Ухвала

від 07.07.2016 по справі 810/3387/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2016 р. м. Київ К/800/11087/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року

у справі № 810/3387/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» (далі - ТОВ «ВАП-Буд»; позивач) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212202 від 04 березня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВАП-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування і сплати податків до бюджетів усіх рівнів при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній ЕКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ларт Інвест» за період 2009 - 2012 років, за результатами якої складено акт № 120/222/30356126 від 20 лютого 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212202 від 04 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 562 086,00 грн. (464 036,00 грн. - основний платіж, 98 050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ «Група Компаній ЕКО» підрядних робіт із влаштування внутрішньої та зовнішньої систем електропостачання, зовнішнього освітлення, влаштування та проведення пусконалагоджувальних робіт гіпермаркетів будівельних матеріалів «Епіцентр К», за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області посилалась на акт № 124/2306/34648565 від 12 грудня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо документального підтвердження за травень, серпень, вересень 2011 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «Група Компаній ЕКО» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про здійснення цим суб'єктом господарювання діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідач звертав увагу на пояснення ОСОБА_4 (директора ТОВ «Група Компаній ЕКО») щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного товариства.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а також постановами Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 2а-4657/12/1070 та від 06 листопада 2012 року у справі № 2а-3819/12/1070, які набрали законної сили; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; контролюючим органом на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб ТОВ «ВАП-Буд» чи ТОВ «Група Компаній ЕКО».

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За правилами статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання робіт (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних робіт (послуг).

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на пояснення посадової особи контрагента, яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судові інстанції не врахували, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційної особи контрагента не було постановлено вироку, не може спростовувати достовірність його пояснень стосовно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій. Ці обставини входять до предмета доказування в даній справі та мають істотне значення для вирішення питання щодо права позивача на податковий кредит за розглядуваними поставками.

При цьому судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між товариством та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі, як свідка з метою з'ясування достовірності пояснень ОСОБА_4, наданих у рамках кримінального провадження.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ «Група Компаній ЕКО» виконати спірні роботи з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанцій не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ «ВАП-Буд» при виборі названого суб'єкта господарювання як підрядника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Група Компаній ЕКО» контрагентом.

Адже, без встановлення вказаних обставин факт використання придбаних позивачем підрядних робіт у власній господарській діяльності також не може підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ТОВ «Група Компаній ЕКО», позаяк може свідчити про виконання робіт самим ТОВ «ВАП-Буд», у тому числі шляхом залучення фізичних осіб без укладення договірних відносин з проведенням неофіційних виплат.

Безпідставно суди при прийнятті оскаржуваних рішень посилались і на постанови Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 2а-4657/12/1070 та від 06 листопада 2012 року у справі № 2а-3819/12/1070, якими встановлено реальний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Група Компаній ЕКО», позаяк суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку платника та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Шипуліна Т.М.