Ухвала

від 22.09.2015 по справі 826/17812/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/44348/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Палатов І.О.,

від відповідача - Деміденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014

у справі № 826/17812/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс"

до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ТОВ «Сентос Централ Логістікс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Селанія» та ТОВ «Альфакем Україна» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт перевірки від 08.04.2013 № 199/1-22-70-35982565, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 72 091,00 грн., а саме: за третій квартал 2012 року в розмірі 72 091,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 68 658,00 грн., а саме по періодах: серпень 2012 року в сумі 34326,00 грн., вересень 2012 року в сумі 34332,00 грн. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 29.04.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004322270 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 90 114,00 грн., з яких: 72 091,00 грн. - за основним платежем та 18 023,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0004332270 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 85 823,00 грн., з яких: 68 658,00 грн. - за основним платежем та 17 165,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача та, як наслідок, - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 68 658,00 грн., та включення до складу валових витрат ІІІ кв. 2012 року 343 291,00 грн. за спірними операціями.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012 між позивачем та ТОВ «Селанія» було укладено Договір № 2012-08/01 про надання клінінгових (прибиральницьких) послуг, за умовами якого ТОВ «Селанія» взяло на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт із прибирання приміщення позивача, розташованого за адресою Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000,00 кв.м.

На підтвердження виконання умов даного договору, позивачем надано акти прийому-передачі виконаних клінінгових робіт: від 31.08.2012 на загальну суму 205 958,80 грн. та від 30.09.2012 на загальну суму 205 990,80 грн., виписку по рахунку від 10.09.2012, відповідно до якої на рахунок ТОВ «Селанія» безготівковим банківським платежем переказані грошові кошти в розмірі 411950,00 грн.

Також, на виконання умов даного договору, ТОВ «Селанія» було виписано на адресу приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» податкові накладні: № 38 від 31.08.2012 на загальну суму 205 958,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 326,00 грн.), та № 1 від 10.09.2012 на загальну суму 205 990,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 332,00 грн.).

За результатами вказаних правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія», позивачем у перевіряємому періоді був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у загальному розмірі 68 658,00 грн., та включено до складу валових витрат ІІІ кв. 2012 року 343 291,00 грн.

Разом з тим, в акті перевірки позивача податковий орган посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селанія», яким було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації, а також відсутність у ТОВ «Селанія» будь-яких матеріально-технічних (офісних приміщень, технічних приміщень, транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві зареєстровано 2 особи - директор та головний бухгалтер, а цивільно-трудових договорів із найманими працівниками ТОВ «Селанія» не укладало) для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, зокрема - надання клінінгових (прибиральних) послуг у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, згідно з інформацією з баз даних ДПА України (Міндоходів), основними контрагентами (постачальниками) ТОВ «Селанія» були виключно фіктивні підприємства (зокрема - основний постачальник ТОВ «Біз.Капітал»), по яких відкриті кримінальні провадження, та діяльність яких, в тому числі і в розрізі правовідносин із ТОВ «Селанія», здійснювалася з метою надання податкової вигоди третім особам (мінімізація податкових зобовязань), що відповідно завдало шкоди інтересам держави у вигляді не поступлення відповідних коштів (податкових платежів) до Державного бюджету.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Селанія», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль