Рішення

від 23.01.2014 по справі 925/1869/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року Справа № 925/1869/13

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко А.Г., Кириленко А.М., за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповдача-2 : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу

за позовом Приватного підприємства "Дизельгазсервіс", м. Черкаси

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс "Зелена долина", смт. Томашпіль, Волинська область

до відповідача-2: Приватного підприємства "Тавіс", м. Черкаси

про стягнення коштів та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач заявив позов, в якому просив суд:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача 145 750 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті палива СЖТ КМ за договором поставки від 25.09.2013 № 306-АП-ЗД/ПС;

- зобов'язати відповідача-2 поставити відповідачу-1 паливо рідке синтетичне загальною кількістю 26,5т по місцю вигрузки, а саме: Вінницька область, Тульчинський район, с. Маяки, вул.Привокзальна,41;

- судові витрати покласти на відповідача-1.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив заявлені ним вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач-1 у своїх запереченнях на позов вважає позовні вимоги Позивача такими, що грунтуються на обставинах, які не відповідають дійсності, а відтак не підлягають задоволенню виходячи з того, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем паливо рідке синтетичне СЖТ-КМ в кількості 26,5 тонн поставлене Відповідачу-1 02 жовтня 2013 року за вказаним в Договорі місцем поставки автомобільним транспортом відповідно товарно-транспортної накладної № 02/10 від 02.10 2013 року.

Завідуючою складом Кульчицькою Н.П. отримано паливо в кількості 26.5 тонн.

Однак, в зв'язку з відсутністю технічних можливостей та обладнання необхідного для проведення якісних характеристик даного палива, якість при отриманні даного палива не перевірялась.

Паливо придбане для використання в сушарці ДСП-32 для сушіння зерна в зерновому складі. Про ціль використання палива було повідомлено Позивачу при його придбанні.

Використання палива проведено 03 жовтня 2013 року, однак при його використанні відбувалось задимлення, в насінні соняшника виявлено сторонній запах. А тому залишок палива був опломбований в ємкості № 2 складу ПММ, в яку він був злитий при отриманні від Позивача. Даний факт оформлено актом від 03 жовтня 2013 року, який додається до заперечення.

Частиною 2 статті 680 ЦК України визначено що, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

У відповідності до ч.2 ст. 680 ЦК України Позивачу направлено листа № 4194 від 03.10.2013 року з вимогою забрати паливо з складу Відповідача-1.

Позивач не виконав даної вимоги щодо забирання палива. Тому для мирного вирішення спору було направлено телеграму від 19 листопада 2013 року, щодо проведення відбору зразків палива та проведення перевірки відповідності палива. Однак Позивач не підтримав дану пропозицію.

Відповідач-2 у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог з наступних підстав:

30 вересня 2013 року згідно договору поставки № 44 Приватним підприємством «Тавіс» (Надалі Відповідач 2) було поставлено паливо рідке синтетичне СЖТ КМ в кількості 26 500тонн. Позивачем після прийняття Товару за якістю та кількістю було проведено стопроцентну оплату вартості поставленого Товару. На момент прийняття Товару за кількістю та якістю жодних зауважень щодо кількості та якості Товару з боку позивача вказано не було. Як стало зрозуміло Товар за вищевказаним Договором було поставлено Відповідачу 1, а той в свою чергу не розрахувався за поставлений Товар мотивуючи це тим, що позивач поставив Товар неналежної якості. Щодо якості поставленого Товару, якщо можна ідентифікувати Товар у відповідності до нашого Договору та Договору з відповідачем 1, то якість Товару була дотримана у відповідності до Сертифікату якості для Товару такого виду, що додається сторонами при прийомці Товару та перевірці його щодо якості та кількості.

Відповідач-2 повідомив суду, що прийомка Товару за кількістю та якістю відбувається у відповідності до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку по якості» затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966року № П - 7. За даною інструкцією чітко встановлений порядок та строки пред'явлення сторонами договору претензій щодо якості та кількості Товару. Так позивач не має на даний час права на звернення з відповідними вимогами до нас, в зв'язку з пропущенням терміну на пред'явлення претензій відповідного характеру. Також терміни на пред'явлення претензій передбачені і самим Договором, про що позивачу було відомо, а відповідні строки позивачем було пропущено. Тому вважаємо позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

08.01.2014 представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог за якою позивач просить суд: 145 750 грн. основного боргу; 12 615 грн. пені; 583 грн. інфляційних втрат; 2 257 грн. ставки НБУ; 957 грн. 3% річних.

11.01.2014 представник позивача Шевченко А.Г. подав заяву, в якій просив суд залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат, ставки НБУ та річних в розмірі 3 %. В судовому засіданні 23.01.2014 представники позивача заяву не підтримали, по суті, відмовились від неї.

В зв'язку з цим позивач просить повернути йому зайво сплачений судовий збір.

Суд, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами доказами, приходить до наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до двох відповідачів з різним місцезнаходженням.

Відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК).

За приписами ч.3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена долина» (далі - відповідач-1) 25 вересня 2013 р. було укладено договір поставки № 306-АП-ЗД/ПС (далі - Договір). За Договором Постачальник (позивач) має продати та передати паливо рідке синтетичне, а Покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти цей товар та оплатити його на умовах вищевказаного договору. Сторони дійшли згоди, що найменування, кількість, ціна, загальна вартість та строки оплати товару визначаються згідно Специфікації. По суті, сторони дійшли згоди, що Специфікація є невід'ємною частиною Договору (а.с.24-25).

Специфікацією № 1 до Договору поставки № 306-АП-ЗД/ПС від 25 вересня 2013 р, сторони погодили ціну товару, кількість, строки поставки та строки оплати за фактично поставлену продукцію. Строком оплати продукції визначено термін на протязі 14 днів з моменту набуття покупцем права власності на продукцію. Момент набуття Покупцем права власності на продукцію передбачений п. 3.3. Договору, а саме в момент отримання товару Покупцем. Із досліджених у судовому засіданні поданих позивачем, первинних бухгалтерських документів (видаткової накладної, товарно - транспортної накладної, специфікації та довіреності на отримання ТМЦ) вбачається, що моментом фактичного отримання Покупцем товару за Договором від Постачальника є 02 жовтня 2013 року (а.с.23, 25, 26).

На момент отримання товару Відповідачем 1 було видано довіреність № 1041 від 02 жовтня 2013року, на ім'я завідуючої складом паливно мастильних матеріалів Кульчицькій Н.П. Форму та порядок використання довіреності викладено в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженій наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 (далі - Інструкція). Згідно з п. 2 Інструкції, відпуск ТМЦ, нематеріальних активів, грошових документів і цінних паперів може здійснюватися тільки на підставі довіреності за ф. № М-2.

Суд приходить до висновку, що позивач передав Відповідачу-1 товар у відповідності до Договору а останній в свою чергу 02.10.2013 прийняв товар по довіреності через Кульчицьку Н.П.

Факт прийняття товарно-матеріальних цінностей від позивача ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» не оспорює.

З досліджених у судовому засіданні поданих сторонами доказів вбачається, що 30 вересня 201З р. позивачу згідно з договором поставки № 44 між позивачем та Приватним підприємством «Тавіс» (далі - Відповідач-2) було передано паливо рідке синтетичне СЖТ КМ в кількості 26 500 тон. Щодо якості поставленого товару у позивача до відповідача-2 претензій не було.

Згідно статті 673 ЦК України Продавець повинен передати Покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо Продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений Покупцем про конкретну мету придбання товару, Продавець повинен передати Покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом Продавець повинен передати Покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, Продавець зобов'язаний передати Покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договір від 25.09.2013 не містить умов щодо конкретної мети придбання товару.

Порядок прийняття товарно-матеріальних цінностей за якістю передбачено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку по якості затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П - 7.

Відповідач-1 у відзиві на позов визнав той факт, що «... якість при отриманні даного палива не перевірялась» (а.с.47).

Факт використання відпвоідачем-2 товарно-матеріальних цінностей, отриманих від позивача без перевірки їх якості підтверджується самим відповідачем у відзиві і вказує на те, що договір між сторонами був реальним і виконувався сторонами.

Вищевказані обставини вказують на необгрунтованість заперечень відповідачем-2.

Належних і допустимих доказів своїх заперечень відповідач-2 суду не надав.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1 не виконав своїх зобов?язань по розрахунках з позивачем відповідно до умов договору № 306-АГ-3Д/ПС від 25.09.2013.

Оцінюючи вимоги позивача до відповідача-2, суд приходить до висновку, що вони не грунтуються на чинному законодавстві і не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні з?ясовано, що товарно-матеріальні цінності відповідачем-1 фактично поставлені були 02.10.2013 (а.с.23; 26).

Станом на 18.12.2013 враховуючи, що оплата повинна була проведена на протязі 14 календарних днів, враховуючи п. 5 Специфікації до Договору, затримка по строку оплати за поставлений товар становить 63дні.

Пунктом 6.2. основного Договору передбачено, що покупець за порушення обов'язку визначеного п. 5 Специфікації за вимогою постачальника повинен сплатити останньому пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

На думку позивача пеня становить: 145 750грн *0,1%*63дні =9 135грн.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочки, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі що встановлюється за згодою сторін, але не може

перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань чітко врегульовано Законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд приходить до висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню становить 1236 грн.

Вимоги про стягнення «ставки НБУ» не грунтуються на чинному законодавстві і задоволенню не підлягають.

Розмір втрат внаслідок індексу інфляції становить: Листопад 2013 р. - 145 750 х 00,4:100=146,333 - 145 750 =583грн.

Три проценти річних становить: 145 750*3%=4 372 грн. за рік. 4 372:365=11грн за день. 11х63=693грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що збільшені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

З відповідача-1 на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 145 750 грн. боргу, 1 236 грн. пені, 583 грн. витрат в наслідок інфляції, 957 3% річних а також 2 915 грн. витрат по сплаті судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина" (код 32721857, вул. Інтернаціональна, 8, смт. Томашпіль, Волинська область, 24200) на користь Приватного підприємства "Дизельгазсервіс" (код 33903256, вул. Луценка, 7, офіс 1/2, м. Черкаси)

В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена долина" відмовити.

У позові до Приватного підприємства "Тавіс" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Рішення складено та

підписано 28.01.2014.