Ухвала

від 21.01.2014 по справі 810/3387/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3387/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ВАП-Буд» звернулося у суд з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212202 від 04.03.2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Група Компанія ЕКО», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при взаємовідносинах з ТОВ «Група Компанія ЕКО» та ТОВ «Ларт Інвест» за період 2009 - 2012 р. р., за підсумками якої складено акт від 20.02.2013 року №120/222/30356126 та виявлені порушення ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВАП-Буд» з постачальником ТОВ «Група Компанія ЕКО», п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 464036,00 грн., в тому числі 267939,00 грн. - за червень 2011 року, 196097,00 грн. - за липень 2011 року.

На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212202 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 562086,00 грн., з них 464036,00 грн. - за основним платежем, 98050,00 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, а також результатами його адміністративного оскарження до ДПС у Київській області та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ «Група Компанія ЕКО» за договорами, які, на переконання податкового органу, є нікчемними і не доводять реального здійснення господарських операцій.

Зазначене ґрунтується на висновках працівників ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, викладених в акті від 12.12.2011 року №124/2306/34648565 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Група Компанія ЕКО» (ЄДРПОУ 34648565) документального підтвердження за травень, серпень, вересень 2011 р.», в якому, серед іншого, зазначено, що TOB «Група Компанія ЕКО» має стан 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», у зв'язку з чим 04.10.2011 року товариству анульовано свідоцтво платника ПДВ, основні засоби у ТОВ «Група компанія ЕКО» відсутні. Відповідно до податкової звітності кількість працюючих на підприємстві у 1 кварталі 2011 році складала 1 особу, яка, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий об'єм роботи. Також, в указаному акті зазначено, що у ТОВ «Група Компанія ЕКО» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Також, податковий орган посилається на зміст постанови про призначення позапланової перевірки від 16.01.2013 року старшого слідчого ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції М. Дзвоника по матеріалам кримінального провадження №22012000000000002 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 364 КК України, у якій зазначено, що в період з липня 2010 року по 25 липня 2012 року у м. Києві громадянин України ОСОБА_4, обіймаючи посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу взаємодії з підрозділами Держфінмоніторингу України та правоохоронними органами управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА України у м. Києві, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів в особистих інтересах, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, створив та придбав, повторно, суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Група компаній ЕКО», з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з наданням незаконних послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємств-контрагентів шляхом документального збільшення їх валових витрат та формування незаконного податкового кредиту. Окрім того, зазначено, що ОСОБА_5 оформлювався директором вказаного товариства без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою отримання разової грошової винагороди і чим детально займалось товариство йому не відомо.

Таким чином податковий орган прийшов до висновку, що договори укладені між ТОВ «ВАП-Буд» та його контрагентом ТОВ «Група Компанія ЕКО» згідно частини 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, у травні та червні 2011 року між позивачем, як замовником, та ТОВ «Група Компаній ЕКО», як підрядником, укладались договори підряду №05/05/11 від 05.05.2011 року, №10/05/11 від 10.05.2011 року, №27/05/11 від 27.05.2011 року, №30/05/11 від 30.05.2011 року, №03/06/11 від 03.06.2011 року, предметом яких було влаштування внутрішньої і зовнішньої систем електропостачання, зовнішнього освітлення, влаштування та проведення пусконалагоджувальних робіт гіпермаркетів будівельних матеріалів "Епіцентр К".

На підтвердження умов виконання вказаних договорів позивачем надано суду належним чином засвідчені копії податкових накладних накладних №86 від 30.06.2011року №83 від 30.06.2011 року, №84 від 30.06.2011 року, №85 від 30.06.2011 року, №87 від 30.06.2011 року, № 96 від 31.07.2011 року, №95 від 31.07.2011 року, №98 від 31.07.2011 року, №99 від 37.07.2011 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти прийняття виконаних будівельних робіт.

Також, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії виписок з банку про рух коштів, платіжних доручень про часткову оплату вартості виконаних робіт №1011 від 14.06.2011р., № 1012 від 14.06.2011року, № 2021 від 15.06.2011 року , №294 від 21.06.2011 року, № 295 від 21.06.2011 року, №296 від 21.06.2011 року, № 1105 від 07.07.2011 року, №1194 від 21.07.2011 року, №438 від 27.07.2011 року, № 453 від 28.07.2011 року, № 454 від 28.07.2011 року, № 492 від 29.07.2011 року.

Окрім того, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта - торгівельного центру будівельних матеріалів від 31.08.2011 року ЗК №16411034974, акта готовності об'єкта до експлуатації - торговельного центру будівельних матеріалів в м. Мукачево №1 від 26.08.2011 року, акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 18.12.2008 року - складського комплексу, розташованого в межах території Мартусівської сільської ради Бориспільського району, акта готовності об'єкта до експлуатації №798-е від 25.11.2009 року , декларацій про готовність об'єкта до експлуатації холодильного терміналу ТОВ «Фактор Консалтс», сертифікат 12.09.2011 року №ХМ16411041642, акта готовності об'єкта до експлуатації - торговельного центру будівельних матеріалів в м. Кам'янець-Подільському Хмельницької області від 12.09.2011 №ХМ16411041642, сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта - торгівельного центру будівельних матеріалів від 16.09.2011 № ЧГ16411042811, акта готовності об'єкта до експлуатації-торговельного центру будівельних матеріалів на території Уляновської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.09.2011 № 1.

Пропри наведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до довідки з Эдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 472696, основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель. А підтвердженням права ТОВ "Група Компаній ЕКО» здійснювати будівельну діяльності виступає наявна в матеріалах справи копія ліценізї Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 195390.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дійсне виконання договорів підряду №05/05/11 від 05.05.2011 року, №10/05/11 від 10.05.2011 року, №27/05/11 від 27.05.2011 року, №30/05/11 від 30.05.2011 року, №03/06/11 від 03.06.2011 року належно підтверджене первинними документами та відповідністю взаємовідносин за цими договорами звичайній господарській діяльності їх сторін.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що результати зустрічної звірки, яка до того ж не відбулася, про що свідчить акт ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 12.12.2011 року №124/2306/34648565 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Група Компанія ЕКО» (ЄДРПОУ 34648565) документального підтвердження за травень, серпень, вересень 2011 р.», контрагента позивача не може бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі як на підставу визнання недійсними угод, укладених між позивачем та його контрагентами, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Із акту податкової перевірки слідує, що відповідач посилається на те, що правочини позивача суперечать інтересам держави, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на те, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, які уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Водночас, як вже зазначалось судом, податковим органом не доведено існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи, навіть, його контрагента.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Група Компанія ЕКО» у червні та липні 2011 року, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М