Ухвала

від 17.07.2014 по справі 826/17812/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17812/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Гусар Д.В.

представника відповідача Декань М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 № 0004322270 та № 0004332270, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 р. № 0004322270 та № 0004332270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентос Централ Логістікс» (код ЄДРПОУ 35982565) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082) та ТОВ «Альфакем Україна» (код ЄДРПОУ 36678727) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт перевірки від 08 квітня 2013 року № 199/1-22-70-35982565.

Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток у загальній сумі 72 091,00 грн., а саме: за третій квартал 2012 року в розмірі 72 091,00 грн., а також вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту за перевіряємий період у розмірі 68 658,00 грн., а саме по періодах: серпень 2012 року в сумі 34 326,00 грн., вересень 2012 року в сумі 34 332,00 грн. за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія» (код ЄДРПОУ 38291082).

Така позиція мотивована тим, що за наслідками зустрічної звірки ТОВ «Селанія», контролюючим органом було встановлено відсутність даного підприємства за місцем його реєстрації (складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки), а також відсутність у ТОВ «Селанія» будь-яких матеріально-технічних (офісних приміщень, технічних приміщень, транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві зареєстровано 2 особи - директор та головний бухгалтер, а цивільно-трудових договорів із найманими працівниками ТОВ «Селанія» не укладало) для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, зокрема - надання клінінгових (прибиральних) послуг у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, згідно з інформацією з баз даних ДПА України (Міндоходів), основними контрагентами (постачальниками) ТОВ «Селанія» були виключно фіктивні підприємства (зокрема - основний постачальник ТОВ «Біз.Капітал»), по яких відкриті кримінальні провадження, та діяльність яких, в тому числі і в розрізі правовідносин із ТОВ «Селанія», здійснювалася з метою надання податкової вигоди третім особам (мінімізація податкових зобовязань), що відповідно завдало шкоди інтересам держави у вигляді не поступлення відповідних коштів (податкових платежів) до Державного бюджету.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 29.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004322270 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 90 114,00 грн., з яких: 72 091,00 грн. - за основним платежем, та 18 023,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0004332270 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 85 823,00 грн., з яких: 68 658,00 грн. - за основним платежем, та 17 165,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2293/10/2615-10-04-04 від 19.07.2013 було збільшено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0004322270 від 29.04.2013 року в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 18 023,00 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0004332270 від 29 квітня 2013 року в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на суму 17 165,00 грн., а в іншій частині залишити податкові повідомлення-рішення без змін, а скаргу ТОВ «Сентос Централ Логістікс» - без задоволення.

Рішенням Міндоходів України № 11075/699-99-1001-15 від 16.09.2013 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.04.2013 № 0004322270 та № 0004332270 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Разом з тим, не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому виходив з такого.

Відповідно до статті 138 ПК України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу наведених вище положень, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, підставою є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу, якщо про це зазначає контролюючий орган; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вірно встановлено судом, у періоді, щодо якого проводилася податкова перевірка, позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Селанія».

Так, 06.08.2012 між ТОВ «Сентос Централ Логістікс» та ТОВ «Селанія» було укладено Договір № 2012-08/01 про надання клінінгових (прибиральницьких) послуг, згідно з умовами якого ТОВ «Селанія» взяло на себе зобов'язання організувати виконання комплексу робіт із прибирання приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс», розташованого за адресою Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14 000,00 кв.м.

Відповідно до п. 3 Договору загальна вартість робіт, на дату підписання, складає 411949,60 грн., в т.ч. ПДВ - 68658,27 грн. Також щодо порядку розрахунків, в Договорі встановлено (в цьому ж п. 3) , що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2 Договору, виконавець не має права передавати свої зобов"язання за цим договором третій стороні без попередньої письмової згоди замовника.

На підтвердження належного виконання умов даного договору, позивачем надано акти прийому-передачі виконаних клінінгових робіт: від 31.08.2012 на загальну суму 205 958,80 грн. та від 30.09.2012 року на загальну суму 205 990,80 грн., виписку по рахунку від 10.09.2012, відповідно до якої на рахунок ТОВ «Селанія" безготівковим банківським платежем переказані грошові кошти в розмірі 411 950 грн.,

Також, на виконання умов даного договору, ТОВ «Селанія» було виписано на адресу приміщення ТОВ «Сентос Централ Логістікс» податкові накладні: № 38 від 31.08.2012 на загальну суму 205 958,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 326,00 грн.), та № 1 від 10.09.2012 року на загальну суму 205 990,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 332,00 грн.).

За наслідками вказаних правовідносин із контрагентом ТОВ «Селанія», позивачем у перевіряємому періоді був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у загальному розмірі 68 658,00 грн., та включено до складу валових витрат ІІІ кв. 2012 року 343 291,00 грн.

На думку апелянта, вказаними документами в повній мірі підтверджується реальність господарських операцій між ним та вказаним контрагентом у перевіряємий період.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть зокрема свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Так, податковий орган в акті перевірки позивача прийшов до висновку, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Селанія» - не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для здійснення задекларованих видів діяльності, зокрема надання клінінгових (прибиральницьких) послуг у значних обсягах та на великі суми.Вищевикладене, за висновком податкового органу, свідчить про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ТОВ «Селанія» фактично не міг самостійно здійснювати будь-яких господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З цього приводу, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що клінінгові послуги за договром № 2012-08/01 від 06.08.2012 мали надаватися ТОВ «Селанія» на користь позивача на об'єкті ТОВ «Сентос Централ Логістікс», розташованого за адресою Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-ж, загальною площею 14000,00 кв.м., а отже на достатньо великому об'єкті, що знаходиться в іншому населеному пункті, та відповідно передбачає необхідність наявності достатньо великої кількості трудових ресурсів та матеріальної бази, а також відповідного транспорту (власного чи найманого) для перевезення працівників та прибирального обладнання з м. Києва до с. Калинівка Макарівського району Київської області, і в зворотньому напрямку.

При цьому, колегія суддів враховує, що за змістом п. 2 Договору иконавець не має права передавати свої зобов"язання за цим договором третій стороні без попередньої письмової згоди замовника, в той же час матеріали справи не містять доказів на підтвердження передання контрагентом позивача зобов"язань третій стороні і надання у зв"язку з цим відповідної згоди позивача.

Таким чином, позивачем, який зобов"язаний підтвердити правомірність формування податкової вигоди, не було допустимими доказами доведено, яким саме чином його контрагент ТОВ «Селанія» за відсутності матеріально-технічної бази (адміністративних та технічних приміщень, гаражів, інше), устаткування, обладнання, транспорту, а також відповідних трудових ресурсів (на підприємстві працює 2 особи - директор та головний бухгалтер, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мало змогу виконувати будь-яку господарську діяльність, в тому числі і в розрізі правовідносин із позивачем по прибиранню приміщення загальною площею 14000,00 кв.м., яке знаходиться в іншому населеному пункті.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

За таких обставин, враховуючи відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей, судова колегія вважає, що позивачем не було проявлено розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

В даному випадку, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з встановлених обставин та досліджених документів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього (про їх невиконання контрагентами) та, як наслідок, - до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 68 658,00 грн., та включення до складу валових витрат ІІІ кв. 2012 року 343 291,00 грн. за спірними операціями.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обгрунтовано виходив з того, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентос Централ Логістікс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 № 0004322270 та № 0004332270 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст ухвали виготовлено21 липня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.