Постанова

від 29.01.2014 по справі 913/2397/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.01.2014 справа №913/2397/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.11.2013р. у справі№ 913/2397/13 (суддя Секірський А.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Топ Медіа Груп», м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ про стягнення 13214,03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Луганської області рішенням від 25.11.2013р. задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2 від 06.01.12р., стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», на користь позивача суму основного боргу в розмірі 9999 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 628 грн. 69 коп., пеню в розмірі 2585 грн. 38 коп.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що грошові кошти на користь позивача стягнуті безпідставно, оскільки послуги повинні були надаватись на умовах 100% передоплати, чого зроблено не було. Просив оскаржуване рішення господарського суду Луганської області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Від відповідача надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі. До вказаного клопотання не було додано жодних документів, які б підтверджували зазначений факт та неможливості явки в судове засідання іншого представника відповідача.

Суд залишає це клопотання без задоволення з огляду на те, що за приписами статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Отже, відповідач не був позбавлений можливості вирішити питання щодо призначення іншого представника для представництва інтересів відповідача в господарському апеляційному суді та надати своєму представнику відповідну довіреність.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2012р. між сторонами по справі був підписаний договір № 2 (надалі Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з трансляції рекламних відеороликів через відео-інформаційні комплекси, які розміщені за адресами, згідно додатку до договору (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати в національній валюті України на розрахунковий рахунок Розповсюджувача реклами, згідно виставлених рахунків протягом 2-х банківських днів.

Згідно з п. 5.1 договору термін його дії складає до 31 грудня 2012 року, а згідно підпункту 5.1.1. - в частині розрахунків сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір підписано сторонами без зауважень та розбіжностей.

За період з січня 2012 року до січня 2013 року, позивачем було надано відповідачу послуги з трансляції рекламних відеороликів на загальну суму 94668,57 грн., а також виставлено відповідачу рахунки за надані послуги: рахунок-фактура № СФ-0000022 від 10.01.2012 на суму 8001,47 грн. з ПДВ (а.с. 9); рахунок-фактура № СФ-0000047 від 08.02.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 12); рахунок-фактура № СФ-0000077 від 15.03.2012 на суму 10085,03 грн. з ПДВ (а.с. 16); рахунок-фактура № СФ-0000136 від 07.05.2012 на суму 5915,05 грн. з ПДВ (а.с. 20); рахунок-фактура № СФ-0000149 від 07.06.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 23); рахунок-фактура № СФ-0000192 від 06.07.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 27); рахунок-фактура № СФ-0000222 від 06.08.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 30); рахунок-фактура № СФ-0000253 від 06.09.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 33); рахунок-фактура № СФ-0000292 від 08.10.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 36); рахунок-фактура № СФ-0000327 від 08.11.2012 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 38); рахунок-фактура № СФ-0000359 від 07.12.2012 на суму 6666,70 грн. з ПДВ (а.с. 40); рахунок-фактура № 14 від 07.01.2013 на суму 8000,04 грн. з ПДВ (а.с. 42).

В підтвердження наданих послуг за договором, сторонами було складено та підписано без заперечень з боку відповідача акти здачі-приймання наданих послуг: акт № ОУ-0000045 (а.с. 10); акт № ОУ-0000056 (а.с. 13); акт № ОУ-1986 (а.с. 17); акт № ОУ-2034 (а.с. 21); акт № ОУ-2066 (а.с. 24); акт № ОУ-2070 (а.с. 28); акт № ОУ-2121 (а.с. 31); акт № ОУ-2161 (а.с. 34); акт № ОУ-2186 (а.с. 37); акт № ОУ-2211 (а.с. 39); акт № ОУ-2254 (а.с. 41); акт № 7 (а.с. 43).

Позивачем до матеріалів справи були надані докази, що підтверджують часткову оплату відповідачем надані послуги згідно договору, у зв'язку з чим станом на 01.09.2013 заборгованість відповідача складала 34666,86 грн.

Протягом розгляду справи судом першої інстанції, відповідач частково погасив заборгованість у розмірі 24666,90 грн., у зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір основної суми боргу до 9999,96 грн. та перераховано розмір пені (а.с. 96).

Оскільки повний розрахунок з позивачем за поставлений товар відповідач не виконав, суд першої інстанції вірно визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором на час винесення рішення по справі складає 9999,96 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи відповідача щодо невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме виконання послуг без попередньої 100% оплати та узгодження з відповідачем надання послуг, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки своїми конклюдентними діями (підписання атів здачі-отримання послуг, часткова оплата послуг) відповідач підтвердив виконання умов договору сторонами саме у спосіб, яким вони були виконані позивачем.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів повного погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2 від 06.01.2012р.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 9999,96грн. підтверджена матеріалами справи, тому вимоги позивача обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2585,38 грн., 3% річних в розмірі 628,69 грн. з огляду на наступне.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 6.6 договору, у разі порушення Рекламодавцем термінів оплати наданих послуг, передбачених п. 4.2. цього Договору, Рекламодавець виплачує розповсюджувачу реклами пеню в розмірі 0,5% від суми узгодженої Сторонами в Додатку для окремого виду реклами, за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язань.

Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, судова колегія вважає її обґрунтовано нарахованою, вірно обчисленою та такою, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі заявленому позивачем, а саме 2585,38 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 628,69грн.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника .

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25 листопада 2013 року по справі № 913/2397/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25 листопада 2013 року по справі № 913/2397/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС