Постанова

від 23.01.2014 по справі 910/17637/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа№ 910/17637/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Бордунова Н.О.

від відповідача - Шаповалов Д.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Ерде банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року (суддя Мудрий С.М. )

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Електросистеми

про стягнення 3281793,42 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Ерде Банк» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТД Електросистеми» про стягнення 3281793,42 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року позов був задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 2911148,83 грн., та проценти за користування чужими коштами в сумі 3628,92 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 3628,92 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимогу про стягнення процентів за користування чужими коштами задовольнити повністю в розмірі 370644,59 грн..

Ухвалою суду від 13.12.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.01.2014 року.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

06.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Електросистеми» (підприємство) був укладений договір про факторингове обслуговування № 19/060911-Ф.

Відповідно до п. 2.1 договору про факторингове обслуговування, підприємство зобов'язується відступити факторові відповідно до умов даного договору, право вимоги від дебіторів підприємства, зазначених у переліку дебіторів, коштів (включаючи усі види неустойок), право на одержання яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до контракту, а фактор має право придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів підприємства і передати за плату кошти, у розмірі, що рівний вартості відступленого підприємством факторові права вимоги коштів від дебіторів підприємства, у порядку й у випадках, передбачених даним договором.

Пунктом 2.2 договору про факторингове обслуговування передбачено, що протягом строку дії даного договору конкретна грошова вимога до дебітора підприємства вважається придбаною фактором (відступленою підприємством) з моменту підписання реєстру переданих документів по угоді, що складається за формою, яка передбачена в додатку № 4 до даного договору та підписується в момент фактичної передачі.

Згідно із п.п. 5.1.1 договору про факторингове обслуговування для здійснення факторингу сторони підписують перелік дебіторів права грошової вимоги до яких придбаваються позивачем відповідно до умов даного договору шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору.

Пунктами 5.2.1.-5.2.4. договору про факторингове обслуговування визначено, що по мірі здійснення підприємством на підставі контракту поставок товарів своїм дебіторам відповідач протягом трьох робочих днів позивача з дати поставка надає позивачу по одному оригінальному примірнику усіх документів, зазначених в контракті з Дебітором, та які стосуються поставки товарів.

Після розгляду наданих документів у випадку їх відповідності вимогам чинного законодавства України та умовам даного договору, сторони підписують реєстр переданих документів по Угоді під час підписання якого підприємство передає факторові оригінали документів, що зазначені у п 5.2.1 даного договору.

Крім того, пунктом 5.3.1. договору про факторингове обслуговування передбачено, що фактор не пізніше робочого дня наступного за днем підписання сторонами реєстру переданих документів по угоді і надання підприємством стандартного повідомлення про зміну реквізитів, що передбачене в п.п. 5.2.3. даного договору перераховує аванс у розмірі, який передбачений в реєстрі переданих документів по угодам, на поточний рахунок підприємства № 2600807279001 відкритий в АТ "ЕРДЕ БАНК", код банку 380667.

Позивач за період з 17 серпня по 27 вересня 2012 року перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 2911148,83 грн. з призначення платежу: перерахування коштів згідно договорів № 4/43/ 4/44, 4/45, 4/46, 4/47, 4/48, 4/49, 4/50, 4/51, 4/52, 4/53, 4/54, 4/55, 4/56, 4/57, 4/58, 4/59, 4/60, 4/61, 4/62, 4/63, 4/64, 4/65, 4/66, 4/67, 4/68, 4/69, 4/70, 4/71, 4/72, 4/73, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.

Факт отримання коштів відповідачем не заперечувався.

Відповідно до п. 10.1 договору його положення, що стосуються відступлення підприємством на користь фактора права грошової вимоги від конкретного дебітора, так само як і оплати фактором авансу підприємству, набирають силу з моменту підписання сторонами відповідного реєстру переданих документів по угоді.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем реєстр переданих документів по угоді сторонами не укладався, у зв'язку з чим положення договору, які регулюють взаємовідносини сторін, пов'язані з цим не почали діяти.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Позивач, звертаючись з вимогою до суду про стягнення з відповідача 2911148,83 грн., зазначає, що грошові кошти відповідачем були набуті на підставі договору про факторингове обслуговування №19/060911-Ф від 06.09.2011 року, проте реєстр переданих документів не був укладений між сторонами, положення договору, які регулюють взаємовідносини сторін з цим не почали діяти, а отже кошти відповідачем набуті безпідставно і підлягають поверненню позивачу.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 2 911148,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому судом першої інстанції правомірно визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 370644,59 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Як зазначено Господарським судом міста Києва в оскаржуваному рішенні, 25.10.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зміну підстав позову, яку направив на адресу відповідача 25.10.2013 року, що підтверджується описом та фіскальним чеком №6046 від 25.10.2013 року.

Судове засідання по розгляду даного позову було призначено 28.10.2013 року, в якому відповідач і дізнався про зміну підстав вимог, а саме про вимогу стягнення з ТОВ «ТД «Електосистеми» безпідставно отриманих коштів, в той час як спочатку ставилася вимога про стягнення залишку простроченої заборгованості по накладним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що період за який повинні нараховувати проценти за користування чужими коштами починається 28.10.2013 року, а не 17.08.2013 року як зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України. Оскільки стаття 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону, розмір процентів встановлюється за аналогією закону - відповідно до статті 8 ЦК України. В разі недосягнення згоди між сторонами про розмір процентів - розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції стосовно нарахування процентів за користування чужими коштами, колегія суддів знаходить його обґрунтованим та арифметично вірним.

Судом не приймається до уваги твердження апелянта про те, що проценти за користування чужими коштами повинні нараховувати з розрахунку 22% річних, оскільки представник позивача в скарзі зазначає, що дана санкція передбачена умовами договору, в той час як з тексту договору № 19/060911-Ф вбачається, що дане твердження стосується не відповідальності, яка настає у сторони в разі безпідставного отримання коштів та користування ними, а стосується процентів за користування наданим фактором авансом.

Крім того, умовами договору чітко передбачено, що проценти за користування авансом сплачуються щомісячно, що автоматично виключає можливість застосовувати дану умови договору до відповідача як санкцію за безпідставно отримані кошти.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 367015,62 грн. Вірно визнано судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерде банк», а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Ерде банк» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде банк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року у справі № 910/17637/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/17637/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов