та жовтень 2011 року (т. 2 зв.бік а.с. 3, 23).

Позивачем взагалі було отримано від ПП «Севелітстрой» робіт на суму 97391,11 грн., у тому числі вартість без ПДВ 81159,26 грн. та ПДВ 16231,85 грн.

Між позивачем (заснованим шляхом перетворення ВАТ «Криммеблі») та БВП «Строитель Плюс» укладено наступні договори: договір про багаторазові перевезення вантажів автомобільним транспортом №174 від 01.02.2009 року (т. 1 а.с. 112); договір про багаторазові перевезення вантажів автомобільним транспортом №50 від 04.01.2010 року (т.1 а.с. 113).

Виконання умов договорів та отримання позивачем придбаних послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт (т. 2 а.с. 91, 92, 129).

Вказані роботи були оплачені позивачем у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками (т. 2 а.с. 103, 106, 109-111).

За датою виникнення податкових зобов'язань ПП «Севелітстрой» склало податкові накладні №611 від 26.02.2010 року на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.; №2176 від 30.05.2010 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн.; №2185 від 31.05.2011 року на суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ 3333,33 грн. (т. 2 а.с. 64, 66, 67).

Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих накладних за лютий та травень 2010 року (т. 3 а.с. 84, 87, 87).

Сума ПДВ була віднесена позивачем до податкового кредиту, що відображено в декларації з ПДВ за лютий та травень 2010 року (т. 1 зв.бік а.с. 175, 188).

Загалом, позивачем було отримано від БВП «Строитель Плюс» робіт на суму 50000,00 грн., у тому числі вартість без ПДВ 41666,67 грн. та ПДВ 8333,33 грн.

Придбані у ТОВ «Бренд Строй» роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме оприбутковані позивачем як модернізація необоротних активів, що підтверджується картками рахунків 15, 152, 1522 (т. 3 а.с. 52- 54, 56, 57).

Придбані у ПП «Габарит Груп», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель Плюс» послуги з прибирання території, вивезення сміття та зносу дерев були оприбутковані як послуги сторонніх організацій для забезпечення діяльності підприємства.

Придбання, оприбуткування та використання робіт та послуг придбаних позивачем у ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірма "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" у загальній вартості 752 633,28 грн., у тому числі ПДВ 125 438,88 грн., у повному обсязі підтверджено первинними документами, та даними податкового та бухгалтерського обліку позивача.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Юридична особа є такою, що припинилася, лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755).

Судом першої інстанції встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Отже, у відповідності до положень Закону України "Про податок на додану вартість" названі вище контрагенти мали право на складення податкових накладних.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне отримання позивачем робіт та послуг від ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірми "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс", їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Відтак, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за зазначеними правочинами.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" були реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 136500,00 грн.

ТОВ "Бренд Строй, ПП "Габарит Груп", Фірма "Капітель Плюс", ПП "Севелітстрой", БВП "Строитель Плюс" зареєстровані як юридичні особи та не перебувають у процесі припинення.

Щодо висновків відповідача про фіктивність господарських операцій між позивачем та контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Що стосується доповнень заявника апеляційної скарги відносно вироку Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_2 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого/непритягнутого до адмінвідповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_2, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" Кірюшку С.М., в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" Філіппову І.Л., за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" Григору A.M. та головному бухгалтеру даного підприємств Шалімовій В.А. в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" Васильєву O.В., за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 23.01.14 у справі № 2а-12405/12/0170/4 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 23.01.14 у справі № 2а-12405/12/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян