Постанова

від 21.01.2014 по справі 826/15807/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року 14 год. 00 хв. № 826/15807/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Пендюра А.Б. (довіреність від 02.01.2014р. б/н), відповідача - Марченка Р.В. (довіреність від 27.11.2013р. № 3847/9/26-53-10), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Архітектура і будівництво» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 002822220 і № 0002832220, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектура і будівництво» (далі - позивач, ТОВ «Архітектура і будівництво») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року № 002822220 і № 0002832220.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Архітектура і будівництво» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Альтаріон» (ідентифікаційний код 37194316) за весь період діяльності, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 08.11.2013р. № 3457/9/26-53-10-15, додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Архітектура і будівництво» (ідентифікаційний код 37203257) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість і податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Альтаріон» (ідентифікаційний код 37194316) за весь період діяльності, за результатами якої складений Акт від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Архітектура і будівництво» допустило порушення норм пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2011 рік на загальну суму 14 545, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за квітень і травень 2011 року на загальну суму 12 648, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: вироку Печерського районного суду міста Києва від 10.12.2012р. по кримінальній справі № 1-610/12, винесеного за обвинуваченням директора ТОВ «Альтаріон» ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, та Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.10.2012р. № 4379/22-4/37194316 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаріон» (ідентифікаційний код 37194316) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ікстланеда» (ідентифікаційний код 37264833) за період лютий-травень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2013р. № 002822220 і № 0002832220, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 02.04.2013р. по 15.04.2013р. згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 27.03.2013р. № 680, працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Архітектура і будівництво» (ідентифікаційний код 37203257) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Альтаріон» (ідентифі-каційний код 37194316) за весь період діяльності, за результатами якої складений Акт від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 - 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Архітектура і будівництво» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Альтаріон» (ідентифікаційний код 37194316) - договір поставки продукції від 15.04.2011р. № 150411 на суму 75 889, 38 грн. (з ПДВ). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІ - IV-ий квартали 2011 року суму витрат у розмір 63 241, 00 грн., а до складу податкового кредиту за квітень-травень 2011 року - податок на додану вартість в сумі 12 648, 00 грн.

При цьому під час проведення документальної перевірки позивача працівником відповідача з'ясовано, що в ході перевірки встановлено, що 10 грудня 2012 року Печерський районним судом м. Києва був винесений вирок по кримінальної справі № 1-610/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. В ході відкритого судового засідання Печерського районного суду встановлено, що згідно бази Єдиного реєстру державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 06.12.2010р. по 11.08.2011р. ОСОБА_3 був єдиним власником та директором ТОВ «Альтаріон» (ідентифікаційний код 37194316). ОСОБА_3 прийняв участь в придбанні і перереєстрації підприємства за винагороду з метою прикриття незаконної діяльності, без мети здійснення підприємницької діяльності, статутний фонд не формував, печатки підприємства на замовляв та не отримував, документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме - договори, податкові і видаткові накладні, він не складав та не підписував, податкову звітність не складав, не підписував, до ДПС не подавав та нікого не уповноважував на проведення таких дій.

Крім того, перевіряючим ДПІ був врахований текст Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.10.2012р. № 4379/22-4/ 37194316 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаріон» (код ЄДРПОУ 37194316) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ікстланеда» (код за ЄДРПОУ 37264833) за період лютий-травень 2011 року». В цьому в Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.10.2012р. № 4379/22-4/ 37194316 викладені висновки про те, що правочини між ТОВ «Альтаріон» та відображеними ним у додатках 5 до Податкових декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період лютий-травень 2011 року контрагентами-покупцями робіт (послуг) не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А тому зазначені правочини, на думку податківців, відповідно до п. 1 і п. 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Архітектура і будівництва» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «Альтаріон» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Архітектура і будівництво» наступних норм законодавства України: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2011 рік на загальну суму 14 545, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за квітень і травень 2011 року на загальну суму 12 648, 00 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року в сумі 4 608, 00 грн., за травень 2011 року - 8 040, 00 грн.).

26 квітня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257 та розрахунків фінансових санкцій (копії яких також наявна в матеріалах даної справи) прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002822220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Архітектура і будівництво» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 649, 00 грн., в т.ч. 12 648, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0002832220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Архітектура і будівництво» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 545, 00 грн., в т.ч. 14 545, 00 грн. - основний платіж.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 15 квітня 2011 року між ТОВ «Архітектура і будівництво» (Покупець), в особі директора ОСОБА_4, і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Альтаріон», в особі директора ОСОБА_3, (Продавець), був укладений письмовий договір на поставку продукції за № 150411. За умовами цього Договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вартість продукції, асортимент, технічні умови, кількість, ціна, умови оплати, умови і строки поставки, якої визначені у специфікаціях.

При виконанні цього Договору сторони керуються міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс-2000» (п. 1.4 даного Договору).

Зокрема, відповідно до таких Специфікацій (Додаток № 1 і № 2) під продукцією розуміється «рідина 131-85» та «кубоконтейнер укомплектований, каністра, кришка», вартість замовленої продукції складає 27 643, 45 грн. (з ПДВ) і 48 245, 00 грн. (з ПДВ), строки поставки - квітень і травень 2011 року, умови поставки: DDP («поставка зі сплатою мита») - склад Покупця. Поставка поштовими посилками за рахунок Постачальника.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати)(редакція 2010 року)(Введені в дію з 01 січня 2011 року) термін DDP (поставка зі сплатою мита)(… назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару і відповідно оплати вартості такого товару) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: самого договору від 15.04.2011р. за № 150411 з додатками № 1 і № 2 до нього (специфікаціями); рахунків-фактур, датованих квітнем-травнем 2011 року; видаткових накладних на загальну суму 75 888, 45 грн. (з ПДВ), датованих квітнем-травнем 2011 року; платіжних доручень ТОВ «Архітектура і будівництво» на оплату вартості поставлених товарів на користь ТОВ «Альтаріон» на загальну суму 75 888, 45 грн.; виписок АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) по розрахунковому рахунку ТОВ «Архітектура і будівництво» № 26008278366500 з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару з ПДВ) на користь ТОВ «Альтаріон» згідно виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 19.11.2013р. № 19/11-13-1, поданих до канцелярії суду 19 листопада 2013 року, замовлена продукція надходила на склад ТОВ «Архітектура і будівництво», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 7 (даний склад орендується позивачем у ПАТ «Комбінат будіндустрії» згідно договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2011р.). Поставка продукції здійснювалася за рахунок Продавця. Оприбуткування продукції на складі здійснювалося на підставі видаткових накладних.

При цьому позивач вказує на те, що продукція, поставлена згідно договору від 15.04.2011р. за № 150411, не входить до діючого Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005р. № 28, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за № 466/10746, а тому вона не супроводжувалась будь-якими сертифікатами відповідності.

Крім того, за результатами виконання робіт ТОВ «Альтаріон» виписало на користь ТОВ «Архітектура і будівництво» наступні податкові накладні: від 19.04.2011р. № 190407 на суму 13 792, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 298, 73 грн.), від 25.04.2011р. № 250403 на суму 13 851, 07 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 308, 51 грн.), від 03.05.2011р. № 060507 на суму 36 445, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 074, 17 грн.) та від 10.05.2011р. № 100509 на суму 11 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 966, 67 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 12 648, 08 грн., які підписані керівником Товариства ОСОБА_3 та скріплені печатками цього підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Альтаріон» на адресу позивача за результатами наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також у своїх письмових пояснень від 19.11.2013р. № 19/11-13-1 позивач зазначає, що до основних видів діяльності ТОВ «Архітектура і будівництво» за КВЕД відноситься виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин, виробництво інших основних органічних хімічних речовин. Для здійснення цих видів господарської діяльності Товариству необхідно періодично закуповувати сировину та матеріали. Пошук контрагентів-постачальників продукції здійснюється позивачем через рекламу у засобах масової інформації, мережу Інтернет та іншими законними шляхами. Частина отриманої продукції (а саме: в даному випадку рідина 131-85, каністри та кришками) були використані позивачем безпосередньо у виробництві готової продукції для подальшого продажу контрагентам-замовникам (виробництво готової продукції здійснюється на власних потужностях, розташованих за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, а решта (кубо-контейнери) - для зберігання залишків сировини, а також декілька кубоконтейнерів були реалізовані третім особам.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Архітектура і будівництво» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Архітектура і будівництво» та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Архітектура і будівництво»; копії договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2011р. та акта прийому-передачі такого приміщення від 01.01.2011р.; копії штатного розкладу ТОВ «Архітектура і будівництво», затверджених 01.04.2011р. та 01.07.2013р.; копію наказу ТОВ «Архітектура і будівництво» від 31.01.2011р. № 13-ОК «Про переведення працівника»; копії наказів ТОВ «Архітектура і будівництво» від 11.05.2011р. № 11-ОС та від 22.11.2011р. № 14-ОС «Про введення в експлуатацію необоротних матеріальних активів»; копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 11.05.2011р. та від 22.11.2011р., попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції; копій договорів купівлі-продажу, договорів поставки товарів (продукції), первинних документів, оформлених позивачем по господарським операціям з реалізації готової продукції та кубоконтейнерів третім особам.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Альтаріон», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Альтаріон», довідки органу статистики відносно ТОВ «Альтаріон»», довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Альтаріон» за формою № 4-ОПП (копії перелічених документів були отриманні ТОВ «Архітектура і Будівництво» від свого контрагента при отриманні проекту договору для підписання).

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Альтаріон») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного договору від 15.04.2011р. за № 150411 (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень-травень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПКУкраїни платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Архітектура і будівництво» і підприємством ТОВ «Альтаріон», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 15.04.2013р. № 1286/22-221-37203257 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Альтаріон» саме за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору субпідряду з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 10 грудня 2012 року за результатами розгляду Печерським районним судом м. Києва кримінальної справи № 1-610/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, був винесений вирок. Згідно цього Вироку суду від 10.12.2012р. ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, призначено йому покарання у вигляді штрафу, та одночасно звільнено засудженого від відбування покарання на підставі п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011р.

За результатами детального дослідження текстів вироку Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012р. по кримінальній справі № 1-610/12 та обвинувального висновку по кримінальній справі № 75-00203 по обвинуваченню ОСОБА_3, у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, затвердженого 14 вересня 2012 року Прокурором Оболонського району м. Києва (копії вказаних процесуальних документів були отримані Окружним адміністративним судом м. Києва від Печерського районного суду м. Києва (лист від 20.11.2013р. № 1064) у відповідь на судовий запит від 11.11.2013р. № 826/15807/13-а по даній справі), судом встановлено, що під час провадження досудового слідства по вказаній кримінальної справі слідчим не з'ясовувалися факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Архітектура і будівництво» і ТОВ «Альтаріон». Натомість слідством встановлені лише факти фіктивного придбання та перереєстрації ОСОБА_3 підприємства ТОВ «Альтаріон».

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на вказаний вище вирок Печерського районного суду м. Києва від 10.12.2012р. по кримінальній справі № 1-610/12, як належні докази нікчемності спірного правочину позивача з контрагентом - ТОВ «Альтаріон».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 271, 94 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектура і будівництво» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 26 квітня 2013 року № 0002822220 і № 0002832220.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектура і будівництво» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 5, кв. 14, ідентифікаційний код 37035374) 271 (двісті сімдесят одну) грн. 94 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова