Постанова

від 20.05.2009 по справі 3/130-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/130-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р.                                                           Справа № 3/130-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Жулавського С.А. (дов. № 4 від 20.03.2009р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Садко Роман Іванович", с. Нижня Сироватка, Сумський район, Сумська область (вх. № 1002 С/3) на ухвалу господарського суду Сумської області від 27.03.09р. по справі № 3/130-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз", м. Суми

до  Фермерського господарства "Садко Роман Іванович", с. Нижня Сироватка, Сумський район, Сумська область

про стягнення 112061,56 грн. , -

встановила:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз" (м. Суми) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Фермерського господарства "Садко Роман Іванович" (с. Нижня Сироватка, Сумський район, Сумська область) про стягнення 112061,56 грн.  

Окрім того, позивач звернувся до господарського суду із заявою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" та в касі цього підприємства.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.03.2009р. по справі №  3/130-09 (суддя П.І. Левченко) заяву позивача про забезпечення позову задоволено  та накладено арешт на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009) та в касі цього підприємства (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009).

Відповідач з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та відмовити позивачу в задоволенні його заяви щодо забезпечення позову.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду від 27.03.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Представник відповідача –заявника апеляційної скарги у судове засідання не з'явився, причини неявки ні позивачу ні суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі  представника Фермерського господарства "Садко Роман Іванович" за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржену   ухвалу залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009) та в касі Фермерського господарства "Садко Роман Іванович"  (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009).

В обґрунтування даної заяви позивач послався на те, що основним видом діяльності відповідача є виробництво сільськогосподарської продукції, яке є сезонним, і у нього немає статутного фонду, що на думку позивача може свідчити про відсутність у відповідача достатньої кількості активів, за рахунок яких можливо було б повністю погасити борг перед підприємством позивача.

При цьому, ТОВ "Ойлтрейд-Союз" у своїй заяві про застосування заходів щодо забезпечення позову зазначив, що виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, що вноситься готівкою в касу Фермерського господарства «Садко»або на його розрахункові рахунки, фактично є єдиним джерелом для погашення боргу, і ці кошти відповідач одразу використовує на господарські потреби  і перераховує стороннім господарюючим суб'єктам, а не позивачу в рахунок погашення заборгованості. Крім того, позивач посилається на умисне уникнення Фермерським господарством "Садко Роман Іванович" від виконання власних зобов'язань перед позивачем по оплаті вартості отриманої продукції за Договорами купівлі-продажу № 18/04 від 18.04.2008р. та № 04-02/1 від 04.02.2009р., укладених між сторонами у справі,   оскільки вимоги претензії від 05.01.2009р. відповідач не виконав, відповіді на неї позивачу не надав та суму боргу не сплатив, хоча проти існування заборгованості не заперечував, про що свідчить підписаний ним акт звірки розрахунків, наявний в матеріалах справи. Таким чином, позивач вважає, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення суми заборгованості в розмірі 112061,56 грн. після його прийняття.

Оцінивши викладене, колегія суддів враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає, що основним видом діяльності відповідача є виробництво сільськогосподарської продукції, яке є сезонним, і у нього немає статутного фонду, що на думку позивача може свідчити про відсутність у відповідача достатньої кількості активів, за рахунок яких можливо було б повністю погасити борг перед підприємством позивача. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, колегія суддів визначає, що вказане припущення не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має з'ясувати обсяг позовних вимог, здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів –з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб –учасників судового процесу.

Колегія суддів визначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали не дотримано вищевказаних вимог та не надано доводам позивача належної юридичної оцінки.

У даному випадку, звертаючись до господарського суду із позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 112061,56 грн., з яких 101606,40 грн. основного боргу, 5850,92 грн. пені, 3872,88 грн. інфляційних збитків, 731,36 грн. 3 % річних, що виникли на підставі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманої від позивача продукції за Договорами купівлі-продажу № 18/04 від 18.04.2008р. та № 04-02/1 від 04.02.2009р., укладених між сторонами у справі.    

Оскарженою ухвалою місцевого господарського суду вжито заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" та в касі цього підприємства, з посиланням на те, що відповідач навмисно не виконує свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить залишення претензії позивача від 05.01.2009р. без відповіді та задоволення, хоча акт звірки розрахунків відповідач підписав без заперечень, підтвердивши таким чином наявність боргу.  

Однак, будь-яка оцінка доказів, що стосуються суті спору, з боку господарського суду на даній стадії судового провадження, на думку колегії суддів є неприпустимою, і не може бути обґрунтуванням правомірності застосування заходів до забезпечення позову. Крім того, судом першої інстанції не зазначено яким чином неприйняття таких заходів до забезпечення позову може вплинути на майбутнє виконання рішення.

В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків за період 4 квартал 2008 року (а.с. 36) з вивіреним сальдо у сумі 81020,00  грн. на користь ТОВ «Ойлтрейд-союз», який доданий позивачем до позовної заяви. Між тим, даний акт є документом, по якому бухгалтерії підприємств позивача та відповідача у справі лише звірили бухгалтерських облік операцій у зазначеному періоді. В даному випадку господарським судом не враховано, що  факт наявності або відсутності будь-яких зобов'язань сторін входить до предмету доказування у даній справі та підлягає доведенню під час вирішення спору по суті. Більш того, господарським судом не враховано, що сума заявленого позову в частині основного боргу в розмірі 101606,40 грн. є значно більшою ніж та, що зазначена в акті звірки.

Таким чином, зі змісту ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що оскаржуваною ухвалою було фактично вирішено питання по суті заявлених позовних вимог (визнання права) та позбавлено відповідача можливості надати докази на підтвердження своєї правової позиції, чим було порушено приписи статей 4-1, 4-2 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності господарському суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Однак приймаючи оскаржену ухвалу господарський суд не врахував, що відповідач   є    сільськогосподарським підприємством    для    якого    властивий    сезонний характер здійснення діяльності, а вжиті заходи до забезпечення позову унеможливлюють реалізацію сільгосппродукції, що фактично призводить до втручання у підприємницьку діяльність відповідача, оскільки із матеріалів позовної заяви вбачається, що одним із предметів діяльності останнього і є виробництво та реалізація сільгосппродукції.

Місцевим господарським судом також не дотримано вимог щодо адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, оскільки, як вбачається із заяви про застосування заходів щодо забезпечення позову, виручку від реалізації сільськогосподарської продукції, що вноситься готівкою в касу Фермерського господарства "Садко Роман Іванович" або на його розрахункові рахунки, відповідач одразу використовує на господарські потреби та розрахунки з іншими суб'єктами господарювання.

Разом з тим, оскарженою ухвалою відповідачу фактично створено невиправдані перешкоди у його господарській діяльності, шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009) та в касі цього підприємства (фактична адреса: вул. Заливна, 1, 16-й поверх, м. Суми, 40035, код 35288009). Так, на ці рахунки та в касу підприємства потрапляють грошові кошти від реалізації відповідачем сільськогосподарської продукції, які сам позивач називає єдиним джерелом для погашення боргу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач є суб'єктом господарювання, одним з видів підприємницької діяльності якого є виробництво та реалізація сільгосппродукції. Порядок розподілу прибутків при здійсненні господарської діяльності та порядок здійснення права власності на результати сільськогосподарських робіт є його власною діяльністю, яка захищена законом, а тому арешт грошових коштів на рахунках відповідача і в касі підприємства є фактично втручанням у господарську діяльність Фермерського господарства "Садко Роман Іванович", що є порушенням гарантованого йому державою права на заняття підприємницькою діяльністю –всупереч приписам частини 5 статті 19 Господарського кодексу України.

Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду,  відповідних доводів в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на  рахунках у банківських установах та в касі ФГ "Садко Роман Іванович", ТОВ «Ойлтрейд-союз»не наводило.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України «Забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З огляду на вказане, ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Але даним вимогам оскаржена ухвала господарського суду не відповідає, оскільки в ній відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Крім того, зважаючи на те, що предметом даного спору є стягнення грошових коштів, доказів про відсутність яких на рахунках відповідача позивачем не надано, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано зробив припущення, що невжиття заходів зробить неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Крім того, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити такий висновок.

Чинним законодавством передбачено, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Між тим, накладення господарським судом арешту на рахунки боржника жодним законодавчим актом не закріплене. Однак господарський суд вказані положення при накладенні арешту на рахунки відповідача в банківських та інших фінансових установах не врахував, що призвело до прийняття неправомірної ухвали. Не доведена позивачем і правомірність накладення арешту на грошові кошти в касі ФГ "Садко Роман Іванович" з посиланням на відповідні матеріальні норми права, а господарський суд не взяв ці обставини до уваги.  

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти в сумі 112061,56 грн. на рахунках у банківських, інших фінансових установах, що відкриті Фермерському господарству "Садко Роман Іванович" та в касі цього підприємства, є необґрунтованою, неадекватною позовним вимогам та порушує збалансованість інтересів сторін.

Отже, неправильний висновок суду щодо застосування заходів до забезпечення позову, неповне з'ясування ними суттєвих обставин справи та помилки у застосуванні норм матеріального права є підставою до скасування ухвали у справі в частині вжиття заходів до забезпечення позову.

З огляду на викладене та керуючись статтею 41 Конституції України, частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України, частиною 5 статті 19 Господарського кодексу України, статтями 4-1, 4-2, 33, 43, 66, 67, 86, 99, 101, пунктом   2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Садко Роман Іванович"                    (с. Нижня Сироватка, Сумський район, Сумська область) задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 27.03.2009р. по справі                   №  3/130-09 в частині вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ойлтрейд-Союз"                 (м. Суми)  у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді