Рішення

від 20.01.2014 по справі 666/4584/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

Справа №666/4584/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Решетова В.В.,

при секретарі Моренець У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання укладеним договір довічного утримання, його розівання, визнання права власності та виселення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому зазначив, що 11 липня 1980 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований міським відділом РАГС м.Херсона, актовий запис №519. 14 травня 2013 року рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона по справі №666/2052/13-ц шлюб був розірваний. За час перебування у шлюбі позивач зазначає, що вони придбали нерухомість: квартиру, що розташована у АДРЕСА_1, та будинок, що розташований у м.Херсоні по вул.Комкова,112, також ними було придбано транспортні засоби: - автомобіль ВАЗ 21114, рік випуску 2005, д/н НОМЕР_1; - причеп НОМЕР_8, рік випуску 2006, д/н НОМЕР_7, двоконтурний котел; пральна машина; плазмовий телевізор; фотоапарат (професійний); ноутбук з поворотним екраном; кухонний гарнітур; диванний комплекс; стінка меблева; спальний гарнітур (двоспальне ліжко, шафа, трюмо, 2 тумбочки, пуфік); полікарбонатна теплиця 3x6.

В уточнених позовних вимогах позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) право власності на наступне майно:

- 1/2 частину чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, 73008;

- легковий автомобіль ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_10. колір чорний, державний № НОМЕР_3, вартістю 35000 грн.;

- причеп НОМЕР_8 Одиссей, рік випуску 2006, № кузова НОМЕР_11, колір синій, державний номер НОМЕР_7, вартістю 3000 грн.;

-двоконтурний котел вартістю 2500 грн., кухонний гарнітур вартістю 3000 грн.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) право власності на наступне майно:

- 1/2 частину чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, 73008;

- пральну машину вартістю 1500 грн., плазмовий телевізор вартістю 8000 грн., фотоапарат (професійний) вартістю 5000 грн., ноутбук з поворотним екраном вартістю 6000 грн., диванний комплекс вартістю 3000 грн., стінку меблеву вартістю 2000 грн., спальний гарнітур (двоспальне ліжко, шафа, трюмо, дві тумбочки, пуфик) вартістю 4000 грн., полікарбонатну теплицю розміром 3х6 м вартістю 8000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник не підтримали та просили не розглядати заявлені в позовній заяві вимоги про визнання за позивачем та відповідачем право власності на 1/2 частину кожному майна та статутного капіталу Приватного підприємства «Издательский дом «Компас».

Крім цього ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу легкового автомобіля недійсним. Зазначений позов було об'єднано ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 16.12.2013 року з первісним позовом ОСОБА_1. Згідно цього позову позивач зазначає, що в процесі судового розгляду йому стало відомо, що набутий ним та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі легковий автомобіль був знятий останньою з обліку для продажу. Та без його згоди проданий ОСОБА_3. У зв'язку з чим, просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу легкового автомобіля ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_10, колір чорний, державний № НОМЕР_1(старий державний НОМЕР_3), укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Також третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, визнання укладеним договору довічного утримання, його розірвання, визнання права власності за нею та виселення, у якому зазначила, що їй стало відомо, що предметом розподілу спільного майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира була згідно договору купівлі-продажу від 18.08.1999 року, продана ОСОБА_4 ОСОБА_2. Однак ОСОБА_4 вважає спірний договір удаваним, та таким, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме - договору довічного утримання. Так після смерті ОСОБА_7 вона стала єдиною власницею спірної квартири. Через сімейні обставини відповідачі продали свою квартиру, та зі згоди ОСОБА_4 вселились до спірної квартири. Згодом позивач вирішила укласти з ОСОБА_1 договір довічного утримання, однак з урахуванням певних обставин було вирішено укласти даний договір з ОСОБА_2, однак з умовою, що вони укладуть договір купівлі-продажу. Після чого позивач переїде для лікування до своєї дочки в м.Сімферополь АРК, а відповідачі будуть надавати позивачу матеріальну допомогу для оплати лікування. Однак позивач зазначає, що відповідачі при укладенні спірного договору грошових коштів не сплачували та їй - онкохворій допомоги не надавали. У зв'язку з чим просить суд:

- визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 18.08.1999 року, та посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №3383, удаваним щодо предмету договору;

- визнати, що в дійсності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання від 18.08.1999 року;

- розірвати договір довічного утримання від 18.08.1999 року, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право проживання в спірній квартирі та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1;

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в рівних частках.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлені позовні вимоги, та просили їх задовольнити. Позов ОСОБА_4 не визнали, заперечували проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали в повному обсязі, позов ОСОБА_4 також не визнали, заперечували проти його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу не визнав, заперечував проти його задоволення. Щодо заявленого позову ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та заявленого позову ОСОБА_4 при винесенні судом рішення покладався на розсуд суду, оскільки заявлені у них позовні вимоги не зачіпають його інтересів, та не впливають на його права чи обов»язки.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_4 заявлені нею позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Щодо заявленого позову ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання договору купівлі - продажу при винесенні судом рішення покладалась на розсуд суду, оскільки заявлені позовні вимоги не зачіпають її інтересів, та не впливають на її права чи обов»язки.

Вислухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, згідно договору купівлі - продажу 18.08.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №3383, ОСОБА_4 продала ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки, наданою ЖЕО ЖБК «Дніпровець» ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_1, з 05.07.1994 року по 24.04.2009 року та спільно зареєстрована з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2001 року, чим підтверджується факт їх спільного проживання.

Відповідно до наданих довідок ОСОБА_4 перебувала на лікуванні з 1997 року по 2013 рік.

Згідно ст.425 ЦК Української РСР 1963 року (який діяв на час укладання спірного договору) за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Крім цього згідно ч.2 ст.58 ЦК Української РСР 1963 року недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З урахуванням викладеного, з позовних вимог та умов спірного договору вбачається, що в ньому зазначена символічна вартість квартири у розмірі 7076 гривень. Крім цього згідно наданої довідки ЖЕО ЖБК «Дніпровець» ОСОБА_4 була зареєстрована у спірній квартирі більше десяти років. Також зі слів представника ОСОБА_4 вбачається, що відповідачі сплачували лише половину вартості комунальних послуг, а іншу половину сплачувала її довірительниця.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, підтвердили факт перебування ОСОБА_4 на лікуванні вже тривалий час. Крім цього вона розраховувала на допомогу дітей, якої не надходило. Під час перебування її у лікарні в спірній квартирі АДРЕСА_1 залишались всі її речі.

З чого вбачається, що між сторонами було укладено договір довічного утримання.

Суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_12, допитаних в судовому засіданні, оскільки з їх пояснень неможливо достовірно встановити факт придбання майна або навпаки.

З огляду на викладене, суд вважає, в цій частині заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2 18.08.1999 року, та посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 3383, удаваним щодо предмету договору, також про визнання, що в дійсності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання від 18.08.1999 року, про його розірвання та визнання за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судових витрат в рівних частках - підлягають задоволенню.

Щодо заявлених ОСОБА_4 позовних вимог про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право проживання в квартирі, та виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 - задоволенню не підлягають.

Оскільки згідно ст.ст.157, 116 ч.1 ЖК України член сім'ї власника житлового будинку може бути виселений без надання іншого житлового приміщення, якщо він систематично порушує правила проживання, робить неможливим для інших членів сім'ї спільне з ним проживання в одному будинку, а заходи попередження та впливу виявилися безрезультатними.

Крім цього згідно ст.405 Цивільного кодексу України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Також з пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні вбачається порушення їх прав, а саме: всупереч вимогам ч.3 ст.64 Житлового кодексу Української РСР ОСОБА_4 чиняться їм перешкоди у проживанні у спірній кварирі, через що вони вимушено там зараз не проживають.

Таким чином для виселенню з житлового приміщення бувших членів сім'ї власника потрібна обов'язкова ознака систематичності, тобто вчинення дій два та більше разів, з заходами попередження. Позивач ОСОБА_4 всупереч ст.ст.10, 27 ЦПК України не надала та не довела в суді відповідними доказами обґрунтованість та законність заявлених вимог про виселення. Позовні вимоги стосовно визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право проживання в квартирі, та виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квартири не можуть бути задоволені, оскільки факт спільного проживання знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Також згідно довідки ЖЕО ЖБК «Дніпровець» проживали втрьох в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 з 1994 року та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2001 року.

Крім цього ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди купівлі-продажу легкового автомобіля недійсним. Зазначений позов було об'єднано ухвалою Дніпровського районного суду м.Херсона від 16.12.2013 року з первісним позовом ОСОБА_1.

З довідки-рахунку серія ААВ в„–304996 виданої ТОВ РОК «Південь-Експерт» 14.10.2013 ОСОБА_3 продано і автомобіль марки ВАЗ 21114 двигун НОМЕР_10, кузов НОМЕР_9, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12, вартістю 42724,00 гривні.

З даної довідки вбачається, що власником спірного автомобілю ВАЗ 21114, д/н НОМЕР_1, 2005 року випуску є ОСОБА_3.

Однак ані новим власником спірного автомобіля ОСОБА_3, ані продавцем - ОСОБА_2 не надано до суду доказів, що підтверджують передачу коштів після продажу спірного автомобіля.

Тим більше, що відповідно до ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовного цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до змісту ст.369 ЦК України, згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним автомобілем має бути висловлена письмово, крім того ОСОБА_2 та її представник не довели, що ОСОБА_1 надава згоду у бідь-якій формі щодо продажу спірного автомобіля.

Відповідно до змісту ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання угоди купівлі-продажу автомобіля недійсною підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.07.1980 року, та 14.05.2013 року шлюб розірвано рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона №666/2052/13.

За час шлюбу вони придбали автомобіль ВАЗ 21114, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, чорного кольору, двигун №1596, кузов НОМЕР_9.

Згідно довідки-рахунку в„–304996 від 14.10.2013 року, наданої ТОВ «Регіональна оціночна компанія «Південь-Експерт» вартість вищезазначеного автомобіля складає 42724,00 гривень.

Крім цього вони придбали бортовий тентований причіп ОДАЗ модель «Одиссей» №81442, державний номер НОМЕР_7, 2006 року випуску, синього кольору, кузов НОМЕР_13.

В судовому засіданні з пояснень сторін по справі судом встановлена наявність та вартість, на яку сторони погодились, майна, яке придбане за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ними не заперечувалось, та яке підлягає розподілу, а саме: - двоконтурний котел вартістю 2500 гривень;

- кухонний гарнітур, вартістю 3000 гривень;

- пральну машину, вартістю 1500 гривень;

- диванний комплекс, вартістю 3000 гривень;

- стінку меблеву, вартістю 2000 гривень;

- спальний гарнітур, вартістю 4000 гривень.

Таким чином, в силу ст.60 СК України, зазначене вище майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Тому в цій частині суд вважає, заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про розподіл наступного майна: двоконтурний котел вартістю 2500 грн., плазмовий телевізор вартістю 8000 грн., фотоапарат (професійний) вартістю 5000 грн., ноутбук з поворотним екраном вартістю 6000 грн., полікарбонатну теплицю розміром 3х6 м вартістю 8000 грн., то ані до матеріалів позову, ані в судовому засіданні позивачем чи його представником не надано доказів, що підтверджують придбання зазначеного майна у період перебування у шлюбі та їх вартості, крім цього в судовому засіданні зі слів сторін вбачається, що зазначене майно відсутнє. З урахуванням викладеного суд вважає в цій частині заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім цього згідно частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У відповідності до частини 4 цієї статті присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наданих в судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль перебуває у них, у розібраному стані.

З урахуванням згоди ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо присудження йому грошової компенсації, суд, на підставі ст.70 СК України, вважає за необхідне розподілити майно, набуте за час шлюбу подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, наступним чином, визнавши ОСОБА_1 право власності на причеп НОМЕР_8 Одиссей; двоконтурний котел; кухонний гарнітур; пральну машину; диванний комплекс; стінку меблеву; спальний гарнітур.За ОСОБА_2 визнати право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21114, рік випуску 2005, вартістю 42724,00 гривень. Та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення її частки у спільному майні подружжя у сумі 11862,00 гривень.

Керуючись ст. ст.60, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 10, 11, 27, 60, 79, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст.64, 116, 157 ЖК, ст.ст.58, 425 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст.203, 215, 369, 405, 651 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_2 18.08.1999 року, та посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 3383, удаваним щодо предмету договору.

Визнати, що в дійсності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання від 18.08.1999 року.

Розірвати договір довічного утримання від 18.08.1999 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1147,00 гривень в рівних частках, а саме: з ОСОБА_2 - 573,50 гривень та з ОСОБА_1 - 573,50 гривень.

У задоволенні позовної вимоги про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що втратили право проживання в квартирі, та виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити в повному обсязі.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду купівлі-продажу легкового автомобіля ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_10, колір чорний, дер жавний № НОМЕР_3, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль ВАЗ 21114, рік випуску 2005, № кузова НОМЕР_9, № двигуна НОМЕР_10, колір чорний, державний № НОМЕР_3, вартістю 42724,00 гривень.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, загальною вартістю 19000 гривень:

- причеп НОМЕР_8 Одиссей, рік випуску 2006, №кузова НОМЕР_11, колір синій, державний номер НОМЕР_7, вартістю 3000 гривень;

- двоконтурний котел вартістю 2500 гривень;

- кухонний гарнітур, вартістю 3000 гривень;

- пральну машину, вартістю 1500 гривень;

- диванний комплекс, вартістю 3000 гривень;

- стінку меблеву, вартістю 2000 гривень;

- спальний гарнітур, вартістю 4000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію у сумі 11862,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 229,40 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 480,00 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна та статутного капіталу ПП "Издательский дом "Компас" (код ЄДРПОУ 30570673) - залишити без розгляду.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Решетов