Рішення

від 20.05.2013 по справі 21/145-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. справа № 21/145-11

Господарський суд Київської області у складі колегії: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В., Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Східно-Європейський банк», м. Київ

до Приватного підприємства інвалідів «Надія-2000», Київська обл., м. Боярка

про стягнення 145 605,25 гривень

за участю представників:

від позивача: Павлюк А.А. (довіреність №812 від 16.04.2013р.)

від відповідача: Галамай А.В. (довіреність б/н від 14.01.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.10.2011р. Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк», який в подальшому був перейменований на Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Східно-Європейський банк» (далі-ВАТ АБ «Східно-Європейський банк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства інвалідів «Надія-2000» (далі-ППІ «Надія-2000»/відповідач) про стягнення 145 605,25 грн., з яких: 129 041,92 грн. заборгованості по сплаті кредиту за договором №0001-149/2008 від 11.12.2008р. та 16 563,33 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2011р. порушено провадження у справі №21/145-11 та призначено справу до розгляду на 09.11.2011р.

В судових засіданнях 09.11.2011р. та 14.11.2011р. оголошувалась перерва до 14.11.2011р. та 21.11.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р., провадження у даній справі зупинено до винесення вироку в кримінальній справі №13-8718 порушеної СВ Києво-Святошинським РВ ГУМВС України у Київській області, або закриття даної кримінальної справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2011р. та ухвалу господарського суду Київської області від 21.11.2011р. скасовано, а дану справу повернуто до господарського суду Київської області для її подальшого розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2012р. розгляд даної справи призначено на 09.04.2012р.

09.04.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відвід судді Яреми В.А. від розгляду даної справи, у задоволенні якої відмовлено ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2013р.

В судових засіданнях 09.04.2012р. та 18.04.2012р. оголошувалась перерва до 18.04.2012р. та 25.04.2012р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2012р. розгляд даної справи було відкладено на 07.05.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2012р. призначено колегіальний розгляд даної справи в порядку ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2012р. на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 08.05.2012р. №75-АР, дану справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В., Лилака Т.Д. та призначено її до розгляду на 22.05.2012р.

В судовому засіданні 22.05.2012р. оголошувалась перерва до 03.07.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2012р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №5011-34/3621-2012 за позовом ППІ «Надія 2000» до АКБ «Східно-Європейський банк» про визнання недійсним договору №0001-149/2008 від 11.12.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2013р. провадження у справі поновлено та призначено її до розгляду на 20.05.2013р.

20.05.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги останнього на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі №5011-34/3621-2012, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на ненадання доказів, що підтверджують факт прийняття Вищим господарським судом України вказаної скарги до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк», який в подальшому був перейменований на ВАТ АБ «Східно-Європейський банк» (далі-банк) та ППІ «Надія-2000» (далі-позичальник) було укладено кредитний договір №0001-149/2008 (далі-Договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з лімітом у сумі 3 400 000,00 грн. строком з 11.12.2008р. по 10.12.2009р. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору відповідачу було надано кредит у сумі 3 329 041,92 грн., що на думку останнього підтверджується банківською випискою з позичкового рахунку відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача 145 605,25 грн. сукупної заборгованості за Договором, в тому числі: 129 041,92 грн. заборгованості по сплаті решти неповернутого кредиту та 16 563,33 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом лютого-грудня 2009р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Водночас, приписами статей 236, 216 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Так, судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі №5011-34/3621-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р., позов ППІ «Надія 2000» до АКБ «Східно-Європейський банк» про визнання недійсним договору №0001-149/2008 від 11.12.2008р. задоволено повністю.

При винесенні даного рішення, господарський суд міста Києва виходив з наступного.

Згідно висновків з дослідження оригіналу Кредитного договору №201-ВКД та №200-ВКД від 05.04.2012, складених Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Київській області на підставі постанов слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області у кримінальній справі № 13-8718, підписи від імені Шубіна В.М. у графі «Позичальник» на першій сторінці та у графі «Директор» на п'ятій сторінці Кредитного договору, виконані не Шубіним В.М., а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів Шубіна В.М.

Ознак виконання підписів Шубіним В.М. в зазначених графах, у незвичайному положенні (хвороба, стан сп'яніння, сильне хвилювання тощо) не встановлено. Зображення відтиску печатки Підприємства, розташовані на п'ятій сторінці Кредитного договору, нанесене електрофотографічним способом друку з застосуванням кольорового лазерного принтера. Вказане зображення відтиску печатки нанесене шляхом попереднього копіювання оригіналу відтиску печатки Підприємства.

Враховуючи те, що єдиний відомий господарському суду міста Києва та сторонам оригінал Кредитного договору перебуває у кримінальній справі № 13-8718, провадження по якій ще не завершено, при цьому він є предметом злочину та, відповідно, речовим доказом у ній, то витребування його у слідчих органів є не можливим, у зв'язку з чим проведення судової експертизи у рамках даної господарської справи по оспорюваному Кредитному договору є також неможливим. Тому, судом визнаються за належні докази у справі висновки №201-ВКД та №200-ВКД від 05.04.2012, складені судовим експертом за результатами криміналістичних експертиз проведених в рамках кримінальної справи №13-8718.

Крім того, на підтвердження факту надання кредиту за Кредитним договором відповідачем надано господарському суду міста Києва копії меморіальних ордерів № 540361 від 11.12.2008 на суму 69041,92 грн., № 541751 від 11.12.2008 на суму 3260000 грн., банківські виписки з позичкового рахунку №20621000635001 про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2008 до 03.05.2012 та рахунку № 20687000635001 (рух коштів по рахунку з 11.12.2008 до 03.05.2012), на якому відбувався облік нарахованих та погашених відсотків.

Проте, суд не може визнати зазначені докази на підтвердження факту схвалення позивачем Кредитного договору, позаяк вони сформовані відповідачем одноособово.

При дослідженні банківської виписки про рух коштів по поточному рахунку Підприємства № 26006300101586 за період з 11.12.2008 до 22.11.2012 судом було встановлено наступне.

Зарахування Банком суми кредиту на вказаний рахунок відбулося без волі позивача, позаяк матеріали справи не містять доказів того, що позивачем подавалися письмові звернення на отримання кредиту за Кредитним договором (про необхідність таких звернень вказує пункт 1.1 Кредитного договору), що вказані звернення були підписані саме уповноваженою особою позивача.

З вказаної виписки не вбачається, що сплата відсотків та повернення кредитних коштів з вказаного рахунку відбувалась саме на підставі волевиявлення позивача, тобто на підставі поданих ним первинних документів, які б містили підписи уповноважених осіб позивача.

Водночас, з вказаної виписки слідує, що кошти отримані як кредит позивачем фактично не використовувалися. З вказаного рахунку за розпорядженням позивача не списувались.

Гроші надані за Кредитним договором за межі самого Банку не перераховувались, тобто користування та розпорядження цими грошима позивачем не здійснювалось. Це підтверджується наявними у справі банківськими виписками.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що спірний Кредитний договір укладено за відсутності волевиявлення позивача (позичальника) на його укладення, що підтверджується відсутністю в останнього мети на одержання кредиту у Банку, господарський суд міста Києва дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та визнання Кредитного договору недійсним.

Приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

З огляду на набрання рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2013р. у справі № №5011-34/3621-2012 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеним рішенням, а саме факт недійсності кредитного договору №0001-149/2008 від 11.12.2008р. має преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребує доказуванню.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, характер правовідносин, а також враховуючи визнання спірного Договору недійсним, який, в силу вимог ст. 216 ЦК України є недійсними з моменту його вчинення, і як наслідок не породжує для сторін жодних права та обов'язків у розумінні ст. 173 ГК України, в тому числі обов'язку для відповідача по сплаті кредиту та процентів за таким договором, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 145 605,25 грн. сукупної заборгованості за Договором, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 35, 49, 82-85, 105 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 216, 236, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.05.2013р.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді П.В. Горбасенко

Т.Д. Лилак