Рішення

від 06.05.2009 по справі 25/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.09                                                                                           Справа№ 25/97

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “ДФ Марта” (смт.Краковець)

про :стягнення заборгованості в сумі 2 555,99 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Зданкевич О.З.-представник, довіреність від 27.04.2009 року №1

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів” (м.Львів) до Приватного підприємства “ДФ Марта” (смт.Краковець) про стягнення заборгованості в сумі  2 555,99 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 15.04.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 28.04.2009 року. Ухвалою від 28.04.2009 року розгляд справи відкладено до 06.05.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.  

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про відкладення від 28.04.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 15.04.2009 року, про відкладення від 28.04.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується поштовими конвертами з повідомленнями про вручення  №4240679 від 23.04.2009 року, повернутими на адресу господарського суду з відміткою, що адресат за даною адресою не проживає, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно укладеного договору №648 від 01.10.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів”  (м.Львів) (надалі –позивач, продавець) зобов”язався поставити товар, а Приватне підприємство “ДФ Марта” (смт.Краковець) (надалі –відповідач, покупець) зобов”язався приймати та оплачувати товари на умовах та в порядку, що визначається даним договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 511,01 грн.

Згідно п.6.2 договору, розрахунок за отриманий товар здійснюється відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (застосовується відстрочка платежу).

Як стверджує позивач, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 683,02 грн.

Отже, станом на момент звернення  з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар складає 1 827,99 грн.

Відповідно до п.6.3 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 2% від суми заборгованості  за кожен день протермінування платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно п.6.4 договору, за несвоєчасну оплату покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (застосовується штрафна неустойка).

За розрахунком позивача, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі 180,00 грн. та штраф в розмірі 548,00 грн.

У порушеннях  норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази, що підтверджують сплату заборгованості, не подав.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить  2 555,99 грн.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів” (м.Львів) до Приватного підприємства “ДФ Марта” (смт.Краковець) про стягнення заборгованості в сумі  2 555,99 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №493 від 09.04.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №497 від 09.04.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “ДФ Марта” (Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, пл.Шухевича,30, ЗКПО 35546121, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арія Вин” в особі відокремленого структурного підрозділу “Арія Вин Львів” (м.Львів, вул.Молочна,15-А, р/р 26007301008793 в ЛФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 385316, ЗКПО 35546430)  – 2 555  (дві тисячі п”ятсот п”ятдесят п”ять) грн. 99 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя