Рішення

від 22.10.2013 по справі 911/2860/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа № 911/2860/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Технополсервіс", м.Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Росава", м. Біла Церква

про стягнення 935000,00 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополсервіс" (надалі позивач) заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Росава" (надалі відповідач) про стягнення 935000,00 грн. Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.08.2013 р. Разом з тим, ухвалою господарського суду Київської області накладено арешт на грошові суми в межах позовних вимог у розмірі 953700 (дев'ятсот п'ятдесят три тисячі сімсот) гривень 00коп., що належать Приватному акціонерному товариству "Росава", які обліковуються на рахунках останнього у банківських або в інших кредитно-фінансових установах до винесення господарським судом рішення по суті справи.

06.08.2013 р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Київської області подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явлення представника останнього 07.08.2013 р. у судове засідання.

07.08.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про змінення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог та відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача 979104,00 грн., з яких, 937080,00грн. основний борг, 873,33 грн. пеня, 34420,24 грн. 3% річних та 6810,48грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2013 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 28.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2013 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.09.2013 року.

Присутній у судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення на вимогу ухвали суду від 25.07.2013 року, а представник відповідача - відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 11.09.2013 року судом оголошено перерву до 02.10.2013року, про що сторонами підписано відповідне повідомлення.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2013 року, у порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

26.09.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заперечення на відзив відповідача.

02.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав зустрічний позов про розірвання договору, який ухвалою суду від 02.10.2013 року, прийнято для спільного розгляду з первісним у даній справі.

Разом з тим, ухвалою суду від 02.10.2013 року розгляд справи відкладено на 09.10.2013 року.

08.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача за зустрічним позовом подав заперечення на зустрічний позов у якому просить залишити зустрічні позовні вимоги без задоволення.

У судовому засіданні 09.10.2013 року судом оголошено перерву до 18.10.2013року, про що сторонами підписано відповідне повідомлення.

18.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача за первісним позовом подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні 18.10.2013 року судом оголошено перерву до 22.10.2013року, про що сторонами підписано відповідне повідомлення.

21.10.2013 року представник відповідача за первісним позовом подав до суду заяву про відхилення умов мирової угоди, яку було вручено представником ТОВП"Технополсервіс" представнику ПрАТ "Росава" у судовому засіданні 18.10.2013 року.

Розглянувши матеріали справи,суд

встановив:

26 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "Технополсервіс", (постачальник, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством "Росава", найменування якого відповідно до положень Закону України "Про акціонерні товариства" було змінено на Приватне акціонерне товариство "Росава", що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17154574 від 10.09.2013 року, (покупець, відповідач у справі) було укладено договір № 297/534 (надалі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити своїми силами з власних матеріалів, а покупець прийняти та оплатити прес-форми для вулканізації шин (далі товар), згідно специфікації № 1 (додатку № 1), що є невід'ємною частиною договору, за конструкторською документацією постачальника зі змінами покупця.

Відповідно до п.2.1. договору кількість товару, що постачається, повинна відповідати специфікації додатку №1.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору встановлено, що валютою оплати за товар є українська гривня. Ціни за одиницю товару, що постачається за даним договором, зазначені в специфікації (додатку № 1). Ціна є договірною і може змінюватися по узгодженню сторін шляхом оформлення відповідних доповнень. Ціна включає вартість товару, маркування, тари, та консервації. Загальна сума договору становить 564 000,00 ( п'ятсот шістдесят чотири тисячі ) грн., у тому числі ПДВ 94 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору покупець здійснює передоплату в розмірі 50% суми договору після підписання договору обома сторонами протягом 10 банківських днів , на підставі рахунку виставленого постачальником. Постачальник вправі призупинити роботи і віддалити термін виготовлення товару, відповідно терміну затримки передоплати. Оплата решти вартості товару проводиться протягом 10-и банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару, до відвантаження, на підставі рахунку постачальника.

Згідно з п. 3.5. договору постачальник зобов'язаний сповістити покупця про дату готовності товару в письмовому виді по факсу.

Пунктом 6.1. договору у редакції доповнення №19 від 26.11.2012 року до договору №297/534 від 26.10.2010 року продовжено строк дії договору до 31.12.2012року.

Вказаний договір та доповнення підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

29.02.2012 року між сторонами було підписано та скріплено відтисками печаток юридичних осіб доповнення №15 до договору №297/534 від 26.10.2010 року, відповідно до змісту якого погоджено про додаткове виготовлення, по погодженій сторонами документації наступних прес-форм для вулканізації шин:

№Прес-форма (розмір, модель,креслення)Кіль-кість, шт.Ціна за 1 шт., грн. без ПДВСума, грн. без ПДВТермін постачання 1Прес-форма 185/70R14 Snowgard 2 110000,00 220000,00 100 днів з дати передоплати та погодження КД 2Прес-форма 195/55R15 Snowgard 2 110000,00 220000,00 3Прес-форма 205/65R15 Snowgard 2 110000,00 220000,00 Всього: 6 660 000,00 ПДВ20% 132 000.00 Разом: 792 000,00 При цьому суму договору було збільшено на 792 000,00 грн.(в т.ч. ПДВ 132000,00 грн. ) і остання склала 8641729,20 (вісім мільйонів шістсот сорок одна тисяча сімсот двадцять дев'ять) грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 1 440 288,20 грн.).

Таким чином, відповідно до змісту п. 5.1. договору, відповідач був зобов'язаний сплатити передплату у розмірі 396000,00 грн. у термін до 14.03.2013року включно.

Проте, як зазначає позивач, відповідач станом на дату судового засідання, вказану суму заборгованості не сплатив. У свою чергу, відповідачем належних доказів виконання умов договору від 26.10.2010 року №297/534 у редакції доповнення №15 від 29.02.2012 року, у частині здійснення передплати у розмірі 50% суми договору (у даному випадку доповнення №15 до договору) після підписання договору обома сторонами протягом 10 банківських днів , до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за договором від 26.10.2010 року №297/534 у редакції доповнення №15 від 29.02.2012 року в розмірі 396000,00 грн. при замовленні товару на загальну суму у розмірі 792000,00 грн.

Крім того, 11.06.2012 року між сторонами було підписано та скріплено відтисками печаток юридичних осіб доповнення №16 до договору №297/534 від 26.10.2010 року, відповідно до змісту якого погоджено про додаткове виготовлення, по погодженій сторонами документації наступних прес-форм для вулканізації шин:

№Прес-форма (розмір, модель,креслення)Кіль-кість, шт.Ціна за 1 шт., грн. без ПДВСума, грн. без ПДВТермін постачання 1Прес-форма для вулканізації шин 6.50-16 TR-101 1 95000,00 95000,00 90 днів з дати передоплати та погодження КД 2Прес-форма для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 1 450900,00 450900,00 150 днів з дати передоплати та погодження КД Всього: 6 545900,00 ПДВ20% 109180,00 Разом: 655080,00 При цьому суму договору було збільшено на 655080,00 грн.(в т.ч. ПДВ 109180,00 грн. ) і остання склала 9296809,20 (дев'ять мільйонів двісті дев'яносто шість тисяч грн. вісімсот дев'ять тисяч) грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 1549468,20грн.).

Таким чином, відповідно до змісту п. 5.1. договору, відповідач був зобов'язаний сплатити передплату у розмірі 270540,00 грн. за поставку прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 у термін до 26.06.2013 року включно.

Проте, як зазначає первісний позивач, відповідач станом на дату судового засідання, вказану суму заборгованості не сплатив. У свою чергу, відповідачем належних доказів виконання умов договору від 26.10.2010 року №297/534 у редакції доповнення №16 від 11.06.2012 року, у частині здійснення передплати у розмірі 50% суми договору (у даному випадку доповнення №16 до договору за поставку прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07) після підписання договору обома сторонами протягом 10 банківських днів, до суду не подано.

Врахувавши вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів, за договором від 26.10.2010 року №297/534 у редакції доповнення №16 від 11.06.2012 року за поставку прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 в розмірі 270540,00 грн. при загальній вартості вказаного товару у розмірі 541080,00 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, пунктами 5.1. та 5.2. договору передбачено наступний порядок розрахунків за поставлений позивачем товар: покупець здійснює передоплату в розмірі 50% суми договору після підписання договору обома сторонами протягом 10 банківських днів, на підставі рахунку виставленого постачальником. Постачальник вправі призупинити роботи і віддалити термін виготовлення товару, відповідно терміну затримки передоплати. Оплата решти вартості товару проводиться протягом 10-и банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару, до відвантаження, на підставі рахунку постачальника.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення 666540,00 грн., в той час як ПрАТ "Росава" не спростовано існування заборгованості перед ТОВП "Технополсервіс" у розмірі 666540,00 грн. передплати, при замовленні товару на загальну суму у розмірі 1333080,00грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з первісного відповідача боргу в частині 666540,00 грн. за замовлений останнім товар підлягає задоволенню.

До тверджень відповідача за первісним позовом, вказаних у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивачем за первісним позовом не було направлено відповідачеві рахунки для сплати вказаних вище сум, суд ставиться критично, оскільки такий обов'язок на ТОВП"Технополсервіс" умовами п.п.5.1. та 5.2. договору не покладений, в той час як на ПрАТ "Росава" покладено обов'язок протягом 10 банківських днів здійснити передплату у розмірі 50% вартості суми договору на підставі виставлених позивачем рахунків, які представник відповідач міг і отримати наручно, звернувшись до позивача за первісним позовом.

Крім того, позивач за первісним позовом, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з відповідача за первісним позовом 270540,00 грн. вартості прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07, що у сумі з передплатою становить 100% вартості прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 за договором від 26.10.2010 року №297/534 у редакції доповнення №16 від 11.06.2012року.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата решти вартості товару проводиться протягом 10-и банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару , до відвантаження, на підставі рахунку постачальника.

Як на докази, що підтверджують факт повідомлення відповідача за первісним позовом про готовність прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 позивач за первісним позовом посилається на листи від 22.05.2013 року №123-21, 26.04.2013року №123-18 та 05.06.2013 року №123-23, які були направлені ПрАТ "Росава" за допомогою факсу.

До вказаних посилань суд ставиться критично, оскільки ТОВП"Технополсервіс" не надано суду належних доказів направлення чи вручення вказаних листів ПрАТ"Росава". Разом з тим, присутній у судовому засіданні представник відповідача за первісним заявив, що ПрАТ"Росава" повідомлення про готовність прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 від позивача за первісним позовом не отримувало, про що відповідачем і зазначено у відзиві на позовну заяву.

Крім того, суд ставить критично то тверджень представника позивача за первісним позовом щодо того, що належним повідомлення ПрАТ "Росава" про готовність прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 є претензія від 03.08.2012 року №123-43, до якої у якості доказів її отримання представником ПрАТ"Росава" долучено повідомлення про вручення поштового відправлення, оскільки з останнього не вбачається які саме документи було отримано представником ПрАТ"Росава".

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5.2. договору оплата решти вартості товару проводиться протягом 10-и банківських днів з дати отримання повідомлення про готовність товару , до відвантаження, на підставі рахунку постачальника.

Позивачем за первісним позовом належних доказів направлення (вручення) представнику ПрАТ "Росава" повідомлення про готовність прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 суду не надано, відповідно, строк виконання зобов'язання щодо сплати останнім 270540,00 грн. вартості прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 не настав. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 270540,00 грн. вартості прес-форми для вулканізації шин 650/75R32 TR-07 залишається судом без задоволення.

Окрім основного боргу, з урахування уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 34420,24 грн. 3% річних, 6810,48 грн. інфляційних втрат та 873,33 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості по передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 15 від 29.02.2012 року за період з 15.03.2012 року по 31.07.2013року та передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 16 від 11.06.2012 року за період з 27.06.2012 року по 31.07.2013року, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє частково, а саме у розмірі 25298,63 грн.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

З розрахунку позивача вбачається, що останнім не враховано індекси інфляції за місяці де вони становлять менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення .

Зробивши розрахунок інфляційних втрат, врахувавши зазначені вище роз'яснення Вищого господарського суду України, по заборгованості по передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 15 від 29.02.2012 року за період з 15.03.2012 року по 31.07.2013року та передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 16 від 11.06.2012 року за період з 27.06.2012 року по 31.07.2013року, суд встановив, що позивачем виконано відповідний розрахунок арифметично невірно, оскільки результат суду становить менше одиниці. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6810,48 грн. залишається судом без задоволення.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 11.3. договору за затримку відвантаження товару чи несвоєчасну оплату, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,3 % від вартості не відвантаженого чи неоплаченого товару за кожний день затримки, при цьому розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позивач невірно визначив шестимісячний строк протягом якого слід нараховувати пеню за прострочення по передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 15 від 29.02.2012 року.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості по передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 15 від 29.02.2012 року за період з 23.07.2012 року по 15.09.2012 року на суму 396000,00 грн. та передплаті за замовлений товар на підставі доповнення № 16 від 11.06.2012 року за період з 23.07.2012 року по 22.12.2012 року (вказаний у розрахунку позивача) на суму 270540,00 грн., з урахування положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем невірно, оскільки результат суми розрахунку суду значно більший, а тому вимоги останнього щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 873,33грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 666540,00 грн. основного боргу, 25298,63 грн. 3% річних та 873,33 грн. пені, а загалом 692711,96 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 частини другої ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову .

У п. 2.5. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що Законом передбачено (абзац третій частини другої статті 6) зменшення розміру судового збору з позовної заяви, поданої після подання заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення позову. Зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі. Якщо заяву про забезпечення позову подано після подання позовної заяви, то відповідне зменшення суми судового збору не здійснюється. Передбачене згаданою нормою зменшення розміру судового збору не ставиться Законом у залежність від результатів судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було подано до суду одночасно позовну заяву та заяву про забезпечення позову та сплачено судовий збір у розмірі 18741,60 грн. за подання позовної заяви (за платіжним дорученням № 91 від 15.07.2013 року), 842,08 грн. за збільшення позовних вимог (за платіжним дорученням №97 від 02.08.2013 року) та 1720,50 грн. - за подання заяви про забезпечення позову (за платіжним дорученням № 92 від 15.07.2013 року).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на вищевказане, позивачу за первісним позовом, у зв'язку з надмірною сплатою судового збору слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1722,10 грн.

Разом з тим, позивач за первісним позовом клопоче покласти на відповідача витрати за оплату послуг адвоката, у розмірі 93708,00 грн.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВП "Технополсервіс" (замовник) та ТОВ "Юридична фірма "ЮрІнтер" в особі адвоката Гордєєва Д.О. (виконавець) 11.07.2013 року було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, згідно відповідних замовлень замовника (додаток № 1).

Відповідно до додатку до договору №1 від 11.07.2013 року замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити представництво замовника у господарському суді Київської області та у апеляційному господарському суді Київської області, при вирішення у досудовому і судовому порядку питання виконання Приватним акціонерним товариством «Росава» (відповідач), фінансових зобов'язань перед замовником за додатками № 15 та 16 до договору № 297/534 від 26.10.2010року. До обов'язків виконавця за цим замовленням у тому числі відноситься відповідна взаємодія з державною виконавчою службою України, здійснення ним відповідних дій, та заходів для отримання замовником сум передплат та оплати вартості виготовленого на замовлення ПрАТ «Росава» - замовником продукції, у випадку примусового виконання рішення господарського суду. Вартість послуг виконавця за цим замовленням встановлюється у наступному розмірі, та оплачується замовником у наступні строки: 10[десять) % від вартості позовної заяви - 937080 гривень замовник сплачує виконавцю у якості авансування послуг, протягом 25 (Двадцяти п'яти) календарних днів з моменту підписання цього замовлення.

У матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4419 від 29.03.2011 року виданого на ім'я Гордєєва Дениса Олександровича.

Пунктом 6.3 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів , адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом підтверджено правовий статус адвоката, проте відсутні докази фактичного перерахування коштів у розмірі 93708,00 грн. останньому на підставі вказаного вище договору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази подані на підтвердження понесення первісним позивачем витрат на правову допомогу в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога ТОВП "Технополсервіс" щодо стягнення з ПрАТ "Росава" адвокатських витрат у розмірі 93708,00 грн., є необґрунтованою, не доведеною належними та допустимими доказами та такою, що задоволенню не підлягає.

Як зазначено вище, 02.10.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав зустрічний позов про розірвання договору, який ухвалою суду від 02.10.2013 року, прийнято для спільного розгляду з первісним у даній справі.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВП "Технополсервіс" протягом тривалого строку не було направлено ПрАТ "Росава" повідомлення про готовність товару відповідно до положень п. 5.2. договору 297/534 від 26.10.2010 року, що є істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов вказаного договору, що є підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.2. договору №297/534 від 26.10.2010 року кожна із сторін вправі розірвати даний договір, повідомивши про його розірвання іншу сторону за 30 днів, але тільки після виконання взятих на себе зобов'язань і відшкодування документально підтверджених збитків, викликаних такою подією.

Таким чином, договором встановлено порядок його розірвання, який полягає у такій можливості лише після виконання взятих на себе сторонами зобов'язань за договором.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, останнім 06.09.2013 року було скеровано на адресу відповідача за зустрічним позовом повідомлення про розірвання договору №297/534 від 26.10.2010 року, проте ПрАТ "Росава" доказів надсилання вказаного повідомлення ТОВП "Технополсервіс" до суду не подано.

Разом з тим, як зазначено вище, позивачем за зустрічним позовом не виконано обов'язок щодо здійснення передоплати у сумі 666540,00 грн. за замовлений останнім, на підставі доповнень №15 та №16 від 29.02.2012 року та 11.06.2011 року до договору №297/534 від 26.10.2010 року, товар, а відповідно до змісту вказаних вище доповнень поставка товару здійснюється протягом 100 та 150 днів з моменту здійснення передплати позивачем за зустрічним позовом.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням ПрАТ "Росава" обов'язку щодо здійснення передоплати за замовлений останнім товар, договір не може бути розірваний у встановленому п.6.2. порядку.

Крім того, суд ставиться критично до тверджень ПрАТ "Росава", щодо того, що надсилання рахунку-фактури, як вираження готовності до виконання свого зобов'язання, покладено на ТОВП "Технополсервіс", оскільки на останнє п. 5.2. договору покладено лише обов'язок щодо направлення повідомлення про готовність товару факсимільним способом (п. 3.5. договору), а рахунок-фактура є лише документом на підставі якого позивач за первісним позовом мав здійснити розрахунки за виготовлений товар, та обов'язок щодо його направлення, відповідно до п. 5.2. договору, на відповідача за зустрічним позовом не покладено.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ПрАТ "Росава" щодо розірвання договору, є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову, покладаються на позивача.

Згідно з ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

У п. 10 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16, вказано, що враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Росава" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91; код ЄДРПО України 30253385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Технополсервіс" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 122; код ЄДРПО Україна 20246571) - 666540 (двісті шістсот шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок) гривень 00коп. передплати, 873 (вісімсот сімдесят три) гривні 33 коп. пені, 25298 (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) гривень 63 коп. 3% річних та 12636 (дванадцять тисяч шістсот тридцять шість) гривень 99 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству "Технополсервіс" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 122; код ЄДРПО Україна 20246571) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № 92 від 15.07.2013 року у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять гривень) 50 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи) та частину судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №91 від 15.07.2013 року у сумі 1 (однієї) гривні 60 коп. (оригінал платіжного доручення у матеріалах справи).

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2013 року.

Суддя А.В. Лопатін