Постанова

від 24.01.2014 по справі 908/2990/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.01.2014 справа №908/2990/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЗубченко І.В. Попкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Прядка Г.В. за довіреністю № б/н від 02.07.2012 р.; Шраго Р.О. за довіреністю №13 від 20.11.2013р.; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище сфери послуг», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р.(повний текст підписано 11.11.2013 р.) у справі№908/2990/13 (суддя Смірнов О.Г.) за позовомПриватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Циклон», м. Запоріжжя до Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище сфери послуг», м. Запоріжжя третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя простягнення 22609,66грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Циклон», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище сфери послуг», м. Запоріжжя, про стягнення 22609,66грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 11.11.2013р.) у справі №908/2990/13 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Державного навчального закладу "Запорізьке вище професійне училище сфери послуг" на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Циклон" грошові кошти в сумі 22 609 грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що Договір оренди державного нерухомого майна № 1805/д від 23.01.2006 року припинив свою дію 18.01.2008 року, а орендоване за ним нерухоме майно повернуто Орендодавцю за актом прийому-передачі майна від 07.09.2009 року, тому і відсутня правова підстава для перерахування позивачем на користь відповідача орендної плати, оплати податку на землю та комунальних платежів. Отже, грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, та останній зобов'язаний їх повернути позивачеві на підставі 1212 ЦК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача.

Зокрема, скаржник вважає, що відсутні підстави для повернення коштів у повному обсязі, оскільки до теперішнього часу позивачем не повернуто орендоване приміщення і продовжувало користуватись державним нерухомим майном до 01.09.2012 року. Крім того, на думку скаржника, враховуючи те, що позивач не виконав грошові зобов'язання перед відповідачем за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг від 01.02.2006 року, не заперечував про наявність вказаної заборгованості, та своїми гарантійними листами підтверджував їх існування та гарантував сплату, вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих та утриманих грошових коштів в розмірі 22609,66 грн., не є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. у справі №908/2990/13 порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 25.12.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Донецького апеляційного господарського суду надійшло пояснення по справі за змістом якого було повідомлено суд про припинення дії договору оренди № 1805/д від 23.01.2006 року та підтверджено факт повернення об'єкту оренди за ним 07.09.2009 року.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013р. у справі №908/2990/13 для повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, розгляд справи відкладався на 22.01.2014 р. Вказана ухвала направлена сторонам своєчасно, що підтверджується вихідним штампом, заповненим відповідно до п.2.6.12. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2012р. №28.

Представник скаржника у судовому засіданні 22.01.2014 року пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 22.01.2014 року проти задоволення апеляційної скарги заперечив, підтримав відзив на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 175 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (ст.11 ЦК України, ст.174 ГК України). При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, як Орендодавецем та Приватним підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Циклон", як Орендарем було укладено Договір оренди державного нерухомого майна № 1805/д, що знаходиться на балансі Вищого професійного училища № 38 (правонаступником якого на час розгляду справи є Державний навчальний заклад "Запорізьке вище професійне сфери послуг" відповідно до п. 1.6 Статуту вказаної юридичної особи), далі Балансоутримувач, відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частку вбудованого нежитлового приміщення (кімнати №№ 3, 6, 7), загальною площею по внутрішньому обміру 209, 5 кв. м., далі Майно, відповідно до плану будівлі майстерні та експлікації приміщень з технічного паспорту будівлі майстерні, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 8, (далі Договір оренди).

Пунктом 1.4 Договору оренди сторони погодили, що вказаний договір є підставою для укладення угоди з Балансоутримувачем орендованого Майна про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання будівлі майстерні. Відповідно до п. 5.4. Договору 1 Орендар зобов'язався протягом місяця з дати його підписання укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна угоди про надання комунальних послуг, спільне користування та утримання будинку та прибудинкової території.

Пунктом 2.5 вказаного Договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем Орендодавцю або Балансоутримувачу (за вказівкою орендодавця) аналогічного порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцеві (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта прийому - передачі. Обов'язок по складанню акта прийому - передачі покладається на сторону, яка передає майно.

Умовами п. 10.5 Договору оренди сторони погодили, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено, банкрутства Орендаря, загибелі (знищення) орендованого Майна, ліквідації суб'єкта господарювання (Орендаря), за згодою сторін або за рішенням господарського суду (суду).

Також матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2006 року між Вищим професійним училищем № 38, як Балансоутримувачем, та Приватним підприємством "Виробничо - комерційна фірма "Циклон", як Орендарем, було укладено Договір б/н про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, далі Договір 2, предметом якого (п. 1.1.) є забезпечення Балансоутримувачем обслуговування, експлуатації та ремонту будівлі, в якій розташоване орендоване згідно договору оренди № 1805/д від 23.01.2006 року нерухоме майно яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Матросова, 8, загальною площею за внутрішнім обміром 209, 5 кв. м., а також утримання прибудинкової території, та участь Орендаря у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим договором. Крім пропорційно займаної площі Договір може передбачати й інші критерії розподілу оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів, за кількістю джерел електрообладнання.

Згідно з п. 2.1 Договору 2 Балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт та надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням переданого а оренду майна, будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендаря згідно з вимогами правил та положень про безпечну та надійну експлуатацію будівель споруд приміщень, їх технічне обслуговування, та надання Орендарю комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і припинятися відповідно до вимог статті 599 ЦК України виконанням проведеним належним чином. Відповідні положення також визначаються у частині 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та частина 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

На виконання договору 2 позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 22 609, 66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1197 від 25.12.2009 року, № 1210 від 25.03.2010 року, № 1211 від 25.03.2010 року, № 1239 від 09.09.2010 року, № 1240 від 09.09.2010 року, № 1272 від 24.11.2010 року, № 1274 09.12.2010 року, № 1296 від 30.05.2011 року, № 1308 від 22.07.2011 року. Отримувач коштів за вищезазначеними платіжними дорученнями - Вище професійне училище № 38, а в призначенні платежів значиться оплата за оренду приміщень, податку на землю, теплопостачання.

Разом з тим, за змістом мотивувальної частини рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/160/13-г Договір 2 між позивачем та відповідачем визнано таким, що не укладено, оскільки він не містить необхідних суттєвих умов для договору такого виду, які передбачені ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Господарським судом Запорізької області у справі № 960/160/13-г встановлено факт припинення дії Договору оренди державного нерухомого майна № 18005/д від 23.01.2006 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Також, Господарським судом Запорізької області у справі № 30/5009/6191/11 встановлено, що спірне нерухоме майно, яке є предметом оренди за Договором оренди передано Орендодавцю відповідно до акту приймання-передачі майна від 07.09.2009 року.

Колегією суддів апеляційної інстанції перевірено, що зазначені рішення набрали законної сили згідно приписів процесуального закону та не були скасовані судами вищих інстанцій.

Також, варто зазначити, що факти встановленні зазначеними рішеннями не потребують доказуванню оскільки відповідно до ч.2 стаття 35 ГПК України визначає, що Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ці факти мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу .

На думку позивача, вказані фактичні обставини свідчать, що грошові кошти у сумі 22609,66 грн. були сплачені Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Циклон" на користь Державного навчального закладу "Запорізьке вище професійне училище сфери послуг" безпідставно та помилково, тому, відповідач без правових підстав отримав грошові кошти та використовував їх у своїй господарській діяльності за відсутності між сторонами договірних правовідносин. Відтак, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області, та посилаючись на приписи 1212 ЦК України, просить стягнути вказані кошти з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212

ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. по справі №6-88цс13, висновки якого є обов'язкові для застосування господарськими судами згідно приписів ст. 11128 ГПК України.

Отже, як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, на виконання умов Договору б/н від 01.02.2006 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого державного нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, проте змістом мотивувальної частини рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/160/13-г вказаний Договір визнано таким, що не укладено.

Більш того, Договір оренди державного нерухомого майна № 1805/д від 23.01.2006 року припинив свою дію 18.01.2008 року, а орендоване за ним нерухоме майно повернуто Орендодавцю за актом прийому-передачі майна від 07.09.2009 року, що безпосередньо підтверджено позивачем та третьою особою.

Таким чином, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку щодо повернення попередньої оплати за даним договором у розмірі 22609,66грн., оскільки відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З вищенаведеного вбачається, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Циклон" до Державного навчального закладу "Запорізьке вище професійне училище сфери послуг" про стягнення з останнього 22 609, 66 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Донецької області, ані під час розгляду апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач посилається тільки на на ті доводи, які роглядались та досліджувались господарським судом.

Отже, вимоги відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. у справі №908/2990/13.

З підстав вищенаведеного, господарський суд Запорізької області надав належну юридичну оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище сфери послуг», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 11.11.2013р.) у справі №908/2990/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 11.11.2013р.) у справі №908/2990/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - третій особі; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС