Постанова

від 25.03.2014 по справі 818/8093/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 р. Справа № 818/8093/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаровій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 818/8093/13-а

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сумської МДПІ від 30.05.2013 р. № 0002251702 і № 0002241702 та Сумської ОДПІ від 03 вересня 2013 р. № 0005301702.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37696,60 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716,23 грн.; № 0002251702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31519,90 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7879,98 грн.; від 03 вересня 2013 року № 0005301702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400,0грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600,0 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 858 грн. 13 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом.

Сумська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

ФОП ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача , перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.29012 року, за результатами якої складено акт від 14.05.2013 № 50/1700/НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України ; п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України ; п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України ; п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового Кодексу України ; абз б) п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Сумською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення 30.05.2013 року №0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716,23 грн. та № 0002251702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31519,90 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7879,98 грн.

Як вбачається із акту перевірки , в перевіреному періоді підприємець займався виготовленням виробів з бетону та оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами і сантехобладнанням. Підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування згідно з пунктами 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про доходи за 2011 рік і книзі обліку доходів та витрат (форми №10), встановлено розбіжність міх показниками цих документів та даними перевірки на суму 188505,11 грн. в результаті включення підприємцем до складу витрат вартість придбаних будівельних матеріалів (цемент, гранвідсів, волокно армоване, пігмент пластифікатор). Фактичного використання цих матеріалів в господарських операціях платника перевіркою не встановлено. Документи, які б підтверджували використання цих матеріалів на виготовлення конкретних виробів з бетону (тротуарна плитка, бордюр тротуарний 0.5 м, бордюр тротуарний їм, бордюр дорожній, водостік) та їх необхідну кількість (акти виконаних робіт, кошториси, калькуляції, інші ) відсутні. ФОП ОСОБА_1 на перевірку надано самостійно визначені «Приблизні норми витрат сировини на виробництво виробів з бетону на 2012 рік». Ці норми значно завищені відносно норм ГОСТ 17608-91. Норми витрат сировини на виробництво виробів з бетону на 2011 рік на перевірку не надано. В акті перевірки зазначено, що за даними обставинам неможливо визначити кількість матеріалів необхідних для виробництва реалізованих виробів з бетону.

На кінець перевіреного періоду (31 грудня 2012 року) дані будматеріали в залишках товарно-матеріальних цінностей відсутні, фактів їх реалізації не встановлено, в податкових зобов'язаннях платника протягом перевіреного періоду відсутні. Акт перевірки містить інформацію, що готова продукція виготовлена ФОП ОСОБА_1 на момент перевірки зберігалася спільно з продукцією виготовленою орендатором ФОП ОСОБА_2.

Відповідно до записів, відображених в книзі обліку доходів та витрат, яка не відповідає вимогам діючого законодавства (старого зразка), ФОП ОСОБА_1 списано будівельні матеріали на виробництво виробів з бетону за період з 31 травня 2011 року по 28 вересня 2011 року на суму 188505,11 грн. (без податку на додану вартість), у тому числі в першому півріччі 2011 року на суму 74018,4 грн., у другому півріччі 2011 року на суму 114486,71 грн.

Відповідно до первинних документів, наданих на перевірку (книга обліку доходів та витрат, видаткові, податкові накладні, банківські виписки) встановлено, що підприємцем - ОСОБА_1 до складу витрат у листопаді 2011 року віднесено вартість бетону, придбаного у ТОВ «Сільгоспзабезпечення» (код за ЄДРПОУ 23817873) на суму 7333,33 грн. Документи, що підтверджують використання даного будівельного матеріалу в господарській діяльності не надані.

Також, до складу витрат підприємцем віднесено витрати понесені на закупівлю автомобільних шин у липні і жовтні 2011 року в сумі відповідно 1166,67 грн. та 2366,67 грн. ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надано журналу обліку експлуатаційного пробігу автомобільних шин, тому не має можливості визначити згідно з установленими нормативами необхідність заміни даних запчастин.

Також підприємцем до складу витрат віднесено вартість придбаних у лютому 2011 року паливно-мастильних матеріалів у сумі 157,00 грн. (без податку на додану вартість) використання яких документально не підтверджено.

В порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України перевіркою встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з господарською діяльністю на загальну суму 199528,78 грн.

Неправомірне віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме, завищення податкового кредиту на загальну суму 37696,60 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 32,00 грн., за травень 2011 року на суму 6404,26 грн., за червень 2011 року на суму 8399,42 грн., за липень 2011 року на суму 8827,93 грн., за серпень 2011 року на суму 5587,93 грн., за вересень 2011 року на суму 8445,06 грн.

За результатами перевірки Сумською МДПІ до ФОП ОСОБА_1 прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30 травня 2013 року №0002251702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності на суму 31519,90 грн. і, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції в розмірі 7879,98 грн.; від 30 травня 2013 року №0002241702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37696,60 грн. і застосовано штрафні санкції (з урахуванням вимог пункту 7 підрозділу 10 « Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) в розмірі 5716,23 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління мін доходів у Сумській області.

Під час розгляду первинної скарги Головним управлінням мін доходів у Сумській області встановлено, що при складанні розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року перевіркою допущена арифметична помилка. Суму авансових платежів сплачених протягом року враховано в розмірі 4800,00 грн. замість зазначеної в розрахунку 2400,00 гривень. В зв'язку з цим сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік становить 42111,32 грн. Сума яткових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, визначених податковим повідомленням - рішенням Сумської МДПІ від 30 травня 2013 року №0002251702, підлягає збільшенню на 2400,0 грн. та підлягають збільшенню штрафні санкції на 600,0 гривень.

За результатами адміністративного оскарження, Сумською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області 03 вересня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005301702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400,0грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600,0 грн.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи, що виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

До складу витрат включаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається та підтверджено позивачем, що матеріали для виготовлення плитки тротуарної, стінового блоку, бордюрів були придбані ним в 2009-2010 роках, однак витрати при цьому сформовані не були через відсутність доходу від реалізації продукції.

Суд першої інстанції вважає безпідставним твердження відповідача з яким погоджується суд апеляційної інстанції про відсутність у позивача залишків товарно-матеріальних цінностей на початок періоду, що перевірявся, оскільки в самому акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2011 року позивач мав залишки плитки тротуарної, бордюру тротуарного та дорожнього, блоку стінового, блоку міжкімнатного, гранвідсіву, пластифікатору та пігменту, станом на 31.12.2012 року також маються залишки плитки тротуарної, бордюру тротуарного та дорожнього, блоку стінового, блоку міжкімнатного, гранвідсіву, пластифікатору пігменту, реофіту, водостоків, волокна армованого (а.с. 19).

Відобразити витрати до моменту отримання доходу позивач не мав можливості.

В підтвердження використання придбаних матеріалів при виготовленні товарів, позивачем до матеріалів справи надано калькуляції витрат на виготовлення 1 м. кв. тротуарної плитки, 1 шт. бордюру тротуарного та дорожнього та приблизні норми витрат сировини на виготовлення виробів з бетону (а.с.43-53).

Посилання податкового органу на невідповідність таких розрахунків ГОСТ 17608-91 та не прийняття їх до уваги є безпідставними , виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається , що на запит податкового органу ФОП ОСОБА_1 надав на перевірку самостійно визначені «Приблизні норми витрат сировини на виробництво виробів з бетону на 2012 рік» (додається) і які значно завищені відносно норм ГОСТ 17608-91, норми витрат на 2011р. не надано.

Однак, з листа ФОП ОСОБА_1 (а.с. 66) вбачається , що на запит податкового органу ним крім іншого надано також норми витрат матеріалів за перевіряємий період, 2011р. тощо на виготовлення тротуарної плитки, бордюр тротуарних 0.5м;1м;бордюр дорожніх 1м., помісячна калькуляція витрат на виготовлення тротуарної плитки, бордюр тротуарних 0,5м, 1м,бордюр дорожніх 1м. Водостоки, блоки стінові та блоки міжкімнатні за перевіряємий період не виготовлялись.

Прийнята технологія виробництва сухопресованих виробів не змінювалась ні в 2009, ні 2010, ні в 2011 роках, ні в 2012 році і відповідно норми витрат сировини на виробництво одиниці продукції ті ж самі.

З книгу обліку доходів і витрат вбачається , що в період з 30 травня 2011 року по 28 вересня 2011 року позивачем по справі використано для виробництва виробів матеріалів тільки на 143811,23 грн., в т.ч., в червні на 38001,99 грн., в липні на 28836,24грн., серпні на 32834,0 грн. та в вересні на 44139,67 грн.

Також позивачем вироблялась продукція в травні, жовтні і листопаді 2011 року, в яких використана сировина відповідно вартістю 33087,09 грн., 18813,08 грн. та 40451,86 грн.

Вище перелічені витрати матеріалів на виробництво виробів як в періоді, за який виключаються витрати, так і в інших періодах позивачем по справі не включались у витрати відповідно до норм Податкового кодексу України, оскільки у витрати включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманим доходом, тобто складова собівартості реалізованих виробів, а не вироблених.

Виготовлені в цих періодах вироби відповідно до застосовної технології виробництва не могли бути реалізовані, так як застосованою технологією виробництва визначено їх придатність до використання (укладку) тільки після 60 днів з дня виробництва (набрання ними атмосферної вологи і набрання кріпості).

Крім того, безпідставність обґрунтування відповідачем по справі виключення з витрат вартості матеріалів, використаних на виробництво в періоді з 30.05.2011р. по 28.09.2011р. у зв'язку з не наданням норм витрат сировини підтверджується і тим, що позивачем не тільки в зазначеному періоді, а взагалі в 2011 році не вироблялись : блок стіновий, якого реалізовано 471 шт. собівартістю 3061,50 грн.; бордюр тротуарний, якого реалізовано 400 шт. собівартістю 7000,0 грн.; водосток, якого реалізовано 26 штук собівартістю 151,0 грн., а ці товари вироблені в попередніх роках і реалізовані в 2011 році , тому витрати матеріалів на їх виготовлення ніякого відношення до надання чи ненадання норм витрат на 2011 рік не мають.

Наявність їх в залишках на 1 січня 2011 року, як і матеріалів, підтверджується актом інвентаризації і підтверджується даними книги обліку доходів і витрат та не заперечується відповідачем по справі, зазначаючи їх залишки в акті перевірки.

Виробництво виробів, як в періоді, в якому виключаються витрати, так і в інших періодах та використання на їх виробництво матеріалів підтверджується актами виконаних робіт по виробництву сухопресованих виробів, які містяться в матеріалах справи та були надані до перевірки.

Залишки нереалізованих виробів і не використаних матеріалів на 1 січня 2012 року підтверджується актом інвентаризації, даними книги обліку доходів і витрат, копії аркушів якої знаходяться в справі і не заперечується відповідачем , зазначаючи їх в акті.

Так, станом на 01.01.2011 року в залишках було плитки тротуарної 3701,54 м2 2 2 вироблено 5610,4 м , реалізовано7321 м , залишок на 1.01.2012 р. склав 1990,94 м , що підтверджується актами інвентаризації та виконаних робіт. Водостоків залишок станом на 01.01.2011 року складав 3041 шт. в 2011 році не вироблялось, реалізовано 46 шт., залишок 2995 шт. Бордюр дорожніх залишок становив 358 шт., вироблено347 шт., реалізовано 542 шт., залишок 163 шт. Бордюр тротуарний 1 м, залишок становив 538 шт., вироблено 609 шт., реалізовано 751 шт., залишок 396 шт. Бордюр тротуарний 0,5 м, залишок становив 1598 шт., вироблено 2040 шт., реалізовано 900 шт., залишок 2737 шт. Стінових блоків залишок становив 3271 шт., в 2011 році не вироблялося, реалізовано 471 шт., залишок 2800 шт. Міжкімнатних блоків залишок становив 672 шт., в 2011 році не вироблялося, і не продавалося і всі 672 шт. залишились в залишку.

Посилання податкового органу на те , що всього списано документально не підтверджених будівельних матеріалів на виробництво виробів з бетону на суму 188505,11 грн. (без ПДВ) і їх виключення з витрат є безпідставним, оскільки не відповідає сумі , яка включена у витрати за зазначений період з 30.05.201р. по 28.09.2011р.

Крім того, з даних Книги обліку доходів і витрат, на яку посилається відповідач по справі позивачем за вказаний період, як складової собівартості реалізованих виробів, а не вироблених в цьому періоді включено у витрати тільки 144365,44 грн. , що менше суми, яка виключається на 44139, 67 грн.

З матеріалів справи вбачається , що за серпень 2011 р. відповідачем по справі виключається з податкового кредиту: по цементу в сумі 6567,02грн., вартість якого включена в витрати серпня 2011 р. (32 835 грн. 11 коп.), як складова собівартості реалізованих виробів, які вироблені в 2009-2010 роках. По гранвідсіву 1096,20грн., вартість якого включена в витрати серпня 2011 р. (5400 грн. 81 коп.), як складова собівартості реалізованих виробів, які вироблені в 2009-2010 роках. По пластифікатору 212,03грн., вартість якого включена в витрати серпня 2011 р. (1060 грн. 16 коп.), як складова собівартості реалізованих виробів, які вироблені в 2009-2010 роках. По пігменту в сумі 125,43 грн., вартість якого включена в витрати серпня 2011 р. (627 грн. 16 коп.), як складова собівартості реалізованих виробів, які вироблені в 2009-2010 роках. По волокну армованому в сумі 460,41грн., вартість якого включена в витрати серпня 2011 р. (2302 грн. 04 коп.), як складова собівартості реалізованих виробів в серпні 2011 р., які вроблені ще в 2010 році, які вироблені в 2009-2010 роках.

Однак , як вбачається з матеріалів справи за серпень 2011 року податковий кредит позивачем сформований тільки в сумі 7294,0 грн. ( меншій від виключеної суми (8445,06грн.) на 1151,60 грн.) на підставі наявних податкових накладних і розрахункових чеків, які разом з Реєстрами виданих і отриманих податкових накладних надавались на перевірку і підтверджують, що позивачем по справі задекларовано податковий кредит за серпень 2011 року в сумі 7294,0грн. , в т.ч. з операцій по придбанню: газу і мастильних матеріалів 302,70грн., послуг з реклами 83,34 грн. 34 коп., з постачання води 50,00 грн., з транспортування електроенергії 166,74грн. , запчастини і інвентарю 3162,0 грн., електролічильника і силового кабелю 157,07 грн. і по придбанню цементу тільки 3333,33 грн., який не має ніякого відношення до включеного цементу у витрати, так як придбаний 29 серпня 2011 р. і фізично не міг бути використаний для виробництва виробів в серпні, а тим більше для виробництва виробів, які реалізовані в серпні 2011 року і вироблені в 2010 році. По іншим матеріалам (гранвідсів, волокно, пластифікатор, пігмент) податковий кредит взагалі не декларувався.

Аналогічно і по інших місяцях 2011 року виключається з податкового кредиту сума податку на додану вартість, яка відповідає 20% вартості матеріалів, виключених з витрат і не має ніякого відношення до сформованого податкового кредиту за звітний період.

Так, за травень 2011 р. виключається з податкового кредиту 6404,26 грн. , що відповідає 20% вартості включеної в витрати в травні 2011 р. матеріалів, які використані для виробництва плитки тротуарної і бордюр тротуарний, виготовлених в 2010 році., в т.ч. по цементу 4795 грн. 33 коп. (23 976 грн. 67 коп. х 20%); по гранвідсіву 776 грн. 57 коп. (3882 грн. 86 коп. х 20%); по пластифікатору 261 грн. 74 коп. (1308 грн. 70 коп. х 20%); по волокну армованому 571 грн. 81 коп. (2859 грн. 07 коп. х 20%). В той час як в травні 2011 р. придбання гранвідсіву і пластифікатору не здійснювалось і податковий кредит по ним не декларувався.

За червень 2011 р. виключається з податкового кредиту 8399 грн. 42 коп., що відповідає вартості включених до витрат в червні 2011 р. матеріалів, які використані для виробництва виробів реалізованих в червні 2011 р. вироблених в 2010 р. по цементу - 6170 грн. 34 коп. (30 851 грн. 70 коп. х 20%); по гранвідсіву - 969 грн. 14 коп. (4845 грн. 71 коп. х 20%); по пластифікатору - 339 грн. 81 коп. (1699 грн. 06 коп. х 20%); по пігменту - 163 грн. 31 коп. (816 грн. 54 коп. х 20%); по волокну армованому - 756 грн. 82 коп. (3784 грн. 09 коп.). В той час як в червні 2011 р. придбання гранвідсіву, пластифікатору і волокна армованого не здійснювалось і податковий кредит по ним не формувався.

За липень 2011 року виключається з податкового кредиту 5587 грн. 93 коп., що відповідає вартості включених до витрат в липні 2011 р. матеріалів, які використані для виробництва виробів, реалізованих в липні 2011 p., які вироблені в 2010 році, по цементу - 4223 грн. 63 коп. (21 118 грн. 14 коп. х 20%); по гранвідсіву - 619 грн. 40 коп. (3096 грн. 99 коп. х 20%); по пластифікатору - 213 грн. 28 коп. (1066 грн. 38 коп. х 20%); по пігменту - 68 грн. 26 коп. (341 грн. 31 коп. х 20%); по волокну армованому - 463 грн. 36 коп. (2316 грн. 82 коп. х 20%). В той час як в липні 2011 р. придбання гранвідсіву, пластифікатору, волокна армованого і пігменту не здійснювалось і податковий кредит по ним не декларувався.

Тобто, здійснено виключення з податкового кредиту сум, які взагалі позивачем не включалось до складу податкового кредиту.

Висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення підприємцем ОСОБА_1 до складу витрат у листопаді 2011 року вартість бетону, придбаного у ТОВ «Сільгоспзабезпечення» на суму 7333,33 грн. є необґрунтованим , оскільки з акту виконаних робіт від 30.11.2011р. вбачається , що бетон товарний в кількості 200 куб.м. на суму 7333,33 грн. без ПДВ згідно накладної №100 від 30 листопада 2011 року оприбутковано власними силами та використані для бетонування площадки під складування та свідчить про використання придбаного товару в господарській діяльності.

Також, з акту перевірки вбачається , що позивачем до складу валових витрат включені витрати , понесені на закупівлю автомобільних шин в липні , жовтні 2011р. в сумі 1166,67 грн. та 2366,67 грн. (без ПДВ) відповідно.

Колегією суддів встановлено та вбачається з акту перевірки , що у власності позивача є автомобіль ГАЗ 33023 номерний знак НОМЕР_5 .

Згідно акту від 13.10.2011р. вбачається , що 13 жовтня 2011 року згідно накладної №003851 позивачем оприбутковано шини (Газель) в кількості 4 шт. на суму 2366,67 грн. без ПДВ та власними силами встановлені на автомобіль ГАЗ 33023 НОМЕР_5 , що свідчить про використання придбаного товару в господарській діяльності.

Наведене свідчить про правомірність виключення позивачем до витрат вартість придбаних бетону та шин для автомобіля.

Як вбачається з акту перевірки, підприємцем до складу витрат віднесено вартість придбаних у лютому 2011 році паливно-мастильних матеріалів у сумі 157,00 грн. (без ПДВ) , використання яких документально не підтверджено.

Колегією суддів встановлено та вбачається з пояснень позивача і його представника , що дійсно такі документи в підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів на суму 157,00 грн. відсутні, що свідчить про правомірність та обґрунтованість висновку податкового органу про безпідставне віднесення цієї суми до валових витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий орган не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013 року № 0002241702, яким збільшено зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5716,23 грн.; № 0002251702 в частині збільшення зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 31496,90 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7874,09 грн. та від 03 вересня 2013 року № 0005301702, яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 2400,0 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 600,0 грн.

Однак, помилково дійшов висновку в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002251702 в частині збільшення зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 23,55 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 5,89 грн., тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанова суду першої інстанції постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2013р. по справі № 818/8093/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову в частині задоволення позову ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002251702 , яким збільшено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 23,55 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 5,89 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Макаренко Я.М. Повний текст постанови виготовлений 31.03.2014 р.