Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-12482/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12482/12/0170/9

16.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 15.10.13 у справі № 2а-12482/12/0170/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" (11 км Московського шосе, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.12р. № 0006382204 та №0006642204,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 у справі № 2а-12482/12/0170/9 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Навікас" 18.10.2012р.:

- №0006642204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 251 160,00 грн.;

- №0006382204 про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств сумі 386600,00грн., з яких 313953,00грн. - основний платіж, 72647,00грн. - штрафні санкції.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Навікас» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 16.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Навікас» (ЄДРПОУ 33848871) з питань взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй» ЄДРПОУ 36165567 у травні, червні, липні, серпні, вересні 2010 року, грудні 2010 року та січні, лютому 2011 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 28.09.2012 № 6658/22-3/33848871 (далі - Акт), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку приватних підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі ЗУ 334), в результаті донараховано податок на прибуток у розмірі 313 953 грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі ЗУ № 168) в результаті чого завищення сум податкового кредиту на загальну суму 232 464 грн., в результаті чого зменшено:

від'ємне значення рядка 18.2 Декларації, «Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду», по періодах: серпень 2010 року - 71 986 грн., вересень 2010 року - 39 613 грн.;

значення рядка 24 Декларації, «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 - рядок 20, позитивне значення)», по періодах: травень 2010 року - 58 591 грн., червень 2010 року - 32 382 грн., липень 2010 року - 12 034 грн., вересень 2010 року 3 721 грн., грудень 2010 року 14 137 грн.;

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 03.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями (надалі ПКУ) в результаті чого встановлення завищення у січні 2011 року сум податкового кредити у розмірі 16 696 грн., в результаті чого зменшено рядок 24 Декларації, «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 - рядок 20, позитивне значення)», на суму 16 696 грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006382204 від 18.10.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 386 600,00 грн., у тому числі 616 953,00 грн. за основним платежем та 72 647,000 грн. штрафні санкції та № 0006382204 від 18.10.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 251 160,00 грн. (а.с.14-15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків відносно порушення позивачем вимог податкового законодавства, визнавши нікчемними угоди між позивачем та ТОВ "Бренд Строй", а висновки викладені в Акті перевірки є хибними, та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Відповідач, в якості обґрунтування доводів, що викладені в Акті перевірки посилається на те, що підрозділом Державної податкової служби по контрагенту позивача - ТОВ «Бренд Строй» було складено акт №29/22/36165567 від 06.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками для встановлення реальності взаємовідносин.

У Акті перевірки зазначено, що позивач перераховував кошти на рахунок ТОВ «Бренд Строй» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України.

У Акті також зазначено, що з урахуванням даних досудового слідства, встановлено, що відносно певних осіб порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, а саме: створення фіктивних суб'єктів господарювання на підставних осіб, які не мали намір займатися підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ухилення від сплати податків. Отже, правочини, укладені із вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 288 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету а отже є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2010 р. між ТОВ «Бренд Стой» та ТОВ «Навікас» укладено договір № 116, відповідно якого продавець (ТОВ «Бренд Строй») зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити автозапчастини та авто масла, у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі (а.с.41).

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «Бренд Строй» надало, а ТОВ «Навікас» прийняло товари та сплатило їх на загальну суму 1 506 972,56 грн., у тому числі вартість без ПДВ 1 255 810,47 грн. та ПДВ 251 162,09 грн., що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Зазначені операції були відображені у податковому та бухгалтерському обліку наступними проводками:

Дт. 281 «Товари на складі» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1 255 810,47 грн.

Дт. 644 «Податковий Кредит» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 251 162,09 грн.

Дт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт. 311 «Поточний рахунок у національній валюті» у сумі 1 506 972,56 грн.

Отримання позивачем товару та формування витрат підтверджується також видатковими накладними, копії яких є у матеріалах справи.

Оплата за отримані товари здійснена у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.142-148).

Первинними бухгалтерськими документами ТОВ «Навікас» у повному обсязі підтверджується отримання товарів та послуг (з метою використання) у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Навікас», що також підтверджується Висновком судово-економічної експертизи №68/13 (а.с.223-266).

У Висновку судово-економічної експертизи №68/13 зазначено, що використання (реалізація) товарів придбаних ТОВ «Навікас» у ТОВ «Бренд Строй» призвело до отримання економічної вигоди у розмірі 36 253,85 грн., що у повному обсязі підтверджується видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Таким чином, фактичне використання у власній господарський діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Навікас» товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Бренд Строй» підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ «Навікас», а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Вищенаведене свідчить про те, що товари придбані у ТОВ «Бренд Строй», було використано позивачем у його господарській діяльності. Акт перевірки не містить опис дослідження первинних документів позивача, які підтверджують факт подальшого постачання цих товарів від позивача іншим покупцям (ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Вербочки»).

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що бзпідставним є неприйняття документів (наданих позивачем на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту) відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Також, безпідставні посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, і на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Разом з тим, Акти про неможливість проведення зустрічних перевірок не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість: за 5 міс, 6 міс, 7 міс, 8 міс, 9 міс, 12 міс. 2010 р., 1 міс та 2 міс 2011року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

П.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Вищенаведені обставини підтверджується також Висновком експертизи, у якому зазначено, що Висновки Акту перевірки № 6658/22-3/33848871 від 28.09.2012р., у частині встановлення заниження податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 313 953,00 грн. не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ «Навікас», а отже є не обґрунтовані.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

ТОВ «Бренд Строй» на момент укладення з позивачем договору і виписки податкових накладних було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ «Бренд Строй» судом першої інстанції встановлено, що вони відповідають вимогам, чинного на час їх складання, законодавства України.

Вищенаведені обставини підтверджується також Висновком експертизи, у якому зазначено, що висновки Акту перевірки № 6658/22-3/33848871 від 28.09.2012р. у частині:

1) встановлення завищення сум податкового кредиту на загальну суму 232 464 грн., в результаті чого зменшено:

- від'ємне значення рядка 18.2 Декларації, «Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду», по періодах: серпень 2010 року - 71 986 грн., вересень 2010 року - 39 613 грн.;

- значення рядка 24 Декларації, «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 - рядок 20, позитивне значення)», по періодах: травень 2010 року - 58 591 грн., червень 2010 року - 32 382 грн., липень 2010 року - 12 034 грн., вересень 2010 року 3 721 грн., грудень 2010 року 14 137 грн.;

2) встановлення завищення у січні 2011 року сум податкового кредити у розмірі 16 696 грн., в результаті чого зменшено рядок 24 Декларації, «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 - рядок 20, позитивне значення)», на суму 16 696 грн.;

3) встановлення завищення у лютому 2011 року сум податкового кредити у розмірі 2 000 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 18.2 Декларації, «Різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду», на суму 2 000 грн., не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ТОВ «Навікас», а отже є не обґрунтованими.

Щодо посилання у Акті перевірки на нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» колегія суддів зазначає наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не Актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В даному ж випадку, як слідує з Акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність угод з ТОВ «Бренд Строй» ґрунтувались тільки на Акті про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Апеляційним розглядом з'ясовано, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Бренд Строй», виходячи з його змісту, спрямований не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст договору, про який йдеться у Акті перевірки не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору з ТОВ «Бренд Строй» суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідачем не доведено доказів не отримання позивачем товарів від ТОВ «Бренд Строй», не проведення платежів з ТОВ «Бренд Строй» (в тому числі оплату ДВ), не використання товарів в господарській діяльності платника податків. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.13 у справі № 2а-12482/12/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна