Постанова

від 27.01.2014 по справі 826/17812/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2014 року № 826/17812/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17812/13-а та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2013 р.

В судовому засіданні 05.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270;

- відшкодувати ТОВ «Сентос Централ Логістікс» понесені ним судові витрати за рахунок Держави.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 72 091,00 грн., а саме: за третій квартал 2012 року в розмірі 72 091,00 грн., а також вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 68 658,00 грн., а саме по періодах: серпень 2012 року в сумі 34 326,00 грн., вересень 2012 року в сумі 34 332,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання 05.12.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Так, відповідачем 05.12.2013 р. до канцелярії суду було подано клопотання про перенесення слухання справи № 826/17812/13-а, у зв'язку з неможливістю представника відповідача прибути в судове засідання 05.12.2013 р.

Зазначене клопотання відповідача було частково задоволено судом, та зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 05.12.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/17812/13-а в порядку письмового провадження із наданням сторонам можливості протягом 7-ми днів подати до суду всі документи та докази по справі, які ще не були подані.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 05.12.2013 р., який отриманий останнім, та докази наведеного містяться в матеріалах справи.

За наслідками переходу до розгляду адміністративної справи № 826/17812/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 12.12.2013 р. до канцелярії суду були подані письмові заперечення на позовну заяву разом із переліченими у них додатками.

В поданих відповідачем письмових запереченнях на позовну заяву податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Селанія» (за наслідками правовідносин із яким були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Селанія» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного, відповідачем у запереченні на позовну заяву було зокрема наголошено, що за наслідками зустрічної звірки такого контрагента позивача ТОВ «Селанія», контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а також відсутність у ТОВ «Селанія» жодних матеріально-технічних (офісних приміщень, технічних приміщень, транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві зареєстровано 2 особи - директор та головний бухгалтер, а цивільно-трудових договорів із найманими працівниками ТОВ «Селанія» не укладало) для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, зокрема - надання клінінгових (прибиральних) послуг у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, як зазначив відповідач у запереченні на позовну заяву, згідно інформації з баз даних ДПА України (Міндоходів), основними контрагентами (постачальниками) ТОВ «Селанія» були виключно фіктивні підприємства (зокрема - основний постачальник ТОВ «Біз.Капітал»), по яких відкриті кримінальні провадження, та діяльність яких, в тому числі і в розрізі правовідносин із ТОВ «Селанія», здійснювалася з метою надання податкової вигоди третім особам (мінімізація податкових зобовязань), що відповідно завдало шкоди інтересам держави у вигляді не поступлення відповідних коштів (податкових платежів) до Державного бюджету.

Станом на 27.01.2014 р. інших документів по справі № 826/17812/13-а від сторін до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» (код ЄДРПОУ 35982565) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082) та ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) за весь період взаємовідносин.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем було складено Акт перевірки від 08 квітня 2013 року № 199/1-22-70-35982565, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 72 091,00 грн., а саме: за третій квартал 2012 року в розмірі 72 091,00 грн. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082), а також вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 68 658,00 грн., а саме по періодах: серпень 2012 року в сумі 34 326,00 грн., вересень 2012 року в сумі 34 332,00 грн. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082).

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у серпні та вересні 2012 р., позивач мав взаємовідносини зокрема із контрагентом:

- ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082), щодо надання останнім на користь позивача клінінгових (прибиральницьких) послуг у великих обсягах (прибирання приміщення площею 14 000,00 кв.м.) та на значні суми (загальна вартість послуг прибирання за два місяці - 411 950 грн.).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0004322270 від 29 квітня 2013 року, про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 90 114,00 грн., з яких: 72 091,00 грн. - за основним платежем, та 18 023,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0004332270 від 29 квітня 2013 року, про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 85 823,00 грн., з яких: 68 658,00 грн. - за основним платежем, та 17 165,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками зазначеного, ТОВ «Сентос Централ Логістікс» відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України, було подано скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322270 від 29 квітня 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0004332270 від 29 квітня 2013 року до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

13 серпня 2013 року ТОВ «Сентос Централ Логістікс» було отримано рішення від Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 2293/10/2615-10-04-04 від 19.07.2013 року, відповідно до якого Головне управління Міндоходів у м. Києві вирішило збільшити податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0004322270 від 29 квітня 2013 року в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 18 023,00 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0004332270 від 29 квітня 2013 року в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на суму 17 165,00 грн., а в іншій частині залишити податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу ТОВ «Сентос Централ Логістікс» - без задоволення.

Враховуючи зазначене, ТОВ «Сентос Централ Логістікс», відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України, було подано скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004322270 від 29 квітня 2013 року та податкового повідомлення-рішення № 0004332270 від 29 квітня 2013 року до Міністерства доходів і зборів України.

15 жовтня 2013 року ТОВ «Сентос Централ Логістікс» було отримано рішення Міндоходів України про результати розгляду скарги № 11075/699-99-1001-15 від 16.09.2013 року, відповідно до якого Міндоходів України вирішило залишити без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 квітня 2013 року № 0004322270 та № 0004332270 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Однак, і надалі вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судовому засіданні позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у серпні та вересні 2012 р., позивач мав взаємовідносини зокрема із контрагентом ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082), щодо надання останнім на користь позивача клінінгових (прибиральницьких) послуг у великих обсягах (прибирання приміщення площею 14 000,00 кв.м.) та на значні суми (загальна вартість послуг прибирання за два місяці - 411 950 грн.).

З даного приводу, між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та ТОВ «Селанія» було укладено Договір про надання клінінгових (прибиральницьких) послуг № 2012-08/01 від 06 серпня 2012 року.

Відповідно до умов такого Договору, ТОВ «Селанія» взяло на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт із прибирання приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс», розташованого за адресою Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000,00 кв.м.

На виконання зазначеного Договору сторонами були підписані Акти прийому-передачі виконаних клінінгових робіт: від 31 серпня 2012 року на загальну суму 205 958,80 грн. та від 30 вересня 2012 року на загальну суму 205 990,80 грн.

Грошові кошти в загальному розмірі 411 950 грн. були безготівковим банківським платежем переказані на рахунок ТОВ «Селанія», що підтверджується випискою по рахунку від 10 вересня 2012 року.

Також, на виконання умов даного договору, ТОВ «Селанія» було виписано на адресу приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» наступні податкові накладні: № 38 від 31 серпня 2012 року на загальну суму 205 958,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 326,00 грн.), та № 1 від 10 вересня 2012 року на загальну суму 205 990,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 332,00 грн.)

Отже, за наслідками таких правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія», на підставі наведених вище податкових накладних, позивачем у перевіряємому періоді: серпні та вересні 2012 р. був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у загальному розмірі 68 658,00 грн., та включено до складу валових витрат ІІІ кв. 2012 р. 343 291,00 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначеного правочину позивача з його контрагентом ТОВ «Селанія», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Селанія», наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Згідно наданого відповідачу від ДПІ у Печерському районі м. Києва Акта від 28.11.2012 року № 5172/22-808291082 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 11.07.2012 р. по 31.10.2012 р.», встановлено наступне:

- в ході проведення перевірки ТОВ «Селанія» не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також: інших первинних документів;

- перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні офісні, технічні, та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з надання клінінгових послуг у великих обсягах та на значні суми;

- за адресою реєстрації ТОВ «Селанія» та його посадові особи не знаходяться;

- загальна чисельність працюючих на ТОВ «Селанія» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 2 особи (директор та головний бухгалтер);

- у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності - є неможливим.

Крім того, згідно інформації з баз даних ДПА України (Міндоходів), основними контрагентами (постачальниками) ТОВ «Селанія» були виключно фіктивні підприємства (зокрема - основний постачальник ТОВ «Біз.Капітал»), по яких відкриті кримінальні провадження, та діяльність яких, в тому числі і в розрізі правовідносин із ТОВ «Селанія», здійснювалася з метою надання податкової вигоди третім особам (мінімізація податкових зобовязань), що відповідно завдало шкоди інтересам держави у вигляді не поступлення відповідних коштів (податкових платежів) до Державного бюджету.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Селанія» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення задекларованих видів діяльності, зокрема надання клінінгових (прибиральницьких) послуг у значних обсягах та на великі суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Селанія» фактично не міг самостійно здійснювати будь-яких господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Зокрема, як підтверджується наявними матеріалами справи, такі клінінгові послуги мали надаватися ТОВ «Селанія» на користь позивача на об'єкті ТОВ «Сентос Централ Логістікс», розташованого за адресою Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000,00 кв.м., а отже на достатньо великому об'єкті, що знаходиться в іншому населеному пункті, та відповідно передбачає необхідність наявності достатньо великої кількості трудових ресурсів, а також великогабаритного транспорту для перевезення працівників та прибирального обладнання з м. Києва до с. Калинівка Макарівського району Київської області, і назад до м. Києва.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Селанія» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Селанія» та його контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ТОВ «Селанія» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, обладнання, транспорту, а також відповідних трудових ресурсів (на підприємстві працює 2 особи - директор та головний бухгалтер, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мало змогу виконувати будь-яку господарську діяльність, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем по прибиранню приміщення загальною площею 14 000,00 кв.м., яке знаходиться в іншому населеному пункті.

Доказів щодо укладення таким контрагентом позивача ТОВ «Селанія» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, - суду надано також не було.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Так, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент ТОВ «Селанія» - за місцем його реєстрації не знаходиться (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (без його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати задекларовані види діяльності без наявності жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем реєстрації контрагент позивача ТОВ «Селанія», а також його посадові особи не знаходяться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема в розрізі правовідносин із позивачем) від такого підприємства отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновками відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Селанія» носять характер недійсних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - не можливо розшукати посадових осіб товариства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення задекларованого виду господарської діяльності.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ТОВ «Селанія» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Селанія» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Зазначена позиція узгоджується також із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» та позицією Вищого адміністративного суду України викладену у постанові від 20.02.2013 р. по справі К/9991/59642/12.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Селанія» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно зі ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Селанія» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 27.01.2014 р.