Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-4686/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 року м. Київ К/800/24312/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013

у справі № 2а-4686/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Львів»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Львів» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Львів») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ДПС) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №001882300/0/17827 від 27.07.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 607730,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 303865,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Львів» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 09.07.2010 №967/179/23-121/33251993.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 №001882300/0/17827, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 607730,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 303865,00 грн.

За результатами оскарження в адміністративному порядку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 27.07.2010 №001882300/0/17827 залишено без змін.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.10 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2008 року на суму 860177,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 1009788,00 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Львів» в 4 кварталі 2008 року було повернутого товар на суму 2197431,02 грн., проте вказану операцію не було відображено в декларації по податку на прибуток за 4 квартал 2008 року. Крім того, позивачем не було відображено по податковому обліку валові витрати на суму попередньої оплати в розмірі 1185000,00 грн. отриманої в жовтні 2008 року. Отже, на думку податкового органу, платником було завищено валові витрати на суму 1012431,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що зі змісту довідки-розшифровки рядка 04.1 (витрати на придбання товарів (робіт, послуг) декларації по податку на прибуток за 4 квартал 2008 року вбачається, що загальна вартість витрат позивача на придбання товарів робіт, послуг за 4 квартал 2008 року становить 2428276,00 грн. Дана сума відповідає різниці показників рядка 04.1 декларацій по податку на прибуток за 4 квартал 2008 року - 42508768,00 грн. та за 3 квартал 2008 року - 40080492,00 грн., оскільки сума 2428276,00 грн. отримується в результаті відображення наступних показників: зменшення валових витрат на суму 2197431,00 грн. (вартість повернутого товару в 4 кварталі 2008 року); збільшення валових витрат на суму 1195327,00 грн. (вартість оплаченого товару в 4 квартал 2008 року); збільшення валових витрат на суму 1185000,00 грн. (попередня оплати за металопрокат в 4 кварталі 2008 року) та збільшення валових витрат на суму 2245380,00 грн. (витрати попередніх періодів, за 3 квартал 2008 року).

Факт повернення в 4 кварталі 2008 pоку позивачем поставленого металопрокату на загальну суму 2636917,17 грн. з податку на додану вартість, що становить 2197431,00 грн. без ПДВ, підтверджується видатковими накладними і проведено по бухгалтерському обліку оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Одночасно протягом 4 кварталу 2008 року було проведено попередню оплату для ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія» на загальну суму 1422000,00 грн. з податком на додану вартість, що становить 1185000,00 грн. без податку на додану вартість.

При цьому, товар який було повернуто частково був оплачений позивачем на суму 1195327,00 грн. В наступному вказані кошти сторони домовилися врахувати як попередню оплату в рахунок майбутніх поставок товарів, що не спростовується копіями первинних та податкових документів, які є в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з нормами п. 5.1 ст. 5 цього Закону валовими витратами виробництва та обігу визнано суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону №334/94-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Тобто, норми Закону №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

Судами встановлено, що з показників декларацій по податку на прибуток та податку на додану вартість за 3 квартал 2008 pоку, позивачем було суттєво занижено показники валових витрат, зокрема, позивачем не було відображено в їх складі суму попередньої оплати за товар для ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія», що становить 2245380,00 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства ведення податкового обліку позивача, а саме: розрахунковими документами та податковими накладними. Кошти перераховувалися, як попередня оплата за товар, тобто в межах господарської діяльності позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров