Постанова

від 29.01.2014 по справі 913/1827/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2014 справа №913/1827/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кремінна Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 07.11.2013р. по справі№ 913/1827/13 (головуючий суддя: Семендяєва І.В., судді: Паляниця Ю.О., Смола С.В.) за позовомДержавного підприємства «Поліське лісове господарство», с. Радинка Поліського району Київської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кремінна Луганської області простягнення 67' 277,28 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Поліське лісове господарство» (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - «Відповідач») заборгованості в розмірі стягнення 67' 277,28 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2013 року у справі № 913/1827/13 позов був задоволений у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та правомірності заявленої суми.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині суми 49' 228,28 грн., Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 18' 049,00 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.

В апеляційній скарзі наполягає на тому, що товару на суму 49' 228,28 грн. від позивача не отримував.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Відповідач надіслав телеграму з проханням відкласти розгляд справи.

Клопотання судом відхилено, адже, відповідно до статті 101 ГПК України, перегляд справи в апеляційній інстанції здійснюється за наявними у справі доказами.

Позивач поважність не явки не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу технічними засобами здійснено не було, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 29.05.2012р. між сторонами був підписаний договір № 25 ПЛ/Ч (далі-договір №1).

Предмет якого передбачає, що продавець (позивач) зобов'язується продати покупцю лісопродукцію (товар), а покупець (відповідач) оплачувати товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором у кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п.1.1 договору).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару (п.1.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони передбачили, що покупець попередньо сплачує 100% вартості продукції товару продавцю шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Строк дії договору встановлений з моменту його підписання та діє до кінця 2012 року (п.6.1 договору).

Специфікацією № 1 до договору № 25 ПЛ/Ч від 29.05.2012р. сторони погодили вартість товару та загальну суму поставки у розмірі 276' 500,00 грн.

Умови договору були позивачем виконані, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 036119, 036117, 036114, 036115, 036113, 074776, 036141, 036140, 036561, 036247, 036246, 036555, 036556, 036557, 036554, 036264, 036563, 036680, 036577, 036673, 036591, 036560, 036592, 036223, 036221, 036222, 073958, 036600, 036926, 036927, 036714, 036715, 036718, 037201, 036720, 036722, 036723, 037206, 036719, 036724, 036721, 036725, 037243, 036688, 036686,037244, 037328, 037246, 037250, 037245, 037249, 036687, 036692, 037824, 037825, 037823, 037822) та рахунками - фактурами № 172 від 07.08.2012, № 180 від 15.08.2012, № 226 від 19.09.2012, № 234 від 24.09.2012, №250 від 28.09.2012, № 269 від 05.10.2012, № 276 від 09.10.2012, № 293 від 18.10.2012, № 304 від 25.10.2012, № 313 від 27.10.2012, № 342 від 09.11.2012, № 398 від 24.12.2012

Товар отриманий уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей 12ААТ № 969404 від 01.09.2012, 12ААТ № 969405 від 16.09.2012, 12ААГ № 969403 від 01.10.2012, 12ААГ №969406 від 16.10.2012, 12ААГ № 969407 від 01.11.2012, 12ААГ № 969408 від 16.12.2012; товарно-транспортними накладними №№ 036119, 036117, 036114, 036115, 036113, 074776, 036141, 036140, 036561, 036247, 036246, 036555, 036556, 036557, 036554, 036264, 036563, 036680, 036577, 036673, 036591, 036560, 036592, 036223, 036221, 036222, 073958, 036600, 036926, 036927, 036714, 036715, 036718, 037201, 036720, 036722, 036723, 037206, 036719, 036724, 036721, 036725, 037243, 036688, 036686,037244, 037328, 037246, 037250, 037245, 037249, 036687, 036692, 037824, 037825, 037823, 037822).

Відповідачем здійснена часткова оплата, що підтверджується матеріалами справи на загальну суму 149' 143,12 грн.

Матеріали справи містять податкові накладні № 21 від 16.07.2012 на суму 20' 000 грн. 00 коп., № 10 від 31.08.2012 на суму 20' 332 грн. 80 коп., № 38 від 30.09.2012 на суму 52' 592 грн. 00 коп., № 26 від 31.10.2012 на суму 66' 865 грн. 00 коп., № 27 від 30.11.2012 на суму 31' 319 грн. 00 коп., № 6 від 29.12.2012 на суму 25' 311 грн. 60 коп.

В обґрунтування вимог позову Позивач посилається на факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами були укладені договори, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 54 розділом 3 Цивільного кодексу («ЦК») України та главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України), та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1,2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України, яка кореспондується зі ст.. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 201.1 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до ст. 201.4 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Частиною 1 ст. 201.6 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт поставки лісопродукції засвідчений випискою належним чином оформлених податкових накладних саме в той період, коли відбулась поставка, у всіх товарно-транспортних накладних (навіть і у тих, поставку по яким відповідач визнає) маються підписи водіїв-експедиторів, адже відповідачем були видані відповідні довіреності на отримання лісопродукції саме в період жовтень-грудень 2012 року.

Оскільки, між сторонами існували договірні зобов'язання, які відповідач виконав не у повному обсязі, підтвердивши їх, зокрема, частковою оплатою, то цілком обґрунтованим є висновок місцевого суду, що за отриманий Товар у відповідача існує заборгованість у розмірі 67' 277,28 грн.

Стаття 101 ГПК України передбачає, що перегляд апеляційним судом справи здійснюється за наявними та додатково поданими у справі доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи відповідач не надавав на розгляд місцевого суду, в підтвердження своїх заперечень, реєстри виданих та отриманих накладних за серпень та вересень 2012р. Тому ці, додатково додані до апеляційної скарги докази з огляду на приписи ст.. 101 ГПК України апеляційним судом до уваги не приймаються, адже ці документи не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2013 року по справі №913/1827/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЛО; 1-ДАГС