Постанова

від 17.12.2013 по справі 818/8093/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа №818/8093/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем за наслідками перевірки винесено 4 травня 2013 року податкові повідомлення-рішення про збільшення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість. За результатами розгляду скарги додатково нараховано податок з доходів фізичних осіб та штрафні санкції. З такими рішеннями не згоден, оскільки висновки інспектора про вчинення ним порушень не відповідають первинним документам та вимогам нормативних актів. На початок 2011 року у позивача мались в залишку блоки, бордюри та плитка тротуарна. Витрати на придбання матеріалів для виготовлення такої продукції здійснені протягом 2009-2010 року, але відобразити їх в обліку позивач зміг лише після отримання доходу від реалізації продукції, в 2011 році. Відповідач безпідставно використовує ГОСТ 17608-91 при визначенні кількості матеріалу, що витрачено позивачем для виготовлення продукції. Цей ГОСТ стосується зовсім іншої технології виробництва. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні позивача та представник позивача позов підтримали із зазначених підстав. Пояснили, що в ході перевірки не було враховано наданих первинних документів, а сам акт перевірки місить ряд висновків, що суперечать самому ж акту перевірки. За 2011 рік відповідачем зменшено податковий кредит на придбання матеріалів, придбання яких в цьому році позивачем взагалі не декларувалось, а кредит було сформовано за рахунок інших сум. Матеріали були придбані в 2009-2010 роках, в той період і було сформовано податковий кредит. За серпень 2011 року податковий кредит було зменшено на суму, що перевищує весь розмір податкового кредиту за цей місяць.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що в ході перевірки позивача встановлено включення до складу витрат вартості матеріалів, використання яких в господарській діяльності не підтверджено. Відповідачем не підтверджено і норми використання матеріалів у виробництві продукції. Подано лише ним самостійно виготовлені калькуляції та норми, які є значно вищими від визначених ГОСТ 17608-91. При розгляді скарги позивача було виявлено арифметичну помилку, тому винесено податкове повідомлення-рішення, яким додаткового визначено зобов'язання. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.29012 року. За наслідками перевірки 30.05.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716 грн. 23 коп.; № 0002251702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31519 грн. 90 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7879 грн. 98 коп. (а.с. 10-11). ЗА наслідками розгляду скарги позивача, відповідачем 03 вересня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0005301702, яким додатково збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600 грн. (а.с. 9). Відповідно до акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що впливають на визначення оподатковуваного доходу вартості цементу, гранвідсіву, волокна армованого, пластифікатору, пігменту та реофіту. На перевірку надано лише документи, що свідчать про придбання таких товарів, але не підтверджено використання при виготовленні товарів, або реалізацію.

Як зазначено в самому акт перевірки, в періоді, який перевірявся, позивач перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Враховуючи, що виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату. Як зазначено позивачем, матеріали для виготовлення плитки тротуарної, стінового блоку, бордюрів були придбані ним в 2009-2010 роках. Витрати при цьому сформовані не були, через відсутність доходу від реалізації продукції. Суд вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність у позивача залишків товарно-матеріальних цінностей на початок періоду, що перевірявся, оскільки в самому акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2011 року позивач мав залишки плитки тротуарної, бордюру тротуарного та дорожнього, блоку стінового, блоку міжкімнатного, гранвідсіву, пластифікатору та пігменту, станом на 31.12.2012 року також маються залишки плитки тротуарної, бордюру тротуарного та дорожнього, блоку стінового, блоку міжкімнатного, гранвідсіву, пластифікатору пігменту, реофіту, водостоків, волокна армованого (а.с. 19). Відобразити витрати до моменту отримання доходу позивач не мав можливості. Для підтвердження використання придбаних матеріалів при виготовленні товарів, позивачем надано калькуляції витрат на виготовлення 1 м. кв. тротуарної плитки, 1 шт. бордюру тротуарного та дорожнього та приблизні норми витрат сировини на виготовлення виробів з бетону (а.с.43-53). Твердження відповідача про невідповідність таких розрахунків ГОСТ 17608-91, та не прийняття їх до уваги в зв'язку з цим, суд вважає безпідставним. За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем, ним використовується сухопресований спосіб виготовлення виробів з цементу, а наведений ГОСТ нормує виготовлення плит тротуарних на основі водноцементних сумішей армованих металом. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що позивачем заявлено про відповідність його виробів ГОСТ 17608-91. Ніякими доказами, дослідженими в судовому засіданні, надані позивачем калькуляції витрат на виготовлення 1 м. кв. тротуарної плитки, 1 шт. бордюру тротуарного та дорожнього та приблизні норми витрат сировини на виготовлення виробів з бетону не спростовані, не довіряти їм у суду підстав немає. Висновок же відповідача про завищенням позивачем витрат матеріалів на виготовлення виробів з бетону ґрунтується на припущеннях. За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що в ході перевірки не підтверджено використання позивачем придбаних матеріалів у виробництві продукції. Суд вважає неправомірним рішення відповідача про виключення з переліку витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, витрат на придбання матеріалів в 2009-2010 роках. Як зазначено вище, станом на 01.01.2011 року у позивача мались залишки матеріалів та готової продукції, що з цих матеріалів виготовлена. Витрати ж на придбання матеріалів відображені ним в деклараціях лише після реалізації товарів та отримання від таких операцій доходу.

Крім зменшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідачем в тих же періодах зменшено податковий кредит позивача. В акті перевірки зазначено, що податковий кредит формування позивачем від операцій з придбання будівельних матеріалів: цементу, гранвідсіву, волокна армованого, пластифікатора. Використання цих матеріалів в господарській діяльності не підтверджено та в залишку вони відсутні. При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на контрагентів позивача, формування податкового кредиту по операціях з якими відповідач вважає безпідставним та не підтвердженим належними документами.

Відповідно до ст. 198 п. п. 198.2-198.3 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначалось вище, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що використання позивачем матеріалів не підтверджено. З акту перевірки вбачається, що в серпні 2011 року позивачем задекларовано 7294 грн. податкового кредиту. Відповідачем же прийнято рішення про зменшення податкового кредиту в цьому періоді на 8445 грн. 06 коп., тобто на суму, що перевищує задекларовану, що суперечить вимогам Податкового кодексу України щодо самого змісту податкового кредиту. Як повідомлено позивачем, в періоді, який перевірявся, податковий кредит формувався ним по податкових накладних, які не мають ніякого відношення до придбання цементу, гранвідсіву, волокна армованого. Відповідачем виключено з податкового кредиту суму, що становить 20% від витрат, що відображені позивачем, але витрати відображено по виробах, що були вироблені в 2009-2010 роках з матеріалу, що не був придбаний в 2011 році. На підтвердження такої позиції позивачем надано копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних (а.с.155-225). Відповідачем такі пояснення позивача ніякими доказами не спростовано, не довіряти наданим документам у суду підстав немає.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716 грн. 23 коп.; № 0002251702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31519 грн. 90 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7879 грн. 98 коп.; від 03 вересня 2013 року № 0005301702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600 грн. винесено відповідачем протиправно. Суд вважає необхідним їх скасувати.

На підставі ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь Гончаренка М.І. 858 грн. 13 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716 грн. 23 коп.; № 0002251702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31519 грн. 90 коп., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7879 грн. 98 коп.; від 03 вересня 2013 року № 0005301702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 858 грн. 13 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.В. Соп'яненко

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Соп'яненко