Постанова

від 21.01.2014 по справі 826/16681/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року 17 год. 00 хв. № 826/16681/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Півака О.А. (довіреність від 30.12.2012р. б/н), відповідача - Манікало І.М. (довіреність від 29.08.2013р. № 1008/9/10.1-05), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2013 року № 0000563910 та № 0000573910, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - позивач, ТОВ «Дієса») з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2013 року № 0000563910 та № 0000573910.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дієса» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ПП «СКА Група» (ідентифікаційний код 36039053) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ТОВ «ІТ Формат» (ідентифікаційний код 34242623) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., ТОВ «Тібус» (ідентифікаційний код 36222404) за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р., документально та нормативно не підтверджуються.

Крім того, в тексті своєї позовної заяви ТОВ «Дієса» зазначає про безпідставність проведення відповідачем вказаної документальної позапланової перевірки згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки запитувані податковим органом інформація та копії первинних та інших документів по господарським операціям з названими вище суб'єктами господарської діяльності надавалися позивачем вчасно.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 26.11.2013р. № 1384/9/10-130, додаткові документи (а саме: роздруківки Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.01.2013р. № 54/22-317/34242623 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІТ Формат» (код за ЄДРПОУ 34242623) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дієса» (код за ЄДРПОУ 36483471), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року»; Акта ДПІ Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2013р. № 1151/2240/36222404 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 - 31.01.2013»; Акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013р. № 558/22.2.09/36039053 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СКА Група» (код за ЄДРПОУ 36039053) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2013». В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівниками Міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дієса» (ідентифікаційний код 36483471) з питань дотримання вимог податкового законодавства податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ПП «СКА Група» (ідентифі-каційний код 36039053) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ТОВ «ІТ Формат» (ідентифікаційний код 34242623) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., ТОВ «Тібус» (ідентифікаційний код 36222404) за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений Акт від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Дієса» допустило порушення норм п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2012 рік на загальну суму 306 859, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень, березень, травень, жовтень і грудень 2012 року на загальну суму 275 883, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Актів ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.01.2013р. № 54/22-317/34242623, ДПІ Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2013р. № 1151/2240/36222404 та ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013р. № 558/22.2.09/36039053.

За наслідками проведеної перевірки Міжрегіональне ГУ Міндоходів винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013р. № 0000563910 та № 0000573910, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 11.06.2013р. по 03.07.2013р. на підставі Наказу від 11.06.2013р. № 53 (винесення якого в свою чергу обґрунтоване нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України), працівниками Міжрегіональне ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дієса» (ідентифікаційний код 36483471) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ПП «СКА Група» (ідентифікаційний код 36039053) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ТОВ «ІТ Формат» (ідентифікаційний код 34242623) за період з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., ТОВ «Тібус» (ідентифікаційний код 36222404) за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений Акт від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471 (далі - Акт перевірки).

Перелік первинних і розрахункових документів, документів бухгалтерської та податкової звітності ТОВ «Дієса», що були об'єктами дослідження вказаної документальної перевірки міститься на стор. 5 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Дієса» з суб'єктами господарської діяльності ПП «СКА Група» (ідентифікаційний код 36039053), ТОВ «ІТ Формат» (ідентифікаційний код 34242623) і ТОВ «Тібус» (ідентифікаційний код 36222404), а саме:

- з ПП «СКА Група» (Постачальник) в січні-серпні 2012 року відповідно до договору про постачання товарів народного вжитку від 25.05.2011р. № 1437 (а саме: електропобутових товарів). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І - ІІІ-ий квартали 2012 року суму витрат у розмір 609 448, 00 грн., а до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень, травень-серпень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 121 889, 59 грн.

Перевіряємим підприємством до перевірки були надані видаткові накладні, виписані ПП «СКА Група» на адресу ТОВ «Дієса», товарно-транспортні накладні, згідно яких транспортування товару відбувалось автопідприємством ТОВ «ААРОН ЛОПСТІКС КОМПАНІ» та СПД Мякота за рахунок ПП «СКА Група» на підставі товарно-транспортних накладних;

- з ТОВ «IT Формат» (Постачальник) в жовтні 2012 року відповідно до договору про постачання товарів народного вжитку від 29.03.2012р. № 2904-01 (а саме: електропобутові товари). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІV-ий квартал 2012 року суму витрат у розмір 766 817, 00 грн., а до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 153 363, 36 грн.

Перевіряємим підприємством до перевірки були надані видаткові накладні, виписані ТОВ «IT Формат» на адресу ТОВ «Дієса», товарно-транспортні накладні, згідно яких транспортування товару відбувалось ТОВ «IT Формат»;

- з ТОВ «Тібус» (Підрядник) в січні 2012 року відповідно до договору від 21.04.2011р. № 11 щодо виконання ремонтних робіт, установки і ремонту систем кондиціонування та вентиляції, а також ремонт та монтаж систем водопостачання. За умовами цього Договору Роботи виконуються з використанням обладнання та матеріалів Підрядника. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І-ий квартал 2012 року суму витрат у розмір 84 944, 00 грн., а до складу податкового кредиту за березень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 630, 00 грн.

Перевіряємим підприємством до перевірки були надані акти здачі-приймання робіт, кошториси оформлені ТОВ «Тібус» на адресу ТОВ «Дієса».

При цьому перевіряючими ДПІ були враховані тексти Акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013р. № 558/22.2.09/36039053 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СКА Група» (код за ЄДРПОУ 36039053) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2013», Акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.01.2013р. № 54/22-317/34242623 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІТ Формат» (код за ЄДРПОУ 34242623) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Дієса» (код за ЄДРПОУ 36483471), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року» та Акта ДПІ Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2013р. № 1151/2240/36222404 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 - 31.01.2013». В цих Актах інших податкових інспекцій зазначено наступне: місцезнаходженням зазначених підприємств на дату складання акта не встановлено; встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, виробничі потужності та устаткування, наявність автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, а також інших матеріальних ресурсів, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; відсутність підтвердження первинними і розрахунковими документами господарських операцій з контрагентам-постачальниками та контрагентами-покупцями. За висновками зазначених Актів не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» із платниками податків за певні періоди 2012 - 2013 років, а щодо ТОВ «Тібус» - про порушення останнім норм ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Дієса» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Дієса» наступних норм законодавства України: п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - IV-ий квартали 2012 рік на загальну суму 306 859, 00 грн. (в т.ч. за ІІ-ий квартал 2012 року на суму 106 135, 00 грн., за ІІІ-ій квартал 2012 року - 39 692, 00 грн., за IV-ий квартал 2012 року - 161 032, 00 грн.) та заниження податку на додану вартість за звітні періоди січень, березень, травень, жовтень і грудень 2012 року на загальну суму 275 883, 00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року на суму 29 661, 00 грн., за березень 2012 року - 18 352, 00 грн., за травень 2012 року - 11 776, 00 грн., за жовтень 2012 року - 122 225, 00 грн., за грудень 2012 року - 93 869, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу податкового органу письмові заперечення від 16.07.2013р. № 1109 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 26.07.2013р. № 3619/10/39.1-12 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Дієса» - без задоволення.

31 липня 2013 року Міжрегіональним ГУ Міндоходів на підставі Акта перевірки від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471 та розрахунків фінансових санкцій (копії яких також наявна в матеріалах даної справи) прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000563910, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Дієса» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 413 825, 00 грн., в т.ч. 275 883, 00 грн. - основний платіж, 137 942, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000573910, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Дієса» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 460 289, 00 грн., в т.ч. 306 859, 00 грн. - основний платіж, 153 430, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 09.10.2013р. № 12855/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду скарги ТОВ «Дієса» на податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013р. № 0000563910 та № 0000573910, дана скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом 2011 року між ТОВ «Дієса» (Покупець, Замовник), в особі генерального директора Молокодоєва М.М., і суб'єктами господарської діяльності - ПП «СКА Група» (Постачальник), в особі директора Алексєєва М.М., ТОВ «ІТ Формат» (Постачальник), в особі директора Кулика Л.Ф., і ТОВ «Тібус» (Підрдник), в особі директора Нестеренка Є.С., були укладені письмові договори щодо поставки товарів та виконання ремонтних робіт, а саме:

- 25 травня 2011 року між ТОВ «Дієса» (Покупець) і ПП «СКА Група» (Постачальник) укладений договір за № 1437, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари народного вжитку, а саме електропобутові товари, телерадіотовари, комп'ютерну техніку (далі - Товар), а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість Товару на умовах визначених цим Договором. Поставка Товару здійснюється Постачальником згідно базису поставки DDP («поставка зі сплатою мита») - рампа складу Покупця (Україна, Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-Ж) Інкотермс 2010, чи за іншою адресою, обумовленому сторонами при узгоджені заявки.

При цьому відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати)(редакція 2010 року)(Введені в дію з 01 січня 2011 року) термін DDP (поставка зі сплатою мита)(… назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Товар за цим Договором придбається Покупцем для подальшої реалізації його в мережі магазинів, що працюють під знаком для товарів та послуг «Ельдорадо», а також для передачі особам, які здійснюють роздрібну торгівлю такими товарами, в т.ч. на умовах договору комісії;

- 29 травня 2012 року між ТОВ «Дієса» (Покупець) і ТОВ «ІТ Формат» (Постачальник) укладений договір за № 2904-01, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товари народного вжитку, а саме: електропобутові товари, телерадіотовари, комп'ютерну техніку (далі - Товар), а Покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість Товару на умовах визначених цим Договором. Поставка Товару здійснюється Постачальником згідно базису поставки DDP («поставка зі сплатою мита») - рампа складу Покупця (Україна, Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-Ж) Інкотермс 2010, чи за іншою адресою, обумовленому сторонами при узгоджені заявки.

Відповідно до усних пояснень представника позивача та письмових пояснень позивача від 25.12.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні 25 грудня 2013 року, замовлення товарів у постачальників (ПП «СКА Група» і ТОВ «ІТ Формат») здійснювалося працівниками ТОВ «Дієса» в усному порядку без оформлення окремих письмових документів;

- 21 квітня 2011 року між ТОВ «Дієса» (Замовник) і ТОВ «Тібус» (Підрядник) укладений договір за № 11, за умовами якого Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника виконати ремонтні роботи, встановлення і ремонт систем кондиціонування і вентиляції, а також ремонт і монтаж систем водозабезпечення на об'єктах Замовника, а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити виконані роботи. Роботи за цим Договором виконуються з використанням обладнання і матеріалів Підрядника згідно кошторисної документації. Місце виконання робіт - об'єкт ТОВ «Дієса» із зазначенням адреси у кошторисній документації.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів, виконання робіт і відповідно оплати вартості таких товарів і робіт) за вказаними Договорами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: самого договору від 25.05.2011р. за № 1437 з додатком № 1 до нього (затвердженою формою акта приймання-передачі товару); видаткових накладних на загальну суму 582 905, 60 грн. (з ПДВ), датованих січнем-серпнем 2012 року; товарно-транспортних накладних, датованих січнем-серпнем 2012 року (в яких «Замовником» та «Вантажовідправником» визначене ПП «СКА Група», «Автопідприємством» - підприємство «Аарон Логістик» та ФОП Мякота, «Вантажоодержувачем» - ТОВ «Дієса», пункт навантаження - м. Київ, пункт розвантаження - с. Калинівка); актів здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей; актів звірки взаємних розрахунків між сторонами по договору 25.05.2011р. за № 1437; договору від 29.05.2012р. № 2904-01 з додатком № 1 до нього (затвердженою формою акта приймання-передачі товару); акта звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2012р.; видаткових накладних на загальну суму 920 180, 16 грн. (з ПДВ), датованих жовтнем 2012 року; актів здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей, датованих жовтнем 2012 року; товарно-транспортної накладної від 08.10.2012р. (в якій «Замовником», «Вантажовідправником» та «Автопідприємством» визначене ТОВ «ІТ Формат», «Вантажоодержувачем» - ТОВ «Дієса», пункт навантаження - м. Київ, вул. Народного ополчення, 21, пункт розвантаження - с. Калинівка, вул. Київська, 49Ж); договору від 21.04.2011р. № 11 з додаткової угодою № 1 від 16.05.2011р. до такого Договору; кошторисів ремонтних робіт за кожним об'єктом ТОВ «Дієса», датованих груднем 2011 року (згідно даних кошторисів об'єктами спірних робіт являються магазини «Ельдорадо», які розташовані в містах Дніпропетровськ, Тернопіль, Київ, Херсон); актів здачі-приймання робіт на загальну суму 101 933, 15 грн. (з ПДВ), датованих січнем 2012 року; оборотно-сальдових відомостей та карток субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», звітів по проводках субрахунків бухгалтерського обліку 631, 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 281 «Товари на складі»; платіжних доручень ТОВ «Дієса» на оплату вартості поставлених товарів і виконаних робіт на користь підприємств ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус»; витягів з виписок ПАТ «Альфа-банк» (МФО 300346) по розрахунковому рахунку ТОВ «Дієса» № 26008011668701, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у м. Дніпропетровськ (МФО305749) розрахунковому рахунку ТОВ «Дієса» № 2600930563204, та з розрахункових рахунків в інших банках, з відомостями про здійснення переказу сум коштів (вартість товару з ПДВ) на користь названих контрагентів.

Крім того, за результатами здійснення поставок товарів і виконання робіт ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» виписали на користь ТОВ «Дієса» наступні податкові накладні: від 19.01.2012р. № 3 на суму 29 534, 04 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 922, 34 грн.), від 19.01.2012р. № 4 на суму 148 431, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 738, 66 грн.), від 02.02.2012р. № 2 на суму 15 973, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 662, 20 грн.), від 02.02.2012р. № 1 на суму 43 621, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 270, 26 грн.), від 06.03.2012р. № 4 на суму 46 735, 74 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 789, 29 грн.), від 20.04.2012р. № 1 на суму 56 282, 34 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 380, 39 грн.), від 20.04.2012р. № 2 на суму 14 376, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 396, 00 грн.), від 18.05.2012р. № 1 на суму 61 594, 32 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 265, 72 грн.), від 18.05.2012р. № 2 на суму 20 201, 64 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 366, 94 грн.), від 07.06.2012р. № 1 на суму 64 182, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 697, 14 грн.), від 07.06.2012р. № 2 на суму 3 594, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 599, 00 грн.), від 03.07.2012р. № 1 на суму 42 001, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 000, 20 грн.); від 03.07.2012р. № 2 на суму 56 985, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 497, 50 грн.), від 03.07.2012р. № 3 на суму 37 935, 66 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 322, 61 грн.), від 12.07.2012р. № 4 на суму 43 234, 08 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 205, 68 грн.), від 12.07.2012р. № 5 на суму 23 609, 04 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 934, 84 грн.), від 02.08.2012р. № 1 на суму 16 304, 52 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 717, 42 грн.), від 02.08.2012р. № 2 на суму 6 740, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 123, 40 грн.) та від 12.07.2012р. № 4 на суму 43 234, 08 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 205, 68 грн.) - виписало ПП «СКА Група» на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 121 889, 59 грн.; від 08.10.2012р. № 1 на суму 675 380, 16 грн. (в т.ч. ПДВ - 112 563, 36 грн.) та від 19.10.2012р. № 4 на суму 244 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 40 800, 00 грн.) - виписало ТОВ «ІТ Формат» на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 153 363, 36 грн.; від 11.01.2012р. № 2 на суму 3 784, 13 грн. (в т.ч. ПДВ - 630, 69 грн.) - виписало ТОВ «Тібус», які підписані керівниками цих товариств і скріплені печатками зазначених підприємств.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» в січні, лютому, березні, травні-серпні та жовтні 2012 року на адресу позивача за результатами поставки товарів і виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також у своїх письмових пояснень від 03.12.2013р. б/н позивач зазначає, що придбані у ПП «СКА Група» і ТОВ «ІТ Формат» були спочатку доставлені на централізований склад ТОВ «Дієса», а потім з нього до магазинів, де здійснювався роздрібний продаж таких товарів кінцевому споживачу.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Дієса» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Дієса» та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Дієса»; копії договору оренди від 19.08.2010р., укладеного між ТОВ «Дієса» (Орендарем) та ТОВ «Комодор» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування приміщенням та площею в блоці «Е» Логістичного комплексу, загальною площею 11 375,6 м2, що знаходяться за адресою: Київська обл., Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 49-Ж, додаткової угоди від 19.08.2010р. № 3 до такого Договору та акта прийому-передачі об'єкту оренди від 19.08.2010р.; копії накладних на внутрішнє переміщення товарів, придбаних у названих контрагентів, актів здачі-прийняття товарно-матеріальних цінностей за якістю, оформлених по відповідних магазинах роздрібного продажу; копії фіскальних чеків реєстраторів з розрахункових операцій з місць роздрібного продажу (магазинів позивача) спірних товарів кінцевим споживачам.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірних правочинів позивач надав суду копії свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус», копії довідок органу статистики відносно ТОВ «ІТ Формат» і ПП «СКА Група», копії довідок про взяття на облік платників податків ТОВ «ІТ Формат» і ПП «СКА Група» за формою № 4-ОПП; копії сторінок паспорту Кулика Л.Ф., копію протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ «ІТ Формат» від 28.01.2008р. № 2, копію рішення власника ПП «СКА Група» від 07.08.2008р. № 1 щодо створення підприємства та призначення Алексєєва М.М. керівником такого підприємства, копію статуту ПП «СКА Група», копії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» (копії перелічених документів, зі слів представників позивача, були отриманні ТОВ «Дієса» від своїх контрагентів при укладенні описаних вище договорів).

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочиів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень, березень, травень, жовтень і грудень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих підприємств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Дієса» і підприємствами ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів неуповноваженими на те особами.

Зокрема, безпосередньо в Акті перевірки від 10.07.2013р. № 801/39-10/36483471 відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» саме за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договорів поставки товарів і підряду з метою, що порушує публічний порядок.

Натомість представниками обох сторін було повідомлено суд про факт перебування на час судового розгляду даної справи в провадженні Відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів кримінального провадження № 32013110110000410, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 серпня 2013 року, щодо вчинення службовими особами ТОВ «ДІЄСА» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, в результаті фінансово-господарських операцій з підприємствами ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» (наявними в матеріалах даної справи копією листа Слідчого управління фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів від 05.09.2013р. № 4243/10/09-20 та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вказаного кримінального провадження станом на 02.09.2013р.).

Жодних документальних доказів пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Дієса» або його контрагентів - ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (в т.ч. в межах кримінального провадження № 32013110110000410), відповідач суду не надав.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 09.12.2013р. № 19387/5/99-99-09-01-16, наданого у відповідь на судовий запит від 11.11.2013р. № 826/16681/13-а по даній справі, в провадженні цього Головного слідчого управління кримінальні провадження стосовно посадових осіб ПП «СКА Група», ТОВ «ІТ Формат» і ТОВ «Тібус» не перебувають.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 328, 41 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 31 липня 2013 року № 0000563910 та № 0000573910.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 45, ідентифікаційний код 36483471) 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова